Особливі діти: не втратити час і надію!

У нашій області проживає понад 36 тисяч дітей із вадами розвитку. Серед них дітей до трьох років – майже сімсот. Однак реальна їх кількість значно більша, адже не всі батьки оформляють відповідний статус дитини, а коли йдеться про неблагополучні сім’ї, часто мама і тато навіть не зважають на особливості розвитку своєї дитини. Ще одна проблема полягає у тому, що іноді батьки надто пізно звертаються до спеціалістів. І як наслідок навіть таку ваду, як глухота, виявляють у чотири-, шестирічних дітей під час медогляду перед садком чи школою. Дорогоцінний час, за який можна було провести певну корекцію, втрачено…

В Україні діти із особливими потребами традиційно є пацієнтами лікарів. Фахівці, які займаються такими дітьми, кажуть, що важливим є комплексний підхід, який передбачає об’єднання зусиль медиків, соціальних педагогів, психологів, логопедів та інших спеціалістів. До того ж допомогу треба подавати не тільки дитині, але й батькам, перед якими постає велике випробування виростити і виховати особливу дитину.

Змінити нинішню систему діагностики відхилень у дітей раннього віку, запровадити світові стандарти, акцентувати на важливості системного підходу – це лише кілька важливих завдань, закладених у пілотному проекті “Створення системи надання послуг раннього втручання” для забезпечення розвитку дитини, збереження її здоров’я і життя. Цей проект заплановано реалізувати впродовж 2017 – 2020 років у чотирьох областях: Львівській, Харківській, Закарпатській та Одеській.

Перші кроки

Наприкінці минулого року уряд прийняв розпорядження щодо реалізації пілотного проекту “Створення системи надання послуг раннього втручання” для забезпечення розвитку дитини. Нашу область обрали невипадково, адже у Львові працює НРЦ “Джерело”, що має величезний досвід роботи з дітьми із особливими потребами, інші центри. Крім того, в нас є велика рушійна сила – батьки особливих дітей, які не раз доводили, що заради них можуть іноді зробити неможливе.

Для ефективної допомоги дитині та родині загалом потрібна взаємодія медиків, психолого-медико-педагогічних комісій, освітян і соціальних працівників

Як пояснила “Пошті” Тетяна Міщук, керівник відділу раннього втручання навчально-реабілітаційного центру “Джерело”, робота тільки починається. Заплановано багато, та важливо, що є розуміння, що з особливими дітьми та дітьми з групи ризику треба працювати від народження. Отож, першочерговим завданням є аналіз ситуації в Україні щодо надання послуг дітям від народження до чотирьох років та порівняння її із сучасними світовими тенденціями.

“В Україні надають послуги, що відповідають медичній моделі. Тобто дитина, у якої вже виникли або можуть виникнути проблеми розвитку, є об’єктом уваги переважно медиків, які націлені, так би мовити, на проблеми тіла. І це непогано, але цього замало для гармонійного розвитку дитини. У цивілізованих країнах допомога дітям із порушенням розвитку чи ризиком виникнення проблем покладається на команду в складі лікаря, фізичного терапевта, логопеда, психолога і соціального працівника. Так реалізується сучасний біопсихосоціальний підхід, де дитина має не лише потреби тіла, але й психічні, соціальні потреби. Понад те, передбачена й підтримка батьків, аби допомогти їм зрозуміти особливості розвитку дитини, створити відповідне середовище вдома, надати психологічну підтримку, зокрема через рух “батьки для батьків”. Саме батьки відповідальні за створення оптимальних умов розвитку дитини. А для мами і тата, які самі потребують допомоги, щоб оговтатися від труднощів, пов’язаних із особливістю дитини, це нелегко”, – каже Тетяна Міщук.

Час – дорогоцінний!

Головні знання, вміння і навики формуються в дитини у ранньому віці. Тому, як наголошує співрозмовниця “Пошти”, рання діагностика і раннє втручання є вкрай важливими, аби оптимально використати потенціал дитини і навчити її необхідних для життя навиків – рухових, когнітивних, комунікаційних, соціальних, самообслуговування. А втрачений час у цьому випадку назавжди залишиться втраченим…

Послуги раннього втручання необхідні й батькам, у яких народилося особливе немовля. Їм дуже важливо отримати повну інформацію про діагноз, розвиток дитини, нові підходи, адже це допоможе правильно піклуватися про неї, розвивати її, а також знайти підтримку серед інших батьків особливих дітей.

Батьки із Львівщини – одні з найбільш думаючих, прогресивних, небайдужих

“Це лише кілька питань, які планують охопити в пілотному проекті, – веде далі Тетяна Міщук. – Проблема ця комплексна, потребує тривалої та копіткої праці, але починати треба. Та й невирішених проблем багато, зокрема брак фахівців, які були б готові вже й одразу працювати в цій сфері. Проте якщо чекати, коли навчальні заклади почнуть готувати їх, то буде довга історія. Такі ініціативи можуть спонукати виші вдосконалюватися і випускати фаховіших спеціалістів”.

