Упродовж останніх років танцювальні гуртки та школи стали дуже престижними і серед дітей, і серед дорослих. Хтось відвідує такі заняття, аби цікаво провести час, хтось – щоб урізноманітнити будні та позбутися рутини, комусь танці потрібні для того, аби скинути зайві кілограми, а хтось просто фанатіє від відомих хореографів і мріє бути такими ж, як вони.

А чим корисні танці, зокрема для дітей? З якого віку варто віддавати малюків у танцювальні гуртки? Як обрати тренера, аби дитина отримувала і задоволення, і користь? По відповіді на ці запитання “Пошта” звернулася до хореографа та психолога.

Тепер усі – і дорослі, і діти – провадять не надто активний спосіб життя. Перші значну частину дня проводять у офісах, як правило, за комп’ютерами, а потім пасивні вечори,  а другі півдня просиджують у школі, а вдома  засиджуються за ґаджетами, виправдовуючись, що шукають там інформацію для виконання домашніх завдань. Тож фізичне навантаження їм дуже потрібне. Як запевняють хореографи, хорошою альтернативою є танці – і здоров’я зміцнюють, і настрій покращують.

“Танець – це рух, рух – це здоров’я, а здоров’я – це життя, – наголошує Алла Сердцева, викладач-методист класичного танцю Львівської державної хореографічної школи. – Танець – це рух під музику. Завдяки танцю формується м’язовий каркас нашого тіла, починаючи від стопи, далі ноги, сідниця, грудна клітка, м’язи спини. Коли діти йдуть до школи, де вони дуже багато часу сидять (і сидять по-різному), починаються проблеми – сколіоз, кіфоз, лордоз. Якщо м’язовий корсет ще не сформований, то він не тримається”. 

Зі слів  викладача-методиста, танці – це насамперед здоров’я, а вже потім – грація, постава і хороший настрій.  А коли ви гарно виглядаєте,  то почуваєтеся бадьоро і піднесено. 

Приводити діток у танцювальні гуртки Алла Сердцева радить з раннього віку. “Щойно дитина почала міцно стояти на ніжках, не падає, не хитається і більш-менш уважна, її вже можна віддавати у танцювальний гурток. Все починається з хореографії: гімнастика, ритміка, діти вчаться слухати музику, стрибати, бігати під музичний супровід. Для цього тренери використовують різні рухи для рук і ніг. Що більше давати дітям фізичних навантажень, то краще формуватиметься основа м’язового каркаса, дитина зміцнюватиметься фізично, розвиватиметься реакція. А найефективніше це формується у віці до п’яти років. Біля станка ставимо дітей у 10-11 років”.

Є діти, які охоче відвідують гуртки, зокрема танцювальні, а інших треба змушувати до цього, бо, мовляв, син чи донька просто ліниві. Однак Алла Сердцева пояснює, що лінивих дітей не буває – просто вони займаються не в тих викладачів. 

“Лінивих дітей немає, просто вони потрапляють не в ті руки, – каже вона. – Я спілкуюся з дітьми через очі, адже це їхній фізичний і духовний стан, погляд душі, так би мовити. Є діти невпевнені, їм треба допомагати. Іноді мляві. Чому? Можливо, настрою немає, можливо, недобре почуваються. Дитина – це музичний інструмент, якого треба дуже делікатно торкатися. Щоб заохотити, її треба вміти “прочитати”. Головне знайти підхід – психологічний, інтелектуальний, духовний. Як скульптор бере глибу і поступово ліпить з неї якийсь образ, так і танець  ставиться від мізинчика стопи до потилиці”.

У три роки віддавати дітей на танці рекомендує і Анджеліка Гнатусько, психолог школи танців. “У цьому віці дитина вже досить свідома, щоб розуміти, що вона йде на заняття, що мама чекає її в окремому приміщенні, що її не залишили саму. Вона вже може отримувати від танців задоволення, виконувати вказівки тренера, взаємодіяти у колективі. Дитину з трьох років можна вчити базового рівня – ритміки, яка дозволяє рухатися в такт музиці, розуміти, де право, а де ліво, як правильно танцювати під музику самостійно  чи з групою дітей, водити хоровод. Елементарні тренувальні навички поєднуються з розминкою, розтяжками”, – розповідає психолог.

У віці три-шість років діти одержують базовий танцювальний рівень, який потім допоможе їм розвиватися, якщо захочуть танцювати професійно чи для себе. Вони легше опановуватимуть нові танцювальні стилі та почуватимуться при цьому комфортніше. Якщо ж плануєте віддати дитину на танці у віці шість-сім років, то вона вже зможе обирати, які саме танці їй подобаються. Найпопулярніші сьогодні напрямки – сучасні танці, зокрема хіп-хоп.  Є діти, які вже з раннього віку хочуть займатися балетом і готові важко й наполегливо працювати біля станка, робити розтяжки. Вони розуміють, що це важка праця, перш ніж показати якийсь танець, тоді як у хіп-хопі за кілька занять вже можна вивчити певні рухи. 

“Спостерігаємо приємну тенденцію: танці стали дуже популярні серед дітей і молоді. Замість того, щоби сидіти за комп’ютером, вони можуть весело та цікаво проводити час. Це здорове дозвілля”, – веде далі Анджеліка Гнатусько. 

На її переконання, діти можуть починати займатися танцями і в 10-12 років. Якщо справді мають бажання, то їм вдасться опанувати цю науку, навіть якщо раніше вони не танцювали. 

“У нашій танцювальній школі, наприклад, діти можуть спершу відвідувати різні заняття, пробувати різні стилі, аби визначити, який напрям їм більше до душі. Іноді вони приходять у один гурток, а потім обирають другий, де вчать іншого стилю. Хтось приходить із думкою, що займатиметься класичними танцями, а йде на хіп-хоп. Початкова думка часто буває хибна”, – пояснює психолог. 

Співрозмовниця “Пошти” каже, що не варто змушувати дітей ходити на танці, їх треба ними зацікавити. Наприклад, сьогодні є багато телепрограм, танцювальних телеконкурсів, тож можна наочно продемонструвати дитині, які є стилі чи школи, можна привести її на заняття, щоби подивилася, спробувала сама танцювати. Раніше хлопці соромилися йти на танці, бо вважали, що це дівчаче заняття, а тепер у танцювальних школах хлопців значно побільшало. Часто такі гуртки є місцем, де діти можуть спілкуватися, ділитися враженнями, шкільними новинами.