У кожного з нас бувають періоди, коли все дратує, все не так і на роботі, і вдома. Накопичення негативної енергії призводить до того, що ми зчиняємо сварки, конфліктуємо, в декого навіть доходить до скандалів та бійок. Щось подібне відбувається і в дітей. 

То що ж таке агресія? Як вона проявляється в дітей різного віку? Як допомогти скерувати негативні емоції в конструктивне русло? З цими запитаннями “Пошта” звернулася до Мар’яни Нартікової, дитячого психіатра та психотерапевта, завідувача Львівського обласного центру дитячої психотерапії та сімейного консультування. 

Агресія є захисною реакцією організму на зовнішні подразники. На думку Мар’яни Нартікової, це нормальна емоція, яка проявляється в усіх людей. У різному віці причини виникнення агресії можуть бути різними, і способи, як дитина виявлятиме свої емоції, також. Існують кризові періоди: рік – коли малюк тягне маму за волосся і кусає, три роки – коли дитина показує всій характер і стає дуже капризною, шість і сім років та підлітковий вік – коли агресивність зростає, і це нормально.

“Маленька дитина демонструє не агресію, а людей, які є навколо неї, бо до певного віку залежна від того простору, в якому перебуває. Спершу це сім’я, згодом той простір розширюється – додаються садок, школа, спілкування з ровесниками. І що ширшим є соціум дитини, то більше центрів, які можуть ставати джерелом агресії. Якщо, наприклад, агресивні мама чи тато, то очевидно, що буде агресивною й дитина. Коли батьки не вміють себе контролювати, коли в сім’ї зчиняються сварки, бійки, чекати іншої поведінки від дитини годі”, – каже психотерапевт.

Ще одним джерелом, звідки дитина може черпати агресію, є телевізор, комп’ютер. Тобто все, що дитина бачить на екрані, переносить у життя. Як пояснює Мар’яна Нартікова, до певного віку дитина не відрізняє реальний світ від віртуального. Наприклад, у мультику миша б’є по голові кота, і він на це не реагує, тобто йому не боляче. Чому ж тоді другові, якого дитина вдарила, боляче? 

“Діти, які “сидять” у комп’ютерних іграх, накопичують агресію, бо там є бійка, кров. Все це акумулюється, а потім проявляється через хворобу чи порушення поведінки”, – веде далі співрозмовниця “Пошти”. 

Зі слів Мар’яни Нартікової, дитина формується до шести-семи років. Саме в цей період закладаються основні риси характеру. Тож у цей час їй треба приділити максимальну увагу. Але найбільше виховуємо дітей своєю власною поведінкою!  

“Насильство завжди породжує насильство. Дитинка, яку ображають, карають удома, стане або жертвою в школі (її битимуть), і вона сама на це провокуватиме ровесників, щоби терпіти, або стане насильником, який  шукатиме слабшого і “відпрацьовуватиме” домашнє насильство”, – пояснює психотерапевт.  

Саме від батьків залежить, чи зможе дитина контролювати свої негативні емоції і як вона це робитиме. Якщо батьки не вважатимуть за потрібне стримуватися, то й дитина повторюватиме їхню поведінку. 

Підлітковий вік – складний період життя для всіх хлопців та дівчат, адже відбувається стільки змін – і фізіологічних, і психологічних. Батьки, педагоги, психологи говорять про те, що в цей час молодь особливо агресивна. Мар’яна Нартікова наголошує, що в такому віці діти повинні бути збудливими та агресивними, бо це їхній природний стан! Але щоб не було тої агресії забагато, дітей треба з раннього дитинства правильно виховувати. Якщо мама починає виховувати дитину з підліткового віку, то змінити її буде майже нереально. Добре, якщо підлітковий період дитина переживе у 13-15 років, а не у 30. 

“Це вік, коли дитина все знає, все може, мусить всюди бути, все спробувати, здобути власний досвід, – веде далі психотерапевт. – І щоб ваш син чи донька у своїй агресивності не заходили надто далеко, з ними варто підтримувати  довірливі, дружні стосунки, аби дитина знала, що завжди з будь-якою проблемою може звернутися до тата чи мами, які допоможуть порадою, підкажуть, контролюватимуть межі безпеки дитини”. 