Спеціалістів, як каже Тетяна Міщук, в нас бракує і у віддалених районах, і у Львові. Наприклад, навчання рухових навиків в Україні типово зводять до певної кількості курсів масажу. А в світі таке навчання проводить фізичний терапевт. У нас логопед починає працювати з дитиною від трьох років при постановці звуків, а в світі – з періоду новонародженості, якщо є проблеми з годуванням, оскільки цей самий апарат надалі продукуватиме звуки. І ще – логопед працює не лише з мовленням, а й з комунікативними навиками, бо є діти, які можуть ніколи не навчитися говорити, але комунікувати будуть.

Допомогти всім

Сьогодні ні на Львівщині, ні в Україні загалом нема точних даних, скільки у нас дітей, що потребують послуг раннього втручання, оскільки немає статистичних даних щодо кількості дітей раннього віку з порушеннями розвитку (без статусу інвалідності). У нашій країні, наприклад, показник чисельності дітей з інвалідністю становить два відсотки, тоді як сучасна міжнародна практика свідчить, що 10-15% дітей раннього віку мають затримку розвитку і вимагають послуг раннього втручання.

Тож дуже важливо, аби не тільки діти у великих містах мали доступ до якісної діагностики і раннього втручання, але й у віддалених районах. “Одним із принципів раннього втручання є доступність, зокрема територіальна: прийнято, що відстань від місця проживання сім’ї з особливою дитиною до послуги має становити не більше 30 км, адже тривале добирання точно не сприятиме нормалізації життя родини, що є кінцевою метою проекту. Такі послуги повинні надаватися не лише в місті, а й у районах. Тому логічно було б організувати їх при районних центрах соціальної реабілітації (з минулого року в таких центрах якраз можна надавати послуги не лише дітям з інвалідністю, а й дітям з групи ризику від народження). Також можна використовувати ресурси дитячих садочків, центральних районних лікарень чи районних психолого-медико-педагогічних комісій”, – пояснює Тетяна Міщук.

Галина Амеліна-Царьова, координатор Мережі освітньо-культурно-соціальних центрів для дітей із особливими потребами департаменту освіти і науки Львівської облдержадміністрації:

– Рання діагностика і раннє втручання дуже потрібні та важливі для дитини. Що раніше ми виявимо проблему (неважливо, чи це дитина з групи ризику, чи дитина, у якої вже виявили патологію), то швидше зможемо надати кваліфіковану допомогу і відповідно вищим буде шанс, що вона в дорослому житті буде самостійною. Дуже багато дітей завдяки вчасній та правильній корекції мають великі шанси навчатися у звичайній школі. Перші шість років життя дитини найважливіші, адже формується маленька особистість, закладаються дуже глибинні нейронні процеси. А в нас бувають такі запущені діти, що навіть вади слуху в них діагностують у п’ять-шість років. Це просто нонсенс! Дитині можна надягти слуховий апарат чи поставити кохлеарний імплант, інтенсивніше займатися з нею, і син чи донька будуть здоровими, повноцінними! Для ефективної допомоги дитині та родині загалом потрібна взаємодія медиків, психолого-медико-педагогічних комісій, освітян і соціальних працівників. Навіть якщо народжується дитина з групи ризику, батьки вже розгублені, не знають, як бути, куди йти, якщо підтвердиться діагноз. Має бути соціальний супровід родини, надана дорожня карта з інформацією, де можна отримати допомогу, обстежитися. Щоби працювати з дитиною, мама повинна бути свідома та сильна, розуміти, що є шлях, яким вона може йти і досягнути позитивних результатів. На Львівщині проживає 36 тисяч 561 дитина з порушеннями розвитку. Частина їх на інвалідності, а частина в групі ризику. Однак є діти в районах, селах, яких ми не бачимо. Добре, якщо вони десь стоять на обліку. А спеціалістів, які б могли охопити всіх дітей, дуже не вистачає. Наприклад, навіть здорові діти мають логопедичні проблеми, а логопедів у школах немає. Є діти початкових класів, яким треба допомогти адаптуватися, підлітки зі своїми проблемами, плюс те, що ми переводимо дітей на інклюзивне навчання, а в школі працює один психолог. Цього не досить. Наголошую ще раз, що проект раннього втручання є дуже важливим. Не буде ефективної реабілітації, якщо будуть втрачені перші роки життя! Потім кожен рік треба буде надолужувати по три роки, і не факт, що ми це зможемо зробити. Добре, що обрали “Джерело”, там мають величезний досвід, напрацьований роками, хорошу співпрацю із закордоном. Можна знайти й інші центри. Львів готовий реалізувати цю програму, бо в нас є дуже хороший потенціал – фаховий і батьківський. Направду, батьки із Львівщини – одні з найбільш думаючих, прогресивних, небайдужих. Всі зміни ініціюють саме вони. У нас є всі можливості, є воля. І якщо це буде підкріплено на державному рівні, скоординовано, нам це точно вдасться!

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти