Привчати дітей до хатньої роботи, до виконання певних обов’язків – справа непроста. Бо виймати ті ж іграшки з коробки набагато цікавіше, аніж потім їх складати. Та й одягатися на прогулянку, беручи із шафи одяг, веселіше, аніж класти його на поличку чи вішати на плічка… Та, як наголошують психологи, привчати дітей до порядку в помешканні треба з раннього віку, аби потім не дивуватися, чому син чи донька у свої десять років не хочуть допомагати мамі прибирати, мити посуд, а кожна спроба долучити їх до такої роботи закінчується конфліктом. Тож “Пошта” вирішила поцікавитися у львівських матусь, чи залучають вони своїх дітей до хатніх справ, а в психолога – як саме належить це робити.

Марічка, мати трьох дітей, привчала своїх дівчаток до хатньої роботи з раннього віку, тож тепер, як сама каже, жодних конфліктів не виникає. “Коли доньки були ще малі, бабуся купила їм іграшкові віники, аби вони вчилися замітати, – розповідає жінка. – Звісно, тоді це була радше розвага, але так діти зрозуміли, що треба працювати разом з усіма. Тепер мої дівчатка (а їм уже одинадцять) роблять майже всю нескладну хатню роботу. Можуть прибрати, завантажити пральну машинку, навіть їсти зготувати, звичайно, під наглядом когось із дорослих. Жодних проблем не виникає, бо доньки знають: спочатку всі разом працюють, а потім всі разом розважаються”. 

Друга співрозмовниця “Пошти”, мама двох доньок Оля, свою старшу восьмирічну дитину також поступово привчає до виконання певних обов’язків. “Серед основних – прибрати чи поскладати свої речі. Коли ми купили нову шафу, донька дуже просила, аби залишити для її одягу окремі полички. Ми з чоловіком погодилися, але за умови, що вона самостійно складатиме на них свій одяг. Крім того, дитина знає, що має підтримувати порядок на своєму письмовому столі. Інколи може пропилососити килим. І хоча це в неї не завжди добре виходить, ніколи не намагаюся переробляти”, – наголошує вона. Оля пояснює, що хоче привчити дитину до самостійності, щоб вона могла дати собі раду, коли її нема поруч. Наприклад, коли дитина  їде до бабусі в село. “Ми із сестрою в дитинстві часто проводили літні канікули в селі у бабусі, але мама ніколи не змушувала нас працювати в полі чи поратися по господарству, бо жаліла, – веде далі жінка. – І ці спогади для мене дуже приємні, ця опіка й тепер зігріває. Тож намагатимуся і своїх доньок не дуже навантажувати хатньою роботою. Все повинно бути в міру”.

Діти ще однієї співрозмовниці “Пошти” Ірини мають поки що не надто багато обов’язків – головне прибрати іграшки. “Це у нас відбувається по-різному. Іноді дітям досить сказати, щоб вони навели лад із забавками, і вони це роблять без проблем. Проте буває й так, що те прибирання затягується на годину-півтори. За цей час вони встигають зробити все, окрім того, що я їх просила: звести будинок із кубиків, розібрати на деталі машинки, пороздягати геть усіх ляльок та інше, – каже вона. – Розумію, що діти ще малі, їм важко зосередитися на якійсь одній справі, але все-таки намагаюся, як кажуть, не втручатися в процес”.

На запитання, що і в якому віці повинна вміти робити дитина, однозначної відповіді нема. “Якщо йдеться про фізичний чи психічний розвиток, то тут, звісно, є певні норми, які відстежують і медики, і батьки, аби знати, як розвивається дитина, чи не має вона певних відхилень. А що стосується обов’язків, хатньої роботи, то чітких критеріїв немає, – каже дитячий психолог Надія Іванців. – Всі діти різні, по-різному розвиваються, мають різні фізичні можливості. Тож кожні мама і тато повинні самі визначити, коли і яку хатню роботу їм треба доручити”. Водночас психолог наголошує на тому, що зовсім обмежувати обов’язки дітей також не варто. “Бувають випадки, що батьки дуже шкодують своїх сина чи доньку, особливо якщо вони часто хворіють чи мають певні особливості розвитку, – веде далі фахівець. – Не варто робити за дитину те, що їй самій до снаги, адже все одно прийде той час, коли мами поруч не буде і потрібно буде вміти елементарне: зав’язати шнурівки, застебнути куртку, поскладати в портфель шкільне приладдя чи обслужити себе в шкільній їдальні”.

На думку психолога, батьки часто зауважують, що діти, особливо дошкільного віку, не вміють сконцентрувати увагу на якійсь одній роботі. Наприклад, мама просить поскладати книжки, а дитина сідає і переглядає в них малюнки, розмовляє з братом чи сестрою, дивиться у вікно, тобто робить усе крім того, що треба. “Справді, меншим діткам дуже важко зосередитися, їх відволікає будь-що, – каже співрозмовниця “Пошти”. – Тож коли просите дитину, наприклад, прибрати забавки, вимкніть телевізор, аби не відволікав її. Час до часу наголошуйте на тому, що ваше прохання має бути виконане вже і зараз”.

Зі слів Надії Іванців, буває й так, що дитина, яка завжди виконувала якусь хатню роботу, мала певні обов’язки, допомагала батькам, раптом ні з того ні з сього відмовляється це робити. Чому? “В такому випадку варто насамперед з’ясувати причину. Можливо, в дитини виникли певні проблеми в школі, у спілкуванні з друзями, непорозуміння з батьками. В таких випадках доречнішим буде не силувати дитину до роботи, а насамперед допомогти їй подолати труднощі, які стали причиною відмови від виконання обов’язків”, – підсумовує фахівець.