У передчутті Різдва
“Пошта” запитала етнолога, чи відбулися якісь зміни за останні роки у передріздвяній вечері, а в господині – які наїдки готували на Святвечір наші предки і які готують українці тепер
Святий вечір, Святвечір, Багата кутя – велике свято, час примирення і всепрощення, кінець Різдвяного посту. Коли на вечірньому небі з’являється перша зірка, яка сповіщає про народження Спасителя, вся родина збирається за столом.
За усталеною традицією, в цей день, 6 січня, більшість господинь ставлять на стіл 12 пісних страв, як це робили колись наші бабусі та прабабусі. Для їх приготування заздалегідь шукають давні рецепти, а також переписи нових страв, аби потішити родину під час святкової трапези.
Чому саме 12 страв повинні бути на святковому столі? Чи можна порушувати цю традицію? Які страви є обов’язковими, а в яких допускаються варіації? Які наїдки полюбляли готувати в цей день наші предки та що найбільше припало до смаку сучасним українцям? Відповіді на ці запитання дала “Пошті” етнолог, кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту народознавства НАНУ Леся Горошко.
Підготовка до Святої вечері
Святкова вечеря у переддень Різдва в українців була і досі залишається дуже врочистою. Стіл, за яким збирається вся родина, відіграє важливу роль у звичаях та обрядах Святвечора. В селах його, як правило, притрушують соломою, по кутках кладуть часник, який виконує роль оберега, а в містах зазвичай застеляють новою скатертиною і запалюють свічку.\
Чіткого переліку наїдків, їх кількості на столі не існувало і не існує!
Сама святкова трапеза 6 січня в різних регіонах України має певні відмінності, що стосуються як кількості страв на столі, так і послідовності їх споживання. Зокрема, зі слів Лесі Горошко, чіткого переліку наїдків, особливо їх кількості, не існувало і не існує!
“Ледь не всюди можна знайти інформацію про те, що на Святвечір на столі має бути 12 страв, але звідки взявся цей канон, невідомо. У жодній етнографічній літературі не знайдете “припису” з приводу того, що має бути саме 12 страв, як і того, які саме повинні переважати. В одних вказується, що має бути парна кількість страв, у інших – непарна, у ще інших – що тільки три страви, – розповідає етнолог. – Звісно, традиційними та обов’язковими для всіх є кутя та узвар. Решта страв може сильно видозмінюватися залежно від статків сім’ї та регіону її проживання”.
Згодом, як каже Леся Горошко, 12 страв почали прив’язувати до 12 апостолів, які були першими учнями Христа та брали участь у Тайній вечері, або асоціювати з кількістю місяців у році. Але знову ж таки чіткого підтвердження цього не існує!
Старе нове меню
Так, за кілька останніх десятиліть меню Святвечора дещо змінилося, особливо в містах. Але, не дивлячись на це, кожна господиня намагається дотримуватися головної умови – всі страви повинні бути пісними. Однак і тут є певні розбіжності: традиційним наїдком, але не зовсім пісним, є ті ж пампухи.
“Не знаю такої господині, яка б пекла їх суто пісними. Все одно до них хтось додає яйця, хтось маргарин, а хтось молоко чи масло. Господині знають, що пампухи повинні бути на столі, тому й печуть їх, – веде далі етнолог. – У людей є власне уявлення про свято, про яке більшість із них дізналася через телебачення або пресу. Мовляв, так має бути, так робили наші предки, а отже, це правильно! А далі вже самі інтерпретують страви відповідно до власних смаків та вподобань”.
У жителів регіонів, де багато водойм, на столі переважали рибні страви, а у тих краях, де родило багато вівса чи гороху, каші
Як розповіла “Пошті” 74-річна господиня Катерина Лоїк, раніше жінки задовго готувалися до Святвечора та Різдва. Це був Богом благословенний час для того, аби забути всі давні образи, перепросити всіх тих, кого ми образили, подякувати тим, що зробили нам добро чи просто були поруч впродовж року. Зараз, можна сказати, це свято перетворилося на культ їжі. “Ще кілька десятиліть тому наші мами і бабці готували страви на Святвечір з того, з чого мали. Наприклад, коли я жила в регіоні, де було багато водойм, то на Святу вечерю на нашому столі переважали рибні страви. А коли переселилася на Львівщину і тут родило багато вівса чи гороху, то каші, – пояснює жінка. – Тепер люди переконані: що більше наїдків на столі, то краще, бо це свідчить про добробут родини. Господині купують усе необхідне для святкового столу, не шкодуючи грошей. Інколи навіть ікру, забуваючи, що це не зовсім правильно…”
Ритуальне дійство
Традиційно на Святу вечерю прийнято готувати такі страви, як кутя, борщ, грибна підлива, вареники, голубці, оселедець, мариновані гриби, узвар, пампухи тощо. Існує навіть певна послідовність споживання цих страв: спочатку їдять кутю, яка обов’язково має бути солодкою. До речі, кожен її складник має особливе значення, хоча різне трактування. До прикладу, вважається, що мед – це здоров’я, горіхи – достаток, а родзинки – любов. Після куті їдять борщ, голубці, вареники, смажену рибу, тушковану капусту, запиваючи все це узваром.
