Це свято належить до дванадцяти великих празників Східної церкви і має один день перед- та сім днів попразництва. Історики вважають, що в основу становлення цього свята лягли насамперед дві події – віднайдення в IV столітті хреста, на якому розп’яли Ісуса, та повернення цього хреста з Персії до Єрусалима в VII столітті.

Саме слово “воздвиження” означає “піднесення”, тобто урочистий обряд почитання та прославлення Хреста Господнього. 

Щодо віднайдення Господнього Хреста, то християнська традиція передала нам кілька різних легенд. Три з них приписують віднайдення Хреста святій Олені, матері імператора Константина Великого. Датою віднайдення Хреста вважають орієнтовно 326 рік. 

Дослідники не мають інформації про воздвиження Хреста Господнього одразу після його віднайдення. Початок празникові дало посвячення храму Воскресіння Господнього, який збудував Константин Великий на Голгофі в Єрусалимі, що відбулося за Єрусалимського єпископа Макарія 13 вересня (за старим стилем) 335 року. Наступного дня, 14 вересня, відбулося урочисте воздвиження віднайденого Хреста Господнього. 

Іншою важливою подією, що зробила цей празник загальним на Сході та Заході, стало повернення Господнього Хреста до Єрусалима після того, як 614 року перський цар Хозрой, здобувши Єрусалим, забрав Хрест до перської столиці в Ктесифоні. Повернув Хрест Господній до Єрусалима імператор Іраклій 628 року після перемоги над персами. Друге урочисте воздвиження Хреста Господнього в Єрусалимі також відбулося 14 вересня. 

А оскільки празник Воздвиження пригадував Христове розп’яття і смерть та прирівнювався до Великої п’ятниці, то в цей день стало традицією додержувати строгого посту, повідомляє РІСУ.

Характерною ознакою празника Воздвиження є урочисте вшанування Господнього Хреста через обряд піднесення його під час утрені празника. В Східній церкві відомі різні обряди воздвиження Хреста: обряд святого Атанасія на Атосі, обряд гори Синай, Константинопольський обряд. Щодо Воздвиження Хреста Господнього на Русі, то цей обряд згадується тут у ХІІІ столітті (Патріарший собор 1276 року дозволив воздвиження в усіх церквах). 

Окрім празника Воз­движення, Церква вшановує Хрест Господній і в інші дні. Зокрема, в Хрестопоклонну неділю (третя неділя Великого посту). Східна церква 7 травня (за старим стилем) також відзначає Явлення знамена Чесного Хреста на небі в Єрусалимі, яке відбулося 351 року за святого Кирила Александрійського під час П’ятидесятниці. Ще одним святом вшанування Хреста Господнього є Походження дерева Чесного Хреста, яке відзначають 1 серпня (за старим стилем). Під час цього свята відбувається похід чи процесія з частинкою Хреста Господнього, який у цей день переносили з царської палати в Царгороді до храму святої Софії. Цей празник встановили в Царгороді у ІХ столітті.

“Ми, новозавітній божий люд, Божа Церква, – сказав предстоятель, – побачимо піднесеного розп’ятого Спасителя. І саме для того, щоб пояснити нам, що означає це свято Воздвиження для нас сьогодні, що приніс на хресті Ісус Христос для мене і для вас, і подає до євангельського читання отой древній символ віри ранньої Церкви… Хто сьогодні може нам дати спасіння від того зла, яке постійно захлинає нашу землю? І серед цієї нашої історичної миті сьогодні знову Господь ставить нам перед очі хрест нашого розп’ятого Спасителя і каже: вірте, вірте в ту силу Розп’ятого, яка може перебороти те зло, в якому себе відчуваєте наче переможеними! Вірте в ту Божу любов, яку Господь Бог має до вас!”.

В народі кажуть, що свято Воздвиження знаменує початок похолодання, тому останні перелітні птахи вирушають у теплі краї, а змії залазять у нори на зимівлю. А ще на Воз­движення не можна починати важливих справ, треба постити і очистити дім від нечисті, читаючи молитви і скроплюючи святою водою кожен куточок оселі. Тільки на Воздвиження в нових храмах ставили дзвони та хрести на банях.