“Мамо, я піду гуляти” – зазвичай ця фраза від дитини у більшості сімей відразу ж провокує запитання: “А ти зробив уроки?!” Далі ідуть різні варіанти відповідей: від – “нам нічого не задавали” або “трішки погуляю, а потім зроблю” до – “піду краще до тата, він мене точно пустить”. 

Як зробити, щоб словосполучення “домашня робота” не змушувало дітей і їх батьків нервувати і розчаровуватися? Що робити, аби дитина сама без нагадувань сідала за уроки? На ці одвічні питання батьки самі зневірено відповідають, що це дітям не під силу, а ось спеціалісти стверджують, що привчити школярів до спокійного вивчення домашніх завдань таки можливо!

Третьокласник Юрій Колодій робити домашнє завдання не надто полюбляє. Йому цікавий лише футбол та планшет. Принаймні так стверджує його мати Уляна. 

“Змусити сина вдома сісти за уроки просто не можливо – він знайде тисячу і одну причину, аби цей процес відтягнути якнайдовше, – розповідає Уляна. – Мене це трішки дратує, бо розумію, що уроки таки вивчити треба. Доводиться інколи на сина кричати, погрожувати, що забороню, наприклад, сидіти у планшеті чи, навпаки, обіцяю, що куплю ту чи іншу річ. Здебільшого, ці методи у нашій сім’ї спрацьовують”.

Зі слів шкільного психолога Ірини Тарнавської, щоб процес навчання був приємним і для школяра, і для батьків, варто дотримуватися певних правил. Наприклад, не обов’язково вчити уроки відразу після школи, потрібно організувати правильне навчальне місце, чергувати важкі і легкі завдання, давати дитині перерви і навіть перекуси, і в жодному разі не кричати.

“Після приходу зі школи не змушуйте свого школяра відразу ж сідати за уроки. Поставте себе на місце дитини – ви повертаєтеся з роботи змучені і  виснажені, а вам ще з порога кажуть: “А тепер відкривайте сумку і діставайте папери, будете здавати звіти”. Перше, що вам спаде на думку, то щоб вам дали трішки часу, аби ви хоч теплого чаю попили і підбори зняли. Не дуже весело – погодьтеся. Так само і діти потребують відпочинку, – почала розповідати психолог. – Дайте їм час, аби вони переключилися від шкільних проблем, але ще не встигли втомитись від домашніх розваг чи якихось ігор. Приготуйте їм обід, можете разом прогулятися на свіжому повітрі і лише через годину-дві повертаються до навчання. Тобто ви повинні зробити так, щоб дитина сідала вчити уроки зі свіжою головою. До речі. найкращий час для виконання домашніх уроків з 16-ої до 19-ої години”.

На думку співрозмовниці, якщо дитина не хоче вчити уроки, постійно відтягує час або придумує якісь відмовки, лише б не вчитися, вам потрібно з’ясувати, чому так. Можливо дитині не подобається саме цей предмет (математика чи географія), вона його не розуміє, тоді цей урок можна залишити наостанок, а спочатку нехай захоплено робить легші і цікавіші, на її погляд, завдання. Також варто робити дитині кількахвилинні перерви між уроками. 

“Якщо домашнього завдання багато – з чотирьох-п’яти предметів – дозвольте дитині відволіктися: сходити в туалет, попити чаю чи розповісти вам якусь цікаву історію зі сьогоднішнього шкільного життя, – продовжує Ірина Тарнавська. – Тобто домашні завдання повинні виконуватися без дотримання шкільної дисципліни. Також батьки не повинні оцінювати свою дитину. Відсутність оцінок створює атмосферу свободи, спокою, безпеки, в якій можна навчатись на основі підтримки і віри в успіх, а не стресу”.

Чого точно не варто робити, то це вчити уроки за дітей. “Часто трапляється, що батьки не мають багато часу на дитину, тому стараються всіляко підказати чи навіть написати замість неї. Так батьки подають поганий приклад – дитина може дуже швидко звикнути до того, що уроки замість неї виконує хтось інший. У подальшому така дитина ще довго не зможе стати самостійною, – каже психолог. – Також не варто одному з батьків перекладати завдання на іншого. Ніколи не кажіть: “Я не маю часу, йди до тата” або “Я тебе не впускаю на вулицю, якщо хочеш, то подзвони до тата і запитай його думку”. Через такі фрази зовсім скоро дитина вами почне маніпулювати, бо розуміє, що її так ніхто не контролює.

Також у жодному разі не давайте дитині додаткових домашніх завдань, окрім тих, що задали в школі. Не варто змушувати переписувати погано виконану класну роботу. Можете її лише усно проаналізувати, але не переписувати – повторне виконання вже зробленого (хоч і з помилками) завдання дитина може сприйняти як безглузду і нудну справу, яка знеохочує і позбавляє віри в свої сили.

“Майте терпіння”, – наголошує Ірина Тарнавська і додає: “Не кричіть на неї, якщо щось зроблено не так і не використовуйте виконання домашніх завдань як засіб покарання за провину. Краще скажіть: “Я допоможу тобі, і ти обов’язково зробиш... ”, “Я впевнена, у тебе все вийде…”, “Правильно”, “Молодець, ти мене радуєш”. Похвала і підтримка стимулюють дитину, підвищують мотивацію”.