До його порад та настанов дослухаються, дуже дослухаються. Їх читають, перечитують, аналізують. Він така цікава і мудра людина. Його думки завше на часі. Це світла особистість! 

Щодня його важливі настанови та мудрі повчання можна прочитати в мережі Facebook. Він часто буває на тих чи тих заходах у Львові та Києві. Люди тягнуться до нього, адже він так вміє правильно потрактувати сьогодення, нинішній стан справ, те, що нас болить і турбує. 

Мовиться про владику Венедикта, єпископа-помічника Львівської архиєпархії УГКЦ. Цього четверга в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла відбулася зустріч із ним, де він говорив про практичне милосердя. 

Чи закінчується милосердя із закінченням Року милосердя? Що означає бути милосердним у наших непростих українських реаліях: на тлі війни, серед соціальної несправедливості, побутових труднощів та у стосунках, де немає довіри? Саме про це йшла мова під час зустрічі. Тішить, що почути його наживо прийшло дуже багато молоді. “Пошта” пропонує найважливіші меседжі цієї зустрічі.

* Якщо ти хочеш, аби тобі чинили милосердя, чини його іншим. Це дуже просто. Але так є не завжди… 

* Якість нашого духовного життя показує наше реальне життя. Думаєте, наше реальне життя отак поскладалося? Ні! Наше реальне життя – це обставини, в яких Бог хоче нас протестувати. Бог нас тестує завжди, зокрема, на наше милосердя, на нашу зрілість, на нашу духовність. Бог підсилає нам людей, Бог тестує нас завжди незалежним тестуванням, аби ми побачили, які ми є. 

* Бог ніколи не розчаровується в нас через наші помилки, наші дурниці та гріхи. Це ми можемо у комусь розчаруватися, знеохотитися. Тепер дуже модно зачаровуватися і згодом розчаровуватися. Особливо це стосується політиків, коли зачаровуємося ними, ідеалізуємо їх, а згодом  розчаровуємося. А Бог у нас не розчаровується! Бог розуміє, що маємо зростати в цьому житті. Бог на все має час. Це ми нині на все не маємо часу, нам всім бракує часу. Мало часу використовуємо на користь, на добрі речі…

* Бажаю робити маленькі кроки. Це як маленька дитина робить маленькі кроки, і батьки тішаться. Так і Богові не так страшні наші гріхи, як байдужість не робити цих кроків. Богові не страшні наші помилки, як байдужість нічого не робити. Не варто боятися робити маленькі кроки, що стосується і милосердя.

* Коли ти глибоко свідомий і віриш у те, що ту чи ту ситуацію тобі дав Бог, коли ти свідомий, що Бог дав тобі цю людину, буде цілком інша постава. Нам здається, що ця людина випадкова… Ні! Кожен крок, кожна думка, кожен вчинок  впливає. У фізиці, як нас ще у школі вчили, є закон збереження енергії. Милосердя не зникає – воно залишається, акумулюється. Не треба упускати будь-якої нагоди, аби проявити милосердя і любов! Адже нам приємно, коли до нас проявляють милосердя, коли ставляться до нас із добротою, коли до нас усміхаються, кажуть добре слово.

* Ми, як правило, дуже рідко комусь дякуємо. Це одна з проблем нашого суспільства. Ми ще не навчені, не вміємо висловлювати подяку людям, які щось роблять у нашому житті. 

* Розум та інтелект – це дар Божий. Ми можемо стояти на роздоріжжі і вагатися, як краще вчинити. І це нормально. Вихід із будь-якої ситуації – радитися. Запитати друзів, що вони думають про ту чи ту ситуацію, якою є їх позиція. З боку видно краще. Якщо друзі погоджуються, що це справді важливо, настане певний момент, що наше серце відгукнеться на це.