Серед вихованців Львівсь­кого товариства захисту тварин є не тільки дворняги, але й собаки так званих бійцівських порід. У нашому суспільстві побутує багато міфів та упереджень до цих тварин. Щоправда, чутки зазвичай поширюють люди, які не можуть ані назвати, ані тим паче упізнати жодної з порід, що їх прийнято вважати бійцівськими. Пересічний громадянин не відріз­нить американського стафордширського тер'єра (амстафа) від пітбультер'єра (піта, пітбуля) і не знає, що амстаф, а також стафордширський та англійський бультер'єри ніколи не призначалися для участі в собачих боях! У всьому світі кі­но­логи та зоозахисники виступають проти використання терміна "бійцівські собаки" як штам­пу, що таврує деякі породи. Застосування цього терміна не має наукового обґрунтування і сприяє виникненню фобій щодо собак загалом і пев­них порід зокрема.

Щоб був хороший собака, його потрібно виховувати

Негативну роль у поширенні міфу про псів-людожерів зі сталевими щелепами відіграло те, що пік популярності таких порід припав на розгул криміналу в 1990-х роках. Діляги заробили чималі гроші на завезених з-за кордону собаках, до того ж  часто сумнівної якості. І щойно народилися перші цуценята, як запрацював конвеєр із "виробництва" стафів, бультер'єрів, пітбулів. Родоводи штампували просто на замовлення! Звісно, це все не могло не відобразитися на якості тварин.

Зараз ситуація не набагато краща. Дуже важко донести до свідомості наших громадян, що купувати цуценя слід не за гріш на базарі, а через клуб, аби гарантовано отримати справді хорошого собаку з доброю психікою, закріпленою генетично.

Зазвичай усі акцентують увагу на агресії бійцівських псів. Але рідко хто говорить про те, що навіть справжні бійцівські собаки шляхом тривалої селекції виведені агресивними тільки щодо собі по­дібних, тобто інших собак. А оскільки забирати з бою чи від упольованої тварини собаку повинна людина, то селекція відбувалася таким чином, що відбирали собак абсолютно адекватних і слухняних.

Тож у більшості випадків аг­ре­сія з боку собак - це результат неправильного виховання. Не знайомі з азами кінології люди сприймають собак або як неживі механізми, або ж олюднюють їх. Про справжні собачі потреби вони нічого не знають і знати не хочуть. Кожна порода має певний імідж, отже, на їхню думку, всі представники даної породи мають йому відповідати. Усі німецькі вів­чарки будуть розумними, наче песики із телесеріалів. Те, що в навчання собак - виконавців головних ролей - було вкладено велетенську працю, глядачам невтямки.

Собаки як спосіб самовираження

Помилки у вихованні бувають двох видів: частина господарів свідомо прищеплює собакам агресію і звертає увагу лише на їхній фізичний розвиток, повністю занедбуючи со­ціалізацію. Не менш згубною є й інша крайність - надмірна доброта, вседозволеність. У результаті такого виховання ефект буде протилежним. Тварина на свій лад зрозуміє вашу доброту і перестане взагалі вас слухати. Відчуваючи слабкість господаря, собака переживає постійні стреси, його нервова система розбалансовується. Якщо вчасно не втрутитись, то врешті-решт у тварини станеться зрив.

Як показує досвід, бійцівсь­кого собаку часто купують лю­ди з комплексами неповноцінності або ж підлітки - для самоствердження. Такий пес не отримує належного виховання, натомість його змалечку провокують на бійки. А коли, не дай Боже, трапиться лихо, винною буде "соціально небезпечний собака", і в кращому випадку, його поквапляться прилаштувати у добрі руки. У найгіршому (і це трапляється доволі часто) - собаку просто присплять або викинуть на вулицю.

Про це свідчить і досвід Львів­­сь­кого товариства захисту тварин. На рахунку його волонтерів - вісім успішно прилаштованих стафів і пітів за останні два роки.

Суб'єктивний погляд

Оксана Корик, кінолог, адміністратор інтернет-сайта "Київська амстафкоманда":

- У всіх проблемах із так званими бійцівськими собаками насамперед винна недорозвинутість, корумпованість і безвідповідальність нашої кінологічної системи, а також відсутність належного законодавства про комерційне розведення тварин. Якщо собака порушує правопорядок, штрафувати потрібно не господарів собак, а власників розплідників. Потрібно заборонити так звані в'язки "для здоров'я" собак, які не мають жодної племінної цінності. На жаль, у нас усе ще побутує хибна думка, буцімто "собаці потрібно хоч раз народити". З наукової точки зору, це цілковита нісенітниця, але у такий спосіб на світ з'являється чимало другосортних і небажаних цуценят. Переконана, що з усіх страшилок, в яких фігурують "бійцівські" стафи чи пітбулі, лише один відсоток справді стосується цих порід. Ймовірно, це напівкровки або жахливо запущені у генетичному плані собаки.

"Першим стафопітом, з яким нам довелося мати справу, був Буч, - розповідає директор львівського притулку "Милосердя" Наталія Кузнєцова. - Якийсь чоловік, імовірно, попередній власник, прив'язав пса до паркана і нещадно бив. Перехожі забрали в нелюда тварину і зателефонували нам. Звичайно, страшно було вперше наближатися до собаки, та ще й у такій стресовій ситуації, але він потребував негайної ветеринарної допомоги, тож просто підняла його і посадила в машину. Незважаючи на жахливі пережиття й численні переломи, Буч виявився дуже терплячою і спо­кійною твариною". Після курсу реабілітації пес знайшов нових господарів - тепер він живе у Володимирі-Волинському, у великій родині.

Волонтери Львівського товариства захисту тварин запевняють: в "усиновленні" дорослого собаки з притулку є свої переваги, адже перед тим, як віддати тварину в нову родину, її ретельно перевіряють. До того ж працівники притулку готові надавати консультації з виховання та утримання собаки, а в критичному випадку несумісності - забрати її.

До питання підбору нових господарів Львівське товариство захисту тварин ставиться ду­же ретельно. Собаку бій­ців­ської породи не віддають надто юним особам, аби не було  зловживань, призначають випробувальний термін. Вони попередньо знайомляться з усіма членами сім'ї й умовами утримання, переконуються, що люди адекватні, добре обміркували своє бажання завести тварину, знаються на кінології. Звісно, такий "кастинг" проходять далеко не всі охочі.

Окрім стафів, булів і пітів, під опікою Львівського товариства захисту тварин є понад дві сотні чотирилапих - дорослих і малих, породистих і не дуже. Тож якщо ви маєте бажання допомогти товариству або взяти собі кішку чи собаку, телефонуйте за номером 243-41-53 або заходьте на сайт www.forum. doggy.kiev.ua/lviv