Зі слів Лесі Горошко, багато теперішніх українців і гадки не мають, що відзначення різдвяних свят – це насамперед ритуальне дійство. Існує повір’я, що душі померлих родичів також беруть участь у святковій трапезі, тож під час неї їх обов’язково потрібно згадати добрим словом та побажати царства небесного. Після вечері для них на столі залишають їжу, особливо кутю – щоб душі померлих теж почастувалися.
“Взагалі-то кутя – це поминальна страва, хоч зараз мало хто про це пам’ятає, – додає етнолог. – Коли сідаємо за святковий стіл, вітаємо рідних зі святом, то вшановуємо таким чином наших пращурів, задобрюємо померлих родичів, щоб вони сприяли тому, аби сім’я була заможною і щасливою. Тобто все те, що ми готуємо для померлих, даємо їм для того, аби потім воно поверталося нам у інший спосіб”.
Символіка Святвечірньої проскомидії
1. Кутя – варена пшениця з медом і маком є актом жертви Богові, бо пшениця з медом – це сакральна частина Святої вечері. Мак – символ мучеництва, невинно пролитої крові. Мед – символ чистоти, Божого слова. У християн мед символізує земне пастирство Христа і солодкість Слова Божого, пояснює отець Михайло Димид.
2. Горох – символ християнського життя, яке в домашній Церкві розвивається і одного дня проявляється сторицею в Церкві та суспільстві. Символ Божої весни, яка завжди відроджується в людині після упадку.
3. Капусняк – капуста є символом простоти і водночас міцності, єдності навколо однієї твердої основи. Це і символ християнина, який у смиренності при тісній співпраці з Божим провидінням знаходить свою силу та щастя.
4. Борщ – символ торжества добра. Оскільки господиня готує пісний борщ із різних простих рослин, які дарує земля, так само християнин вишліфовує свою волю з простих щоденних малих здорових практик, які почерпнув із родинного дому або доброго християнського суспільства. Різдвяний борщ заквашується попередньо приготовленим квасом із буряка, тому має темно-червоний колір. А ще він символізує кров вифлеємських дітей, знищених за наказом Ірода.
5. Голубці – сама назва цієї страви вказує на її символічність. Голуб – символ Божої любові, символ Святого Духа, символ краси і сили, отриманої від Сотворителя.
6. Риба – у ранньому християнстві була прийнята як символ Христа багатьма отцями Церкви. Знак риби був першою монограмою Христа. Грецька абревіатура ІХТІОС – ім’я Ісуса читається як “риба”. Саме брати-рибалки стали першими учнями Ісуса, який сказав їм, що вони будуть “ловцями людей”. Віруючі, учні Христа, як і Він сам, уподібнювалися рибам, які перебувають у безпеці лише у “воді вчення”. Три переплетені рибини або три рибини з однією головою символізують Трійцю.
7. Вареники – це достаток. Місце людини Господь призначив у Царстві Божому, де вона почувається добре, як вареник у маслі.
8. Млинці – своєрідний символ Сонця. Новим Сонцем для християн став Ісус Христос.
9. Каша – це продовження роду, це Божий народ, який консолідується навколо новонародженого Ісуса. Це символ загального союзу людей завдяки освяченню людського роду, що прийшло до нас через втілення Сина Божого.
10. Пиріжки (коржі) – символ, здоров’я і щастя, які людина зможе отримати в постійному спілкуванні з новонародженим Ісусом.
11. Узвар (вода) – це символ очищення тіла і душі.
12. Пампухи – святі на небі, які повірили в Ісуса і отримали життя вічне. Їх мільйони, і кожна людина, зокрема християнин, покликаний до того солодкого, повноцінного, вічного життя. Слово “свято” походить від “святого”, звідси пампух – символ свята, радості, які Богом даровані людям.
Кулінарні особливості регіонів
* На Буковині до куті додають халви.
* На Галичині кутю варять густу, як каша, і щедро заправляють горіхами та маком.
* На Волині кутю подають і густу (без узвару), і рідку. На різдвяний стіл ставлять борщ із грибами та картоплю в кожушку.
* На Луганщині кутю зазвичай варять із рису та печуть багато пирогів із різними начинками.
* На Івано-Франківщині до пісного борщу з грибами готують “краплики” – вареники з дрібно накраяним оселедцем, заправлені смаженою на олії цибулею. Обов’язково роблять пісні голубці з рисом, гречкою і грибами та грибну підливу.
* На Закарпатті смажать пісні деруни (без яйця) та готують “галамбець” – ковбаски з кукурудзяної каші із засмаженою на олії цибулею.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
