У львівських школах уже розпочалися адаптаційні заняття для майбутніх першокласників. Хлопчики та дівчатка вперше у житті переступлять поріг школи, сядуть за парти, познайомляться з учителями та майбутніми однокласниками. Більшість дітей такі заняття відвідують охоче, адже це щось нове та цікаве у їхньому житті, а ось для батьків це період роздумів, вагань, а іноді й тривоги. Навіть коли тато і мама вирішили, що віддадуть дитину в перший клас, все-таки переживають, чи готова вона до цього, чи впорається з навантаженням, чи подужає шкільну програму. Адже розмови про те, що програма складна, діти до ночі роблять домашні зав­дання навіть у початкових класах, серед батьків не припиняються.

Тож “Пошта” вирішила запитати психолога, як визначити, чи готова дитина до школи, та запропонувати найпопулярніші тести, які використовують для цього фахівці.

Шестирічний Михайлик цього року піде в перший клас. І якщо питання, з якого віку віддавати дитину до школи, в його батьків не виникало (у вересні йому буде шість з половиною років), то який навчальний заклад обрати, батьки ще не вирішили. 

“Ми записали сина одразу в дві школи – гімназію та звичайну середню. Але в гімназії нас одразу попередили, що охочих багато, тож насамперед братимуть тих дітей, які територіально належать до цього навчального закладу. До того ж вимоги щодо рівня знань там значно вищі, – розповідає мама Михайлика Надія. – Тому водитимемо сина на підготовку в обидва заклади, можливо, якийсь із них йому припаде до душі більше, тоді й будемо визначатися”.

Подібна ситуація виникла і в Галини. З її слів, вона також записала доньку в два навчальні заклади. “У нашому районі кілька шкіл, тож довго вагалася, куди саме віддати дитину. Зрештою записала і в гімназію, і в середню школу, – каже вона. – Для того, щоби вступити до гімназії, діти проходили співбесіду, писали тести. Я доньку відразу попередила, що як пройде співбесіду, вчитиметься в цій гімназії, а як ні, то не буде ніякої трагедії – піде у звичайну школу. Але донька добре пройшла співбесіду і таки навчається в гімназії”.

Третя співрозмовниця “Пошти” Вікторія, яка ще кілька місяців тому планувала віддати сина до школи цього року, згодом вирішила, що йому ще не час сідати за парту. “Хотіла віддати сина до школи, але зараз бачу, що зарано. Володю дуже важко змусити щось писати, виконувати якесь завдання. Все, що його наразі цікавить, це іграшки та розваги. Тож не будемо експериментувати – нехай дитина трішки підросте, тоді й піде до школи”, – пояснює жінка.

З думкою Вікторії погоджується й дитячий психолог Любов Андрієвич. “Дитина готова до школи тоді, коли гра перестає бути головним видом її діяльності, – переконує фахівець. – У ранньому віці дитина пізнає світ через гру, а коли вже вичерпує такі можливості, то хоче дізнаватися щось нове через книжку, спілкування з авторитетним дорослим, зокрема учителем. Спілкування з дорослою людиною замінює їй гру”.

Як каже психолог, оптимальним віком, коли дитина готова до школи, є період від шести до семи років. До того часу в неї дозріває кора головного мозку, розвивається здатність до аналізу, мислення, дрібна моторика, дитина починає розуміти зв’язки між явищами. “У ранньому віці мислення більш конкретне, а коли дитина підростає, воно стає більш абстрактним. Хлопчики та дівчатка починають більше цікавитися, що, як і чому відбувається”, – веде далі Любов Андрієвич.

Ще однією ознакою того, що дитина готова до школи, є її зацікавлення шкільним приладдям: син чи донька просить, щоб батьки купили ранець, зошити, ручку, олівці, вміє тримати в порядку ці речі. Крім того, дитина повин­на всидіти на місці 15-20 хвилин, аби виконати якесь завдання: щось написати, намалювати. І якщо їй це дається дуже важко, краще до школи ще не давати, адже дитині буде складно висидіти урок. Діти повинні розуміти, що навчальний процес має певні правила, норми, яких повинні дотримуватися всі. Коли дитина цього ще не сприймає, не варто змушувати.

Якщо мама зауважує, що дитина не розуміє, що відбувається на адаптаційних заняттях, це також ознака того, до давати до школи її ще зарано.

Та бувають інші ситуації: дитина кілька занять відвідувала із задоволенням, а тоді сказала, що більше до школи ні ногою. Як бути? На пораду психолога, насамперед варто розібратися в ситуації, розпитати дитину, що спонукало її на таке рішення, поспостерігати за її стосунками з учителем, учнями, попросити посидіти на уроці (якщо є така можливість) чи розпитати інших батьків та учнів, якої вони думки про педагога.

“Іноді характер учителя буває досить специфічним, не завжди його вплив на дитину є педагогічним та адекватним. Бувають педагоги, які ставляться до дітей агресивно, і така поведінка передається дітям, – каже психолог. – Тож батькам належить особисто познайомитися з учителем перед тим, як віддавати дитину до школи”.

Однак проблема може бути й у самій дитині, коли вона не може адаптуватися до колективу чи має певні психологічні особливості. В такому випадку не варто відразу шукати нову школу, а допомогти дитині подолати проблеми.

На думку Любові Андрієвич, якщо батьки самі не можуть визначити, чи готова їхня дитина до школи, то можуть звернутися до спеціаліста, щоб він оцінив готовність їх сина чи доньки до навчання, склав психологічний портрет. В цьому випадку неправильне рішення батьків іноді може мати дуже негативні наслідки.

“Якщо батьки зарано віддадуть дитину до школи, для неї це може обернутися великим стресом, їй буде важко справлятися з роботою, що, своєю чергою, позначиться на психіці, може проявлятися соматичними захворюваннями”, – додає психолог.

Як каже фахівець, дитину варто завчасу готувати до школи, вивчати з нею не тільки цифри чи літери, а й розвивати загальні уявлення про явища, вчити аналізувати, розвивати мовлення, а ще привчати до життя в новому ритмі.