Причиною катастрофи Іл-76 над озером Вікторія став обстріл

Літак з російсько-українським екіпажем, який належав компанії "Аероліфт", вночі проти дев'ятого березня після зльоту з міжнародного аеропорту "Ентеббе", що у столиці Уганди, впав в озеро Вікторія. Загинули 11 людей, зокрема, двоє росіян і двоє українців, а також двоє громадян США, один південноафриканець та ще по два високопоставлених військовики з Бурунді та Уганди.

Іл-76 перевозив до Сомалі вантажі для миротворчого контингенту країн Африканського союзу.

36 квадратних метрів

Спочатку повідомлялося, що фахівці розглядають різноманітні версії аварії, не виключаючи й того, що причиною катастрофи літака могла стати помилка пілотів. Однак тепер не залишилося сумнівів, що Іл-76 був збитий ракетою класу "земля - повітря". Справа в тому, що від літака і вантажу майже нічого не залишилося - всі фрагменти, які вдалося витягнути з озера, вмістились на площі приблизно 36 квадратних метрів. Такий ефект, на думку експертів, може дати лише попадання ракети з гранатомета або "Стінгера" в літак на злеті, коли його баки майже вщерть заповнені тоннами пального. Тоді під час вибуху згорає буквально все.

Коментуючи цей інцидент, засоби масової інформації Уганди зазначають, що напередодні трагедії в країні ширилися чутки про підготовку в сусідньому Сомалі диверсії ісла­містів. А дещо пізніше в Інтернеті з'явилось підтвер­дження, що саме вони й збили літак. Варто зазначити, що ісла­містські бойовики в Сомалі (не плутати з піратами), а це цілий кримінальний "інтернаціонал" з представників не тільки арабських, але і європейських країн, погрожує "актами відплати" всім, хто підтримує світський уряд країни. Насамперед це стосується Африканського союзу та тих, хто забезпечує уряд і миротворців повітряними поставками. До речі, відправляти рейси до Сомалі насмілюються тільки Бурунді й Уганда, чиї військовослужбовці входять до  миротворчого контингенту. Інші країни Африки, навіть потужна Південно-Африканська Республіка, не лише побоюються відправляти своїх солдатів до Сомалі, але й не погоджуються навіть на прямі авіа­рейси зі своїх аеропортів в охоплену громадянською вій­ною країну.

Радикальні проти поміркованих

У 1990-х Сомалі фактично перестала існувати як єдина держава, розколовшись на кілька не визнаних ніким у світі "незалежних" анклавів. Наприкінці 1992 року з метою запобігання гуманітарній катастрофі на територію країни був введений військовий контингент ООН, велику частину якого становили підрозділи збройних сил США. З кінця 2006 року і до кінця січня 2007-го в Сомалі точилися запеклі бої урядових військ з ісламістами, які контролювали велику частину країни, у тому числі й столицю держави Могадішо. Однак уряд, заручившись іноземною підтримкою, зокрема військ сусідньої Ефіопії, прогнав бойовиків з усіх великих міст країни.

Але наприкінці 2008-го помірковані ісламісти з "Об'єд­наних ісламських судів" дійшли компромісу з центральною владою. У січні цього року місцевий парламент під час таємного голосування обрав на посаду президента країни лідера "Союзу ісламських судів" шейха Шаріфа Агмеда. Це спричинило обурення радикальних ісламістів. У середині лютого один із лідерів терористичного угруповання "Аль-Каїда" Абу Ях'я аль-Лібі за­кликав своїх соратників до джигаду проти нового президента Сомалі, звинувативши його в тому, що він є маріонеткою США, а вибори у країні були інсценізовані.

У відповідь на такі дії радикалів влада 10 березня проголосувала за введення в країні норм шаріату. Саме це і було головною вимогою поміркованих ісламістів "Союзу іслам­ських судів", доки вони боролись проти попереднього президента Абдули Юсуфа Агмеда. Таким чином, помірковані сподіваються завоювати підтримку населення та підірвати вплив радикальних ісламістів.

Натомість останні посилили партизанську боротьбу і, крім так званої відплати за допомогу владі (під яку власне й попав збитий Іл-76), щоразу частіше вдаються до викрадення іноземців. Зокрема, учора група озброєних бойовиків викрала чотирьох співробітників ООН, які надавали гуманітарну допомогу. На момент підготовки цього матеріалу до друку національна приналежність захоплених іноземців, а також вимоги викрадачів, з'ясовувалися. