"Справу Чорновола" не завершено. І фігурує у ній колишній офіцер КДБ СРСР

У ніч з 25 на 26 березня 10 ро­ків тому поблизу села Городище Бориспiльського району на Київщині загинув журналіст, політик, один із лідерів укра­їнського національно-визвольного руху, багаторічний в'язень совєтських таборів суворого режиму, співголова Укра­їнської Гельсінської спілки, голова Народного Руху України й гетьман українського козацтва В'ячеслав Чорновіл, посмертно удостоєний в 2000-му звання Герой України.

Ніщо не забуте...

Навряд чи хтось справді вірить у випадковість загибелі в автокатастрофі за півроку до виборів Президента України в 1999-му одного з претендентів на цю посаду, за якого в 1991-му проголосували 7 420 727 громадян його країни - 23,27% тих, хто взяв участь у тодішніх президентських виборах. Тим паче, що в цій справі з'явилися нові факти.

Зокрема - результати комплексної експертизи, проведеної фахівцями Інституту судових експертиз у Кракові, засвідчили, що КамАЗ, який    належав ТОВ "Луговське" (село Олександропіль Дніпропетровської області), у котрий врізалася в 1999-му під Києвом "Toyota" Чорновола, знаходився під час їхнього зіткнення у статичному положенні, а не розвертався, як твердив покійний нині водій тієї вантажівки Володимир Куделя.

Окрім того, за даними джерела газети "Коммерсант-Украина", слідство у цій справі уже не відкидає, як раніше, й версії причетності до неї російських спецслужб. Бо в матеріалах цієї справи нібито є свідчення президента промислово-фінансової групи "Корунд" і колиш­ньо­го офіцера Комітету державної безпеки СРСР та Федеральної служби безпеки Ро­сії (командира її групи спеці­ального призначення "Оріон") Валентина Бабенка про те, що, як він запевняє, "до організації загибелі Чорновола можуть бути причетні окремі керівники Росії". За даними джерела "Коммерсант-Украина", до перевірки цієї інформації залучено Інтерпол, окрім того, свід­чення Бабенка перевіряють ще й російські правоохоронні ор­гани. На жаль - з передбачуваними наслідками...

Маршрут літерою "Г"

Тож нагадаємо принаймні деякі обставини трагічної загибелі Чорновола. А передусім те, що хоч причиною його загибелі слідство визнало нещасний випадок, частина політиків уже тоді не вірила свідченням водія КамАЗа Володимира Куделі. Бо той запевняв, що віз 25 березня 1999 року по автотрасі Бориспіль - Золотоноша зерно, ціна якого була підозріло дешевшою від вартості його нераціонального транспортування літерою "Г" - з Кіровограда на Волинь через... Київ. Але за цим маршрутом Куделі довелося б їхати через всю столицю України, подолавши таким чином аж на 60 кілометрів більше, аніж тоді, коли б він повернув на Волинь ще в Обухові.

Окрім того, Куделя твердив, що, зауваживши свою помилку, розпочав розвертати КамАЗ, але, побачивши світло фар автомобіля Чорновола, зупинив вантажівку та вибіг із неї, аби "помахати й зупинити машину". Але тодішній голова центральної ради Руху Андрій Ні­цой, який сидів тоді у автомобілі Чорновола, свідчив ціл­ком протилежне!

Він стверджував, що насправді водій КамАЗа... не залишав своєї вантажівки. І це підтвердили українські експерти, які встановили, що під час зіткнення з автомобілем Чорновола водій КамАЗа, виконуючи маневр розвороту, здійс­нював гальмування, а тому не міг бути поза кабіною.

Щоправда, фахівці Київського науково-дослідного інституту судових експертиз із цього ж приводу засвідчили... про­тилежне. Та позаяк польські екс­перти встановили, що КамАЗ знаходився тоді у статичному положенні, то виходить, що у науково-дослідному інституті судових експертиз або помилилися, або зробили вигляд, що помилилися.

Окрім того, голова рухівської комісії з розслідування загибелі Чорновола - Микола  Степаненко - довів, що Куделя не міг бачити "Тойоти" під час розвороту ним свого КамАЗа. Дослівно Степаненко запевняв із цього приводу: "Ми робили комп'ютерне моделювання, усе вираховували (такі висновки, до речі, зробили спецiалiсти Академiї наук і Спілка репресованих). Водій бачив "Тойоту" за тисячу метрів. Та він встиг би розвернутись десять разів! До того ж якби він у той момент не зупинився посеред дороги, а продовжував рух, то для "Тойоти" звільнилося б сім-вісім метрів, і Чорновіл би проскочив".

