Блаженніший Свято­слав освятив  барельєф Андрею Шептицькому, встановлений у фойє Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької поряд із барельєфом Папі Римському Іванові Павлу ІІ, повідомляє Департамент інформації УГКЦ. 

З цієї нагоди в приміщенні Опери відбулася урочиста академія. Участь у святкуваннях взяли владика Ігор, архиєпископ і митрополит Львівський, та владика Володимир, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ. Крім того, гостями урочистостей стали численні львів’яни, духовенство та представники влади.

У вітальному слові Блаженніший Святослав привітав львів’ян зі святом Незалежності України та днем пошанування пам’яті праведного Митрополита, закликавши присутніх до глибшого пізнання цієї особливої постаті, що мала грандіозний вплив на творення української історії та розвиток мистецтва, і досі є великою рушійною силою для майбутнього нашої держави: 

“Сьогодні Господь дарував мені велику честь – освятити пам’ятний барельєф праведному Митрополитові Андрею Шептицькому в цьому храмі мистецтва Львова, знаному на весь світ, – Національному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької. Митрополит Андрей для українського народу означає не менше, ніж у новітній історії Європи святий Іван Павло II. Вдало обрані слова Митрополита золотом викарбувані на цьому білосніжному барельєфі. Я заохочую кожного підійти, прочитати їх і подумати над ними: “Життя – це мистецтво, а творами цього мистецтва є діла розуму, волі і душі”, – сказав глава УГКЦ. – Ми бачимо в тому барельєфі праведного Митрополита як митця, перш за все, святості людської душі. – Цей Митець усією душею любив український народ, а всі його діла розуму й волі, всі почування його серця – наша сьогоднішня українська мистецька духов­на спадщина”.

Блаженніший Святослав додав, що ця подія збіглася в часі з 25-річчям Незалежності України та хвилею декомунізації: “У цей історичний момент постать Митрополита – великого Митця, Будівничого не тільки людської душі, але й української державності починає сяяти на всю Україну. З’являються вулиці, площі на його честь у Києві та по всій Україні”. 

Зі слів предстоятеля, сьогодні потрібно нашому народові когось, хто б заново об’єднав, пробудив у нас глибинні сили розуму і волі.

“Хочу вам засвідчити, що такою єднальною силою українського народу є святість, мудрість і живе слово великого Мойсея українського народу владики Андрея. Дякую всім, які не просто шанують його, але й приймають його дух, користають із божественної мудрості, яка і сьогодні виливається на нас через його пастирське слово. Бо саме Львів стає маяком, з якого виходить світло Митрополита Андрея і вказує всій Україні, що ми на правильному шляху”, – підсумував Блаженніший.

Митрополит Андрей Шептицький був аристократом з походження і завжди залишався благородним аристократом духу. У найважчі моменти історії ніколи не переставав бути людиною честі, віри, справедливим провідником, мудрим пастирем, милосердним другом для свого народу. Наразі наше суспільство переживає не тільки труднощі війни, але й кризу віри. У цих заплутаних лабіринтах совісті люди відчувають страх, не можуть нікому довіряти, навіть самим собі. Для українського народу Андрей Шептицький назавжди залишиться людиною, яка пов­ністю довірила своє життя Богові, і тільки тому вийшла переможцем із великого протистояння з темрявою та розпачем, які заполонили наш світ та людські серця, читаємо на velychlviv.com.

“Недуга людської совісти є надзвичайно шкідлива ще й тому, що противиться одному з важливих, очевидно, принципів християнства. Тим принципом є, що усі чесноти і ціла християнська праведність мусять складатися передусім з самих дрібних і малих речей; вона з природи речі є мозаїкою, зложеною з дрібних кусників, з маленьких жертв, умертвлень в дрібних речах, з уваги на дрібні речі”.

“Нам треба довгої й ревної праці, щоб зрозуміти потребу та як слід оцінити значення того, що є найкращим цвітом християнського життя і воднораз найбільшою потребою цього життя, а саме – молитву. Не переможе гріха той, хто не цінить молитви, не любить її й достатньо не молиться. Не покається, хто не випросить собі цієї ласки. І не переможе спокус , і не уникне зла, хто не випросить собі цієї ласки… Вічного спасіння не осягне, хто собі цієї ласки не випросить… Молитва є найзагальнішою і найуспішнішою дорогою до Божої ласки”.

“Мудрість життя полягає в тому, щоб любити те, що направду є добром”.

“Любов полягає на ділах, а не на словах!  Хто на своєму становищі працює для добра народу, сповняючи сумлінно свої обов’язки, – той є ліпшим патріотом, ніж той, що багато говорить, а мало робить”.

“Християнин може і повинен бути патріотом. Але його патріотизм не сміє бути ненавистю! І не сміє накладати обов’язків, які противилися б вірі! Те, що виглядало б на патріотизм, а на ділі було би ненавистю, або противилося б вірі, не є справжнім патріотизмом”.

“Тільки для Вас маю жити, – для Вас цілим серцем і душею працювати, для Вас усе посвятити, – ба, навіть за Вас, як цього треба буде, й життя своє віддати”.

“Чеснота мужності полягає… в повноті сповнювання Божої волі”.

“Браття мої милі! Коли любите свої діти і свій нарід, коли дбаєте о щастє і здоровлє, жийте морально, не убивайте самі себе, не убивайте своїх дітей, не марнуйте неморальністю основних, фізичних сил народних! Бійтеся гріха, бійтеся дочасної і вічної кари Божої, бійтеся тих страшних наслідків, які наносить неморальність на кождого зосібна, на родину, на цілий народ!”

“…Люблячий вірить Богу і надіється на Нього – в найвищому сенсі віри та надії. Святий знає Бога, і тому йому не потрібна віра в Його існування. Але віра як довіра до Бога все ще необхідна і в стані святості. Також і надія на вічність власного блаженства залишається актуальною, коли особистість у відносинах любові “бачить Бога віч-на-віч”.

“Такої бесіди Ви не сподівалися від мене. Чи я лікар, чи я хлібороб, чи я політик, щоби питати про здоровлє, про добрий бит та просвіту? Ні! Я не лікар, не хлібороб, ані політик, я отець! А вітцеви нічого не є чуже, що синів, дітей єго обходить”.