Незабаром НАТО виповниться 60 років
На виборах наступного генсека НАТО Сполучені Штати, найімовірніше, підтримають кандидатуру прем'єр-міністра Данії Андерса Фога Расмуссена. Попередньо в столиці США розглядали й можливість висунення на цю посаду кандидатури міністра закордонних справ Канади Пітера Маккея. Активно лобіював свою кандидатуру на цю посаду і міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорскі. Оголошення ж остаточного рішення про нового главу Північноатлантичного альянсу, швидше за все, відбудеться 3-4 квітня на саміті НАТО. Повноваження нинішнього генсека, голландця Яапа де Гоопа Схеффера, закінчаться 31 липня.
Проте головною темою квітневого саміту НАТО все-таки стане 60-річчя Північноатлантичного альянсу. Захід сприймається лише як "сімейний" - жодних інших країн, окрім членів Альянсу, на нього не запрошено. Основною темою саміту буде визначення напрямків майбутнього розвитку організації та обговорення низки нових викликів: від розповсюдження ядерної зброї і радикального фундаменталізму до непередбачуваної Росії.
Наразі проблемою в НАТО є питання про розумний баланс між гарантуванням безпеки в Європі та експедиційними місіями в "гарячих" регіонах. Приміром, каменем спотикання є операції в Афганістані, оскільки з 26 країн-членів у ній беруть участь лише п'ять: США, Британія, Канада, Нідерланди і Данія, що негативно відбивається на відносинах у середині Альянсу. Крім того, обурення багатьох європейських союзників викликає намір Барака Обами призначити на посаду командувача Об'єднаними силами НАТО в Європі адмірала ВМС США Джеймса Ставрідіса, який зараз очолює Південне командування США, відповідальне за проведення операцій у Латинській Америці. Зазначимо, що американці традиційно висувають кандидата на посаду головнокомандувача силами НАТО, тоді як європейці призначають генерального секретаря Альянсу.
На саміті США також можуть запропонувати концепцію реформування організації, відповідно до якої Альянс потрібно розширити за рахунок залучення не тільки європейських держав, але й, приміром, Австралії, Японії та Південної Кореї. У список вірогідних членів розширеного НАТО потрапили також Індія, Бразилія, Південно-Африканська Республіка та Швеція.
Майбутній саміт НАТО також стане можливістю для нової американської адміністрації репрезентувати ще одну концепцію. Посол США в НАТО Іво Даалдер висловив ідею створення так званої Ліги демократій - організації, яка могла б проводити військові операції по всьому світу, не радячись навіть із Радою Безпеки ООН. На його думку, замість ООН необхідно створити клуб демократичних держав, які могли б брати на себе відповідальність за вирішення світових криз, нехай навіть і воєнним шляхом. На думку Іво Даалдера, РБ ООН не може бути світовим регулятором, оскільки вона не змогла вирішити жодної кризи останніх десятиліть: у Руанді, Косовому, Дарфурі, Іраку, Ірані, на Корейському півострові. Причина цього, вважає Даалдер, очевидна: протидія недемократичних країн, представлених у РБ, тобто Росії та Китаю.
Очікується, що на ювілейному саміті НАТО відбудеться й формальне повернення Франції у військові структури організації. Нагадаємо, про вихід Франції з військових структур Альянсу Шарль де Голль оголосив 21 лютого 1966 року. Зараз країна бере участь у роботі політичних структур Альянсу, наприклад, в Раді НАТО.
Зауважимо, що думки фахівців як у світі, так і в середині країни з приводу цього кардинально розійшлися. Президент країни Ніколя Саркозі стверджує, що реінтеграція Франції у НАТО не загрожує національній безпеці: країна збереже ядерні сили і право вибору під час відправлення своїх контингентів для участі в операціях Альянсу. Однак, на думку опозиції, зміни в зовнішньополітичному курсі можуть поставити Францію в залежність від США і суперечити чинному оборонному законодавству.
Немає єдності й щодо питання Україна - НАТО. Нагадаємо, що на саміті НАТО у квітні 2008-го Київ отримав запевнення, що приєднається до Альянсу, але не отримав Плану щодо членства в НАТО, який є необхідним етапом для інтеграції. Офіційний Київ чекав надання Плану на зустрічі міністрів НАТО у грудні минулого року, але замість цього отримав лише галузеві плани реформ, реалізація яких повинна "наблизити" нашу країну до Альянсу.
Примітно, що в той час, як український президент чекає від лідера США позитивних сигналів щодо долучення країни до НАТО, американська верхівка закликає свого президента відмовитися від підтримки прагнення Грузії та України долучитися до НАТО заради того, щоб поліпшити відносини з Росією.
Ще більш неохоче до вступу України до НАТО ставляться деякі європейські країни. Зокрема, Франція дотримується точки зору, що Альянс має сконцентруватися на своєму головному завданні - бути гарантом колективної стабільності Європи і США, а не перетворюватися на "глобальне НАТО". Активно висловлює свою незацікавленість у членстві України й Грузії в Альянсі й Німеччина.
