Одразу захоплює те, що замок знаходиться на горі. Піднімаючись на вершину, можна побачити все Мукачеве як долоні. Біля входу в фортецю, вам одразу пропонують глінтвейн та солодкі рогалики. За легендою, Мукачеве й назву свою отримало завдяки замку: себто закарпатці в муках насипали одинокий пагорб, на якому виріс форпост на перетині торгівельних і військових шляхів. Пагорб, звичайно ж, не штучного, а природного, вулканічного походження. По сьогоднішній день лицарський дух зберігся в цьому замку. Фортеця витримала безліч облог. Найвідомішу оборону в 1685-1688 рр. очолювала Ілона Зріні, вдова Ференца Ракоці та кохана Імре Текелі. Протягом трьох років вона відбивала атаки австрійців, які змогли примусити гарнізон до капітуляції тільки хитрістю. 

Особливий дух минулого ще досі витає у стінах замку. Тут можна прогулятись коридором смерті, дізнатись, як колись підслуховували розмови з різних кімнат замку, а також почути містичну легенду про колодязь. 

Вхід у замок – 40 грн для дорослих, і 20 грн – для дітей. З 1993 р. приміщення Мукачівського замку займає історичний музей і картинна галерея. Відпочити і перекусити можна в затишній кав’ярні. У замкових підвалах відкритий дегустаційний зал вин торгової марки “Чизай”. На території музею працюють сувенірні лавки, де можна придбати всяку всячину на пам’ять – від автентичного одягу, коралів до дерев’яних кухлів, магнітиків, брелоків тощо. 

А якщо приїдете у Мукачеве в січні, то ще й попадете на своєрідну мекку для тутешніх виноробів, поціновувачів вина – на фестиваль “Червене вино”. Це найстаріше, наймасовіше і найпопулярніше свято вина в Закарпатті. Та що там говорити, це вже давно візитна картка цього сонячного краю! Мабуть три Василі, які його заснували (Гонак, Ковбаско та Ільтьо), навіть не мріяли, що свято досягне такого розмаху, але з кожним роком фестиваль залучає все більше виноробів, ну, а охочі скуштувати справжнього закарпатського вина підтягуються вже самі. До речі, про вино. На фестивалі будуть текти ріки білого, червоного, рожевого, сухого і десертного напою. Розмаїття сортів вина, його смаків і барв, оригінальність бочок та пляшок здатні задовольнити найвибагливішого гурмана. Перерахувати всі сорти, презентовані на конкурсі-фестивалі “Червене вино”, так само важко, як скуштувати напій у кожного виробника. Крім традиційних для Закарпаття сортів – Ізабелла, Лідія, Кадарка, Сапераві і Каберне, на фестивалі також можна буде спробувати вина європейських сортів, таких як Цвайгелт, Трамінер, Черсегі Фюсереш, Іршаі Олівер, Мускат, Мюллер Тургау. Літр вина тут коштує від 80 до 150 грн і вище, в залежності від сорту і витримки. 

Після дегустації вин від кращих закарпатських виноробів, прямуємо на ночівлю у селище Бене, що розташоване лише за чотири кілометри від кордону з Угорщиною. Розселяють нас у приватні садиби до тутешніх жителів. Угорка Ірина зустрічає нас вже біля дороги і радо запрошує до себе. Розмовляє російською із акцентом, інколи “проскакують” українські слова. 

Перші відчуття – ми за кордоном. Хоч це і село, але і будинок, і подвір’я – у євро­пейському стилі. Кімнати дуже затишні, просторі. Для кожного номера окрема ванна з туалетом. І хоч ми і втомлені, і здається, заснули б будь-де, але, погодьтесь, комфорт має значення. 

Пані Ірина запрошує до вечері. Пригощає нас бограчем та голубцями. Пропонує домашнє вино та палинку (фруктова горілка). Все дуже смачно і, мушу сказати, гостро – адже тут, на Закарпатті, дуже люблять все пекуче. Турботлива господиня, намагаючись вгодити смакам своїх гостей, за цілий вечір присіла до столу на хвилин десять. 

Вранці поснідали  лангошами з домашнім варенням, канапками, посмакували кави – вона тут чудова, треба сказати. Гостинність пані Ірини настільки нам сподобалась, що ми навіть попросили у неї номер телефону –  треба сюди ще обов’язково у кінці липня приїхати, коли якраз  достигають абрикоси. Та й м’який клімат тут чудесний. Обов’язково треба повернутись! І Вам раджу!

