Акціонери банку "Фінанси і кредит" вирішили передати контрольний пакет акцій державі

Подія в новітній історії банківської справи в Україні справді нечувана: на загальних зборах акціонерів однієї з провідних фінансових установ країни - комерційного банку "Фінанси і кредит", яка входить до 15 найпотужніших вітчизняних банків, вирішили запровадити тимчасове державне адміністрування із подальшою передачею контрольного пакета акцій у державну власність. Утім, як з'ясувалося дещо пізніше, безпрецедентність події має під собою чітке і винятково фінансове  підґрунтя.

Ба більше, наважимось ствер­джувати, що незабаром станемо свідками повторення аналогічних ситуацій у куди більших масштабах. І не тільки тому, що нині державне адміністрування Нацбанку запроваджене вже у 10 банках. Створюється враження, що наша банківська система, яку політики часто порівнюють із кровоносною, не тільки переживає важки часи, а й починає тріщати по швах.

Під захист держави

Намагання акціонерів банку "Фінанси і кредит" перейти під надійний захист держави пояснити дуже просто: банк не встигає, а фактично й не може вчасно розрахуватися зі своїми закордонними позичальниками. Сума позики, враховуючи нинішній курс гривні, не така вже й мала навіть для такої, донедавна потужної фінустанови, - 70 млн дол. Тим паче, терміни їх сплати спливають, а потім нараховуються чималі штрафні санкції. Недаремно міжнародні фінансові агенції, дізнавшись про такий стан справ із поверненням кредитів, відразу понизили рейтинги банку на кілька пунктів. Хоча навряд чи там знали про реальну причину такої ситуації.

Вона ж, як для нинішнього етапу економічного розвитку країни, точніше тих, хто при цьому заробляє конкретні й чималі гроші, характерна. За кілька днів до завершення тер­мінів розрахунків із кредитора­ми банк, певно, щоб виправдати свою назву, профінансував на умовах позики Херсон­ський завод карданних ва­лів. Майже на всю суму боргу. Але пікант­ність ситуації в іншому: згаданий завод належить досить впливовій та відомій в Україні людині - бізнесменові та олігарху Костянтину Живаго.

Словом, все майже за принципом Нацбанку, який виділив 7 млрд грн на рефінансування фірташівського банку "Надра". Хіба з тією різницею, що в останньому випадку гроші були державними, та й НБУ намагався в такий спосіб врятувати банк від неминучого банкрутства.

Проте в ситуації з банком "Фінанси і кредит" насторожує інше. Адже її можна розглядати і як початок тенденції у намаганнях комерційних банків перекласти свою відповідальність з виплат на державу. Спочатку - із запозичених коштів, а згодом, якщо справи так підуть і далі, й з вкладами населення. Додамо, держава сама створює передумови для розвитку подій власне у такому напрямі.

Мильні бульбашки

Для розуміння нинішніх негараздів у банківській сфері варто пригадати події 15-річної давності - ще часів екс-СРСР. Власне тоді у Москві з'явилася найскандальніша й найвідоміша фінансова корпорація - "МММ". Принцип залучення грошей був дуже простий і безмовний - ви вкладаєте певну суму, а вже через деякий час ми вам її повертаємо. Причому - із значними відсотками.

Спочатку так воно й було. Гроші попереднім вкладникам повертали. І навіть зі значними відсотками. Але повертались вони за рахунок коштів... нових вкладників. Враховуючи, що число останніх постійно збільшувалося (хто ж не хоче підробити грошенят на халяву?) - на перших порах це працювало. Недаремно ж таку схему залучення грошей назвали принципом піраміди. Проте ефективною вона була до певної, критичної межі. Коли лю­ди почали масово звертатися по свої гроші, з'ясувалося, що їх в природі вже не існує. Тобто вони ніби і є, але на рахунках інших. І, звісно, за кордоном. 

Можна пригадати і нещодавній приклад викриття іншої піраміди - уже всесвітньої. Аме­риканський фінансовий псевдомагнат Роберт Меддок ошукав у такий спосіб спів­вітчизників на 65 млрд дол. А в уряді Сполучених Штатів його називають ледь не головним винуватцем нинішньої світової фінансової кризи.

Реалії сьогодення

Але ми не про фінансові піраміди. З деякою, нехай і значною різницею, такий принцип діє й в організації банківської мережі. Принаймні - ко­мерційної. Попри всі статутні капітали, головні кошти там - це кошти, які банки позичили в інших банках. І, безперечно, кошти вкладників. Доки система фінансово стабільна - все гаразд. Гроші обертаються, і особливих проблем із їхнім поверненням не виникає.

Інша справа - ситуація кризова, коли вкладники намагаються масово повернути свої заощадження, незважаючи на нарахування найпривабливіших, хоча й гіпотетичних щодо реального отримання відсот­ків.

Недавно прем'єр Юлія Тимошенко заявила, що уряд братиме участь у рекапіталізації комерційних банків лише за умови, що вони передаватимуть державі контрольний пакет акцій. Враховуючи, що кількість банків, які не зможуть впоратися зі своїми забов'язаннями, радше, зростатиме, держава може перетворитися у найпотужнішого банкіра в країні.

А поки ж Фонд гарантування вкладів (ФГВ) визначив 8 банків-агентів, які у поточному році виплачуватимуть гарантоване відшкодування вкладникам тих банків, що ліквідуються. Зокрема, це "Сведбанк", "Правекс-Банк", "ПриватБанк", "Укр­соцбанк". Наразі фонд проводить виплати гарантованих сум вкладникам трьох банків, що ліквідовуються, - "Гарант", "Інтерконтинентбанк", Київський універсальний банк.

Крім того, з 20 березня Фонд гарантування вкладів перевів у групу тимчасових учасників "Укрпромбанк". Це означає, що нові вклади в цьому банку залишились без державної гарантії компенсації. Із 2 березня у цьому списку фігурують ще 5 банків - "Надра", "Причерноморье", "Одеса-банк", "Національний кредит", "Фінансовий союз".

Тепер у реєстрі фонду - 178 учасників та 6 тимчасових учасників. Із листопада минулого року розмір гарантованої суми відшкодування вкладів для фізичних осіб встановлено на рівні 150 тис. грн.