Однак та ж агресія може бути дуже корисною, позитивною рисою характеру, якщо скерувати її в мирне русло. Як пояснює психотерапевт, перед агресією з’являється напруження. Наприклад, у школі чи в садку дитина повинна бути чемною, не бігати, не стрибати. Удома батьки, бабусі-дідусі також хочуть, аби їхнє чадо поводилося спокійно, не перевертало в домі все догори дном. І через це в дитини виникає напруження, з яким потрібно щось робити. 

На пораду співрозмовниці “Пошти”, чудовим способом допомогти дитині вивільнити  негативні емоції є заняття у спортивній секції. Чомусь батьки часто вважають, що якщо записати агресивну дитину в секцію боротьби, вона стане ще агресивнішою. Тому як альтернативу обирають гуртки малювання, танців, а це дуже неправильно! За своєю природою хлопці агресивніші, і заняття у спортивних секціях допоможуть їм позбутися негативу, але в контрольованих та дозволених межах. 

“У тій же боротьбі існують певні правила. Не надто соціальні бажання можна втілити у поєдинку із супротивником. Всі одноборства вчать не нападати, а захищатися, контролювати себе. Діти, які б’ються на татамі і які б’ються в дворі за школою, роблять майже те саме, але в першому випадку є чіткі рамки дозволеного, а в другому наслідки часто бувають сумні, – коментує Мар’яна Нартікова. – У спортивних секціях є тренери-чоловіки, які вміють тримати дисципліну, і це те, чого потребують хлопці. Жінки не можуть тримати своїх синів у певних рамках, та й батьків у тій кількості та якості, які потрібні для виховання дітей, також, на жаль, дуже мало…” 

А дітей, які люблять влаштовувати показові істерики, психолог радить віддавати в театральні гуртки, де вони зможуть і негативну енергію вихлюпнути, і себе показати.

Ще одним важливим джерелом вивільнення негативної енергії є фізична активність. Зараз, як уже мовилося, діти багато часу проводять за комп’ютером, навчанням, їхні голови завантажені різною інформацією, що також не завжди позитивно впливає на емоційний стан. А фізична активність допомагає подолати цей негатив. 

“Дітям треба частіше бувати на вулиці, бавитися в різні ігри, адже саме ігри допомагають учитися жити. Якщо немає можливості гуляти щодня, варто хоча б час, витрачений на дорогу зі школи до будинку, подовжити, аби школярі могли більше перебувати на свіжому повітрі, відпочити емоційно”, – переконує Мар’яна Нартікова.  

Перш ніж шукати способів, як подолати агресію, психотерапевт радить з’ясувати її причину. “Наприклад, мама спостерігає таку картину: дитина б’є ляльку, гримає іграшками, свариться з братом чи сестрою. Запитайте, чим вона засмучена, може, хтось її вдарив, образив у садку або в школі, можливо, вона не має настрою, хтось її проігнорував, не купив того, що вона хотіла. І коли ви з’ясуєте причину агресії, легше буде подолати її наслідки. Якщо поспостерігаєте за дитиною дошкільного віку, то зауважите, що вона “пробавилася” все, що з нею відбувалося, почуєте себе збоку, адже іноді батьки можуть бути агресивними і не зауважувати цього”, – каже психотерапевт.

Якщо ж ситуація виходить з-під контролю і дитина не може впоратися самотужки з агресією, Мар’яна Нартікова радить звернутися по допомогу до спеціаліста. 

Як зауважує співрозмовниця “Пошти”, кількість дітей із розладами поведінки зараз суттєво збільшилася. Причини такої ситуації різні: занадто рано віддають дітей до школи, змушують їх виконувати обов’язки, які їм не під силу. До того ж трирічна війна в Україні не може не провокувати зростання агресії та страху в сім’ї, що, звісно, позначається на емоційному стані дитини.

---

Ігри для подолання агресії