Вчора ми влаштовували свято для душі, а сьогодні організуємо відпочинок для тіла і прямуємо на термальні джерела у Косино. Їдучи туди, думаю, навіть попри те, що вода у басейні тепла, але уявити собі такий відпочинок – у купальнику, при мінусовій температурі – якось трохи складно. Та насправді, будьте певні, це чудесно! Зима, мороз, а ви у шльопанцях, у купальниках чалапаєте по території комплексу. На нас чекає вісім гектарів безмежного відпочинку. Тут вам і великий басейн з цілющою термальною водою, і прісні басейни дещо меншого розміру і дитячий басейн. Ви можете скупатись у басейні з кавою чи палинкою, а можете – з вином та пивом, а також сфотографуватись на фоні 16-метрового фонтану з термальною водою “Кран здоров’я”. Кожне з джерел термальної води має особливий склад і температуру: від низьконасичених мінералами теплих до надто гарячих та концентрованих для людського організму. Джерело Косино оптимальне за хімічним складом та температурою води на виході зі свердловини. 

Термальні води Косинського родовища призначені для зовнішнього застосування при захворюваннях опорно-рухового апарату, захворювання серцево-судинної системи, периферичної нервової системи, периферичної судини, біліарної системи. Для тих, хто любить добре пропарити свої кісточки, працює сауна евкаліптова, трав’яна, соляна, турецька (хамам), фінська кріо-сауна (-10 за Цельсієм). 

Мінімальний пакет у термальному басейні “Косино” для дорослих – 350 грн, для пенсіонерів (від 60 років) – 150 грн, для інвалідів I групи – 150 грн, для  дітей ростом до 1,5 м – безкоштовно, для учасників АТО – безкоштовно. Оренда шафи для одягу та цінних речей – 40 грн. У вартість пакету входить півгодини  у королівських саунах. 

Відчуття після відпочинку на території комплексу не передати словами. Запитаєте: чи холодно? Ні. Ви не встигаєте змерзнути, бо тільки перестрибуєте з одного басейну в інший. А якщо на початку ще попаритись у королівських саунах, то вам і захочеться вийти на вулицю. Загалом на території комплексу все дуже продумано: кабінки для перевдягання біля шафок для одягу, вбиральні біля душових, вихід із приміщення одразу в теплу воду (щоб не встигли змерзнути), тут працює магазин, де можна все придбати, працюють годинники. Готівкою розраховуватись не можна, а те, що ви купите – порахує ваш браслет, який вам видадуть при вході. Тож, як матимете можливість, обов’язково сюди завітайте – не лише оздоровитись, а й вражень набратись.

Наша мандрівка завершується чарівним Ужгородом – затишним містечком європейського типу. Останнім часом все більше і більше приваблює туристів, і не дарма. Місто має багату історію, чудові набережні, кафе із найкращою кавою в Україні, маленькі вулички, які так і ваблять по них пройтися. У цьому місці можна відпочити від безкінечного руху, сповна насолодитися спокоєм і набратися сил для подальшої роботи, тому якщо ви стомилися від мегаполісу, то вам сюди. Ужгород – не метушливе місто, у якому проживає лише 120 тис. населення.

Чого тільки вартує зимова набережна в Ужгороді, некваплива прогулянка вулицею Корзо, що всіяна внутрішніми двориками, затишними кав’ярнями, милими крамничками, ресторанами, де готують місцеву кухню (ситно і смачно пообідати можна за 80 грн). Крім того, в ході екскурсії по Ужгороду ми відвідали замок. Перше, що спадає на думку, то це велична фортеця, яка розташована на Замковій горі. Історія граду оповита легендами та загадками. Вік фортеці сягає майже тисячі років. Замок має величний вигляд. Його перебудовою у 16 столітті займалися італійські майстри, які привнесли ренесансні мотиви в архітектуру палацу. Власники замку постійно змінювалися, але кожен залишив про себе згадку. 

Вже ввечері ми втомлені, але задоволені, натхненні повертаємось у рідний Львів. За цих два дні ми подолали близько 700 км, відкрили для себе всю красу Закарпаття, посмакували найкращого вина і найсмачніших страв, відчули місцевий колорит. Стільки всього нового почуто, що, здається, треба ще трохи часу, аби все це втрамбувалось у голові. Що можна сказати – наша мандрівка вдалась, вона була чудесна. Треба ще обов’язково приїхати на Закарпаття, коли цвістимуть сакури.