Використано "всліпу"

Однак Степаненко дійшов висновку, що "Куделя не був убивцею - він був використаний "всліпу"; "його могли чимось залякати, наприклад, тією ж аварією з трактористом, а потім йому, можливо, сказали, що на трасі треба зупинити машину якогось боржника чи злодія". Підставою для цього висновку слугувало для Степаненка те, що Куделя ще до аварії з Чорноволом покалічив унаслі­док ДТП якогось тракториста.

Відтак, припускав голова рухівської комісії, "хтось використав це як компромат і примушував Куделю щось зробити". "Те саме, - вважав також Степаненко, - стосується й матеріалів про крадіжку зерна: на керівництво колгоспу могли натиснути, застосовуючи шантаж". За ще однією версією голови рухівської комісії, "у призначений час до нього (Куделі - "Пошта") в кабіну підсів незнайомець зі зброєю, який спочатку наказав водію набрати швидкість 15 кілометрів за годину, а потім оголосив, що машину необхідно розвернути. Після ДТП цей незнайомець негайно залишив місце злочину".

Окрім того, соратників В'ячеслава Чорновола не могла не заінтригувати раптова смерть його тодішнього пасажира - тракториста того ж ТОВ "Луговське" Івана Шолома. Бо хоч офіційна версія смерті ос­танньо­го й свідчила, що він "помер від серцевого нападу під час запою", однак згодом токсикологічна експертиза ексгумованого тіла Шолома встановила наявність у його організмі "важких металів, вміст яких перевищував допустимі норми".

До речі, інформація про раптову смерть Куделі, яка з'явилася у ЗМІ, не підтвердилася. А з'ясувалося натомість, що чутки про неї поширили спів­ро­бітники МВС у ході "спецоперації прикриття" водія КамАЗа від нібито можливої помсти йому з боку соратників чи прихильників Чорновола.

"Треба було
вбити..."

Та ймовірно, що насправді співробітники МВС сховали таким чином Куделю від... рухівської комісії з розслідування загибелі Чорновола. Приводом до такої підозри для голови рухівської комісії з розслі­ду­вання загибелі Чорновола слугувала фраза "та Чорновола треба було вбити ще десять років тому!", почута Степаненком від уже покійного наразі генерал-полковника міліції Юрія Нагаєва.

А в березні 2001-го народні депутати Григорій Омельченко та Анатолій Єрмак запевняли, що під час президентської кампанії 1999 року Євген Марчук, який встиг покерувати у різні часи урядом України, а також її Службою безпеки й Міністерством оборони, демонстрував їм нібито підкинуту йому невідомо ким відеокасету зі свідченнями офіцера міліції про те, що аварію, в якій загинув В'ячеслав Чорновіл, організував спецпідрозділ МВС. 

Але Марчук повідомляв це тоді, коли був суперником Лео­ніда Кучми на президентських виборах. А після того, як він невдовзі порвав з опозиціонерами та очолив Раду національної безпеки й оборони України, на запитання журна­лістів про ту відеокасету відповідав, що не знає про те, куди її... поклав.

Торік заяви про те, що Чорновіл став жертвою не дорожньо-транспортної пригоди, а вбивства, виголошували на­віть ті високопосадовці, які стояли по різні боки політичних барикад, - тодішні міністр внутріш­ніх справ Юрій Луценко та Генпрокурор Святослав Піс­кун. Останній із них ще й конкретизував, що "вбивство Чорновола організували спецслужби", щоправда, не вказавши, які саме - українські чи російські.

Натомість син В'ячеслава Чорновола - теперішній народний депутат Тарас Чорновіл - ще 2005 року заявляв, що, за його даними, до вбивства батька був причетний безпосередньо Президент Леонід Кучма. Дослівно Тарас Чорновіл із цього приводу стверджував: "В'ячеслав Чорновіл був най­більш незручним політиком в 1999 році. Наближалися президентські вибори. Для Леоніда Кучми російськими піарщиками була розроблена схема, за якої основний його супротивник повинен бути не націонал-демократ, не соціаліст, а саме комуніст".