Кожні батьки пишаються, коли їхні діти в чотири-п’ять років знають букви, вміють рахувати, намагаються читати, щось малюють, ліплять, знають дерева, які ростуть біля будинку, чи назви транспорту, який їздить вулицями міста. Але коли до школи залишається менше року, багато хто з них задумується, чи вистачить дітям тих знань і навичок, які вони здобули у тому ж садку чи вдома завдяки бабусі, дідусеві чи татові й мамі. 

У Львові діють кілька десятків гуртків, які пропонують заняття з підготовки дітей до школи. Серед основних предметів – математика, читання, письмо, творчі заняття, природознавство, англійська. Як розповіли “Пошті” в одному з таких центрів, заняття відбуваються двічі на тиждень упродовж однієї години, за яку діти виконують різні завдання: рахують, малюють, вчать букви, і все це відбувається у ігровій формі. Дітей ділять на групи залежно від рівня знань та навиків. Вартість одного заняття – 80 гривень. Як запевняють у центрі, тут працюють тільки досвідчені педагоги. 

У іншому центрі нас повідомили, що заняття в них також тривають двічі на тиждень по три годити з перервами.  Акцент роблять на математиці та англійській, крім того, вивчають грамоту, природу, відбуваються заняття з психологом, логопедом. Вартість навчання на місяць – 800 гривень. 

Гуртки підготовки до школи працюють навіть при львівських церквах. У їхній програмі – математика, письмо, читання, логіка та християнське виховання. Заняття відбуваються двічі на тиждень. Вартість 300 – 400 гривень на місяць. 

Мама Вікторія розповіла “Пошті”, що записала свого сина на заняття при церкві Вознесіння, що на вулиці Широкій, бо з вересня 2017-го планує віддавати дитину в перший клас, а вдома син займатися не хоче. Мама Оксана водила свого сина на гурток при церкві Христового Воскресіння на Городоцькій і дуже задоволена результатом. За місяць платила близько 400 гривень. Займалися діти в будні дні і в суботу, одне заняття тривало дві години – по півгодини на кожен предмет і 5-10 хвилин перерви. 

Мама Ольга також водила свою доньку на приватні курси. “Я не знала, з якого віку віддам дитину до школи – зі шести чи семи, тож в п’ять з половиною років записала її на приватні курси. Донька ходила на них кілька місяців. Вивчала букви, писала, рахувала, багато було творчих занять. А перед самим навчанням донька відві­дувала підготовчі заняття в школі”, – каже вона. 

Не перший рік серед батьків, медиків, освітян триває дискусія, з якого віку віддавати дитину в школу – з шести чи семи років. Одні кажуть, що якщо дитина піде до школи в сім років, то закінчить її в майже 19, зважаючи на те, що навчання тепер триватиме 12 років, а ще ж коледж, училище чи вищий навчальний заклад. Інші переконані, що в шість років віддавати дитину до школи надто рано, мовляв, їй у такому віці ще важко адаптуватися до шкільного ритму життя: прокидатися вранці, півдня проводити на уроках, носити важкий ранець… Більшість шестирічних дітей ще хочуть бавитися, в обід поспати і через значне навантаження починають хворіти. 

“Я свою доньку віддала до школи в сім років, – веде далі мама Ольга, – і дуже задоволена, що не квапилася. Дитина за рік дуже змінилася, значно подорослішала, навчання у школі почала сприймати як щось відповідальне, збагнувши, що тепер настав час працювати, не тільки бавитися”. Такої ж думки ще одна мама, яка також віддала свого сина до школи в сім років. “За рік дитина дуже змінилася, подорослішала, стала більш готовою до школи!” – наголосила співрозмовниця “Пошти”. 

Наталія Клочко, спеціаліст з питань дошкільної освіти  управління освіти Львівської міськ­ради, також вважає, що дитину варто віддавати до школи в сім років. “Багато дітей шестирічного віку в обід ще хочуть спати, більше бавитися, шкільне навантаження для них є надто складним”, – каже вона і переконує, що дітям абсолютно вистачить тієї підготовки, яку дає садок. “Вже у середній групі щодня відбуваються заняття, на яких діти опановують навики письма, вчать цифри, букви, природознавство тощо. При школах є адаптаційні курси, де впродовж місяця – півтора діти ознайомлюються зі школою, правилами поведінки в ній тощо”, – пояснює спеціаліст. 

Зі слів Наталії Клочко, приватні гуртки дошкільної підготовки, які є в нашому місті, управління освіти не контролює і ліцензій на діяльність вони не отримують. 

“Якщо батьки все-таки хочуть віддати свою дитину на такі заняття, то нехай поцікавляться, за якими програмами ці гуртки  працюють, які методики використовують”, – наголошує вона.   

Тетяна Петрова, учителька початкових класів Львівської середньої спеціалізованої загальноосвітньої школи №52, також вважає, що програма дошкільної підготовки, за якою працюють у садках, є якісною. Але все залежить від того, як її викладають, як діти її опановують. 

“Дітей до школи треба готувати. Варто побільше читати їм казок, розвивати уяву, мислення, вчити вірші (це тренує пам’ять), важливо розвивати увагу дитини, – вважає вона. – У дітей руки дуже слабкі й відповідно вони не можуть довго писати, тому важливо розвивати дрібну моторику. Нехай син чи донька частіше ліплять щось із пластиліну, вирізають ножицями, малюють, обводять фігури, кола”.

На переконання вчительки, дитина має бути самостійною – вміти зібрати всій портфель, поскладати зошити, підручники, ручки. Вміти одягтися, зашнурувати взуття. 

Якщо дитина не вимовляє усіх букв, Тетяна Петрова радить перед школою відвести її до логопеда, аби скоригував вимову. 

“Хоча в початковій школі програму й спростили, але все-таки варто, щоб дитина вміла рахувати до десяти, читати, щось писати, раджу  приділяти увагу й іноземній мові”, – додає співрозмовниця. Та найголовніше, на її думку, щоб дитина була здоровою.

Тетяна Петрова підтримує думку матерів, що все-таки краще віддати дитину до школи в сім років, особ­ливо якщо йдеться про сина.  

І педагоги, і викладачі гуртків підготовки, і батьки, чиї діти вже ходять до школи, одностайні в тому, що навчання майбутніх першокласників має бути насамперед цікавим, аби діти самі хотіли вчитися, пізнавати нове, щоби раділи кожному новому досягненню, а не виконували домашні завдання з примусу. Нехай заняття тривають по кілька хвилин на день у вигляді гри, але вони матимуть значно більший ефект, аніж традиційні уроки.