Різдвяний піст є останнім багатоденним постом року, який закінчується 7 січня, тобто на свято Різдва Христового. Говіння триває 40 днів і тому в Церковному уставі називається ще Чотиридесятницею, так само, як і Великий піст. А оскільки заговини припадають на день пам’яті святого апостола Пилипа, то цей піст ще називають Пилипівкою.

Різдвяний піст не такий суворий, як Великий, але передусім треба постити духовно, утримуючись від усякого зла – ділом, словом і думкою. Потрібно якнайчастіше бувати у Божому храмі, а напередодні Різдва варто піти до сповіді та до причастя, щоб духовно оновленими зустріти народження Христа.

Установлення Різдвяного посту, як і інших багатоденних постів, припадає на давні християнські часи. Уже з IV століття святий Амвросій Медіоланський і блаженний Августин згадують його в своїх творах. У V столітті про давність Різдвяного посту писав святий Лев Великий, Римський єпископ, повідом­ляє ukrinform.ua. 

Різдвяний піст припадає на зимовий час і призначений для освячення четвертої пори року таємничим оновленням духовної єдності з Богом та підготовкою до святкування Різдва Христового. Святитель Лев Великий пише: “Саме утримання символізує чотири пори року, щоб ми зрозуміли, що постійно маємо потребу в очищені та що при життєвій розсіяності нам завжди потрібно намагатися постом і милостинею викорінювати гріх, який примножується тлінністю плоті й нечистотою бажань”.

Церква вчить, що в дні Різдвяного посту, як і в інші пости у році, слід утриматися від м’яса, яєць, молока і молочних продуктів (сиру, масла тощо), а в деякі дні й від риби. У понеділок, середу і п’ятницю заборонено вживати рибу і вино, дозволяється тільки сухоїдіння та їжа без олії. В інші дні – вівторок, четвер, суботу та неділю – можна вживати їжу з олією. Крім того, в суботу і неділю, а також у дні великих церковних свят під час Різдвяного посту (якщо ці дні припадають на вівторок і четвер) дозволена риба і вино. Із 2 по 6 січня піст посилюється, тобто в ці дні Різдвяного посту не можна вживати рибу навіть у суботу та неділю.

Послаблення посту допускається хворим, вагітним і жінкам, які годують немовлят грудьми, а також дітям. А тому перш ніж постити, обов’язково порадьтеся з лікарем і священиком. Адже піст полягає не в тому, що ми їмо, а в тому, що ми можемо пожертвувати заради віри і Бога, не завдаючи шкоди своєму здоров’ю.

фото: st-alexander.kiev.ua

У неділю, 27 листопада, у Католицькій Церкві розпочався Адвент – час очікування свята Христового Різдва. Адвент закликає вірян до відповідного приготування: до покаяння і до навернення, до спроб пошуків Христа в літургії, молитві, Божому Слові, в Таїнствах, у щоденному житті та в ближньому своєму, читаємо на velychlviv.com. Згідно з історичними записами, Адвент уперше відзначали в Галії (сучасна Франція) та Іспанії у ІV столітті. В літургіях Риму Адвент з’явився у VІ столітті. У Римо-католицькій церкві духовний сенс Адвенту подвійний: перша його частина присвячена очікуванню другого пришестя Христа, друга (від 17 до 24 грудня) –  час безпосереднього приготування до святкування Різдва.

У християнській традиції слово “адвент” означає очікування пришестя Ісуса. І в цьому випадку цей час можна порівняти з трепетним чеканням народження дитини в сім’ї. Наприклад, коли у чоловіка та жінки має народитися немовля, вони здійснюють приготування свого житла: роблять необхідні закупи, ремонт, готують кімнату. Так само і вірним потрібно підготувати своє серце до приходу Ісуса.

На час Адвенту в Божественну літургію вводяться так звані рорати – Служби Божі на честь Діви Марії. Ці меси служать дуже рано, перед світанком. Такий час доби є символічним, адже вірні чекають на прихід Ісуса, бо як після ночі настає день, так і прихід Христа нашого Спасителя вивів людей із темряви гріха та приніс світло у їхнє життя. Своїм Приходом Ісус дав людям шанс на спасіння. Роратна Служба починається в темряві, лише при світлі свічок, які тримають віруючі на знак свого очікування приходу Ісуса Христа. При вівтарі запалюють велику свічку – як символ присутності  Пресвятої Діви Марії. Також у роратних євхаристіях співають гімн “Слава во вишніх Богу!”, адже Той, на кого ми чекаємо, вже присутній серед нас.

Протягом 150 років у Католицькій церкві є звичай під час Адвенту ставити адвентовий вінок, що складається з ялинових гілок, у який вплетені чотири свічки – символ чотирьох неділь Адвенту. Дві перші свічки часто мають фіолетовий колір (колір цього літургійного періоду), а третя – рожевий, оскільки третя неділя Адвенту зветься Gaudete, тобто “Радійте”, і зазначає половину пройденого часу приготування. Зазвичай священик у цю неділю надя­гає рожевий літургійний одяг. Свічки можуть бути і не кольорові, їх запалюють таким чином: у першу неділю – одну свічку, у другу – дві і так далі, тобто з кожним днем стає щораз світліше. А ще адвентовий вінок символізує спільноту Церкви, що в любові та радості очікує на свого Господа.