Цього тижня у Сербії згадували про жертви бомбардувань НАТО

У всій країні знову гуділи сирени повітряної тривоги, а в пам'ять про загиблих дзвонили дзвони. 24 березня 1999 року Північноатлантичний альянс розпочав воєнну операцію проти Сербії під блюзнірською назвою "Милосердний янгол". Приводом стали звинувачення в масових убивствах та етнічних чистках на території Косового. Це була перша воєнна операція НАТО проти незалежної держави.

За 78 діб бомбардувань, за даними міжнародної правозахисної організації "Human Rights Watch", загинуло щонайменше 500 осіб. Сербська влада, однак, стверджує що було вбито дві тисячі мирних мешканців і тисячу військових. Бойові літаки НАТО завдали 2,3 тисячі повітряних ударів по 995 військових і цивільних об'єктах на території Сербії. Бомбардування завершилися 9 червня 1999 року, після того як Бєлград остаточно вивів свої війська з території Косового. Тоді ж Рада Безпеки ООН ввела на територію Косового й Метохії військовий миротворчий контингент загальною чисельністю 37 тисяч військовослужбовців, який представляли армії 36 країн світу.

Через дев'ять років - 17 лютого 2008 року - парламент Косового в односторонньому порядку прийняв декларацію про незалежність краю від Сербії і проголосив суверенну державу Республіка Косово. Її незалежність наразі визнали 54 держави. Першими були США, Японія і країни-члени Євросоюзу за винятком п'яти. Росія, Китай, Іспанія відмовилися визнати самопроголошену державу. Зокрема, Росія пообіцяла не допустити членства Косового в ООН. Що стосується України, то вона проводить консультації з міжнародними партнерами та займає позицію вичікування, де-юре не приймаючи жодного рішення.

Тим часом скандалом завершилося засідання Ради Безпеки ООН, приурочене до ювілею "Милосердного янгола". Головними дійовими особами, звісно, стали представники Бєлграда й Пріштіни - президент Сербії Боріс Тадіч і міністр закордонних справ Косового Скендер Хісені. Обидва балканці не змогли стримати емоцій: косовари звинуватили Бєлград у перетворенні півночі Косового на "рай для зеків", серби ж відповіли нагадуванням про кровожерливу "албанську етнічну мафію". Сербський президент укотре наголосив, що його країна ніколи не визнає незалежність Косового. Натомість представник Пріштіни сконцентрувався на розповіді про успіхи Косового у побудові власної держави й звинуваченнях на адресу тих, хто цьому заважає: спрямувавши критику, звісно, в бік Бєлграда.

Іноземні представники воліли залишитись пасивними свідками, лише російський представник Віталій Чуркін сказав, що "спроби звинуватити Бєлград мало не у всіх проблемах Косового лише показують необхідність реінтеграції краю із Сербією". Зважаючи на вже традиційний розкол Ради Безпеки ООН з цього питання, жодних підсумкових документів учасники засідання ухвалювати навіть не планували.

Тим часом ситуація в Косовому досі залишається неспокійною. Сербська меншість живе, мов в оточеній фортеці. Населені сербами села перебувають під постійною охороною військ НАТО. До речі, у складі багатонаціональних сил КФОР несе службу й український 1-й окремий спеціальний батальйон чисельністю 180 осіб.

Крім того, Косово опинилося на порозі енергетичного колапсу: його населення вже багато років масово не платить за рахунками, а влада не має можливості навести лад в країні, де мало не кожен тримає вдома автомат. У результаті електромережі вже дихають на ладан, через постійні аварії без електроенергії залишають цілі ра­йони, що призводить до масових акцій протесту.

Довідка

У 1918 - 1945 роках Косово було частиною Королівства Югославія. Після вторгнення італійсько-албанських сил - передане Албанії, а коли фашистська Італія вийшла з війни, ця територія перебуває під прямим контролем Німеччини.

Після звільнення Косового партизанами Автономна Косово-Метохійська область була частиною Демократичної Федеральної Югославії, з 1946-го -  частиною Сербії у складі Федеративної Народної Республіки Югославія. В 1963 році створено Соціалістичний Автономний Край Косово, який був частиною Соціалістичної Республіки Сербія в складі СФРЮ.  У 1974-му автономні права були розширені - край прирівняли до інших республік Югославії.

На початку 1990-х під час розпаду СФРЮ група албанських політиків проголосила незалежність провінції. Ситуація ще більш загострилась у 1996 році і перетворилась на відкриту громадянську війну між Армією звільнення Косового та сербськими збройними формуваннями. В 1999 році НАТО змусило сербські війська піти з Косового і поставило провінцію під контроль ООН.

Зазіхання сербів на край Косово і Метохія ґрунтуються на принципах історичного права: саме звідси після поразки на Косовому полі в 1389 році почалося завоювання Сербії турками і саме сюди після перемоги в Першій балканській війні 1912 року повернулася сербська армія. Албанці, своєю чергою, відстоюють власну історичну теорію - про іллірійське походження сучасного албанського етносу.