– Ім’я не має великого значення, надзвичайну силу має саме таїнство Хрещення. Підбираючи ім’я своїй дитині, батьки повинні добре подумати. Робити це варто осмислено, тим паче якщо ви – християни. Але навіть якщо ви не є православними християнами, не варто зупиняти свій вибір на якомусь імені лише через те, що воно вас дуже захопило або ви його десь просто почули! На перший погляд це, можливо, й цікаві імена, проте згодом, коли дитина виросте, вона може вас запитати, що це за ім’я, звідки воно взялося, чому саме так ви її назвали і що воно означає. Дитина може навіть незлюбити своє ім’я. Маємо багато випадків з життя, коли діти у зрілому віці зверталися в певні установи, щоб змінити ім’я. Якщо воно було нехристиянським, то здебільшого обирали саме християнське. Але якщо дитина цим іменем була охрещена, то, звісно, таке ім’я вже неможливо змінити, бо воно дане їй Церквою! Православна церква дотримується того, щоб давати дитині ім’я, під яким є якийсь святий чи свята. Це зумовлено тим, щоб дитина мала, окрім святого ангела, ще й небесного покровителя. Зараз досить часто дітей називають подвійними іменами, як-от Анна-Марія. Переважно через те, що батьки хочуть назвати дитину так, як називалася її бабця, дідусь чи інші предки. Колись у практиці такого не було. Пригадуємо, як при наданні імені Іванові Хрестителю його матері Єлизаветі пропонували назвати сина Захарій, як і його батька, але Єлизавета та й сам Захарій на таблиці чітко написали, що ім’я йому – Іван (Йоан). Отож, ми можемо назвати дитину кількома іменами, але суть залишається одна – власне перше ім’я буде істинне перед Богом! У мене в практиці були випадки, що перед самим хрещенням доводилося переконувати батьків дати дитині християнське ім’я, а не те, що вони обрали. Я казав, що вдома вони цю дитину можуть називати, як хочуть, навіть можуть саме так записати її у свідоцтві, але в Церкві треба дати їй християнське ім’я. Люди до цього ставилися досить нормально і швидко підбирали ім’я. Часто батьки називають імена, яких близько не було серед святих. Наприклад, ім’я Леся є похідним від імені Олександра, Оксана – від Ксенія. А ще кілька десятків років тому, в радянську епоху, дітей узагалі називали соціалістичними іменами. Було чимало випадків, коли названі в той час Тракторина чи Октябрина дуже страждали, коли виросли, і ця вся система зруйнувалася. Часто такі люди також змінювали ім’я та християнське. Отож, батьки повинні думати, як саме назвати своїх дітей, не захоплюватися фільмами, героями, лицарями. Варто звернути увагу й на милозвучність імені, а головне подумати, чи матиме дитина іменини та свого небесного покровителя!

– Вибір імені – дуже важлива подія в житті кожної людини, адже ім’я – це слово, яке людина чує від народження і впродовж життя дуже часто, яке сама промовляє, пише. Це слово ми так часто вживаємо, що навіть складно порівняти його з іншими словами. На ім’я до дитини звертаються, можуть насварити, зробити зауваження чи, навпаки, похвалити. Тому коли в житті родини настає момент вибору імені для дитини, треба, щоб це робили найрідніші – мама і тато. Мама, яка виношує дитину, народжує, виховує, повинна інтуїтивно відчути, прислухатися до ще не народженої дитини, яке ім’я їй найбільше пасувало б. Важливо не піддаватися на вмовляння інших людей – бабусь, дідусів, родичів, друзів. Не варто зважати на модні віяння. Адже коли на дитячому майданчику чи в садку буде ще троє-четверо дітей з таким самим іменем, дитина вважатиме, що в неї нема нічого індивідуального, свого. Деякі батьки вдаються до інших крайнощів – називають дитину дуже рідкісним іменем. Це також може стати для сина чи доньки певною проблемою, бо дитина може не завжди сприйняти своє незвичне ім’я. Воно може бути неспівзвучним із прізвищем, по батькові, і дитині потім буде важко позиціонувати себе серед інших діток, однолітків. Найкраще, коли батьки обирають в міру поширені імена. А якщо дитина захоче вирізнитися з-поміж інших дітей, вона може просто вибрати певну форму свого імені. Дуже важливо, як син чи донька ставляться до свого імені. Батькам варто виховувати саме сприйняття імені. Бо, як я вже казала, дитина чує його дуже часто, ідентифікує себе з ним. Варто запитати, чи подобається дитині її ім’я, як вона його сприймає, які асоціації у неї при цьому виникають, як би вона хотіла, щоб її називали, – повним ім’ям чи скороченим (наприклад, Назар, Назарчик чи Назарко). Коли дитину дразнять через ім’я, варто навчити її не зважати на це: коли інші діти бачать, що дитина через це дратується, починають ще більше глузувати з неї. Тому варто виховувати в дитини стійкість до подразників, але не розпочинати через це надто багато розмов та з’ясування стосунків. Хоча зараз і трапляються незвичні імена серед дітей, вони, зокрема дошкільнята, ставляться до цього спокійно, бо для них будь-яке ім’я – це просто ім’я. Якщо на певному етапі життя дитина заявляє, що їй її ім’я не подобається, батькам варто поговорити з нею, з’ясувати, яка причина цього. Коли це просто насмішки оточення, треба запитати, чи вона себе сприймає з таким іменем, чи воно їй подобається. Варто пояснити дитині, що реакція інших, сторонніх людей не повинна бути визначальною у зміні імені. Адже коли змінюється ім’я, багато що також змінюється, можливо, дитині потім буде важко віднайти себе емоційно, психологічно. Хоч іноді дійсно бувають ситуації, що людина настільки некомфортно почувається, чуючи своє ім’я, що найкращим вирішенням буде зміна його. Але тільки тоді, коли це обумовлене її внутрішніми переживаннями, а не впливом інших людей.