“Вінегрет” Краківської брами

Задум - ще не заклад, він потребує врахування усіх дрібничок

Задум - ще не заклад, він потребує врахування усіх дрібничок

Львів з давніх-давен був багатонаціональним та по­лікультурним. Середньовічні мандрівники порівнювали місто з портом, не лише за яскравістю убрань та товарів, але й за присутністю тут представників багатьох народів. Крізь Краківську браму - один з двох головних входів у мури Львова, проходили не лише українці та поляки, а й вірмени, євреї, австрійці, росіяни. Кожна з цих культур залишила свій відбиток не лише на архітектурі, але й на душі міста. Тому ідея ресторану, який би під своїми склепіннями створив мозаїку культур Львова, є, без сумніву, цікавою. Реалізувати її спробувала ресторація, яка нещодавно відкрилася на вул. Краківській. Напрочуд проста, проте вдала, особливо з огляду на місце розташування, назва закладу - "Краківська брама" - одразу налаштовує на гастрономічний екскурс у львівське середньовіччя. А кована вивіска підсилює бажання відшукати ще один неповторний куточок справжнього Львова...

Два невеличкі зали на першому поверсі та один просторий у підвалі. Щоправда, спроба "заховатися" у середньо­вічній і куди затишнішій, ніж верхні приміщення, пивниці виявилася невдалою: "Там неприбрано, сідайте ліпше нагорі", - одразу застеріг офіціант...

Спроба самотужки відсунути доволі важкий стілець спричиняє протяжне рипіння його металевих ніжок по підлозі. Та й сам стілець з вузькою спинкою і без підлокітників не дає можливості розслабитися, як і скляний з металевими ніжками столик. Стіни доволі світлого приміщення рясніють розписами та гербовою символікою. Перший зал - львівський, про це однозначно свідчать зображення будівель австрійського сейму, оперного театру, пам'ятника Адаму Міцкевичу... Другий зал викликає не менш очевидні асоціації з Вірменією: зображення засніжених вершин Кавказу, на тлі яких пам'ятник, очевидно, Святому Георгу, та характерний вірменський собор. Над зображеннями - державна символіка України, Польщі, Вірменії, Росії, Австрії та Ізраїлю, яка виглядає у такому закладі дивно й недоречно, адже офіційні прапори країн не мають жодного стосунку ані до Львова, ані до громади міста. Трохи металу, дещиця штучного каменю, полаковані балки на стелі, дрібка дерев'яного оздоблення барної стійки, кольорові розписи - і врешті кітчевим видається усе оформлення верхніх залів. Намагаючись зібрати в інтер'єрі елементи різних культур, дизайнери натомість згубили стрижень, який мав би усе це поєднати: у цих стінах немає... Львова. Чого не можна сказати про нижній зал, який завдяки кам'яним стінам таки створює настрій давнього Львова.

Нарешті всівшись, починаємо гортати меню. Разом з інтер'єром мультикультурність "Краківської брами" власники ресторації спробували відтворити і в їжі. Сторінки меню починаються традиційно - холодними, гарячими закусками та салатами, а потім неспо­дівано заманюють пропозиціями скуштувати страви національних кухонь: української, вірменської, російської, єврей­ської, польської та австрійської. Щоправда, короткий перелік страв, який пропонують у кожній з кухонь, швидко розчаровує. До прикладу, з української можна скуштувати з перших страв - грибну юшку або ж український борщ, а з других лише печеню по-гуцульськи. Російські ж страви тут представлені лише соленими огірками (!), солянкою, окрошкою та, звісно ж, традиційними пельменями. Перелік страв польської та австрійської кухонь узагалі обмежується трьома позиціями. Попри різнонаціональну мозаїку страв, своєю фішкою ресторан вважає все ж вірменську кухню, вона з-поміж інших представлена трохи більше з яскравим акцентом на баранину: хашлама - суп з бараниною, долма - голубці також з бараниною у виноградному листі, люля-кебаб, шашлик знову ж таки з баранини та інше. Та чи не найбільше подивувала сторінка з переліком страв, які потребують попереднього замовлення. Серед них виявилися холодець, гречаний пиріг, вареники з ягодами, цвітна капуста з маслом та чимало інших страв, які, видається, ресторан цілком міг би мати в наявності.

Самі страви доволі смачні, гарно подані, але, як і усьому закладу, їжі бракує настрою та особливого смаку, який би відрізняв їх від страв у інших ресторанах та кнайпах Львова. Тож невиправданою видається й ціна. За обід у "Краківській брамі" вам доведеться в середньому викласти 150-200 грн за двох.

Дещо дивує персонал: його ідеальна поведінка з клієнтами біля столиків різко дисонує із постійними, ледь не що 15 хвилин, виходами "на перекур" та галасом за спинами клієнтів, натомість пара за сусіднім столиком змушена була кілька хвилин чекати на розрахунок, оскільки у потрібний момент офіціантів просто не було на місці. Затишку не додало й постійне курсування через зал обслуги, яка спочатку виносила, а потім заносила у заклад баки з питною водою. Робити це працівників ресторації, очевидно, спонукала відсутність технічного входу.

Загалом і їжа, й інтер'єр створюють враження гарної ідеї, яку не вдалося досконало втілити в життя. "Недотягнені" дрібнички в інтер'єрі та доволі пісний вибір страв, приперчений невиразним обслуговуванням, зовсім не підтримує першого враження від закладу як дорогої ресторації.

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4593 / 1.58MB / SQL:{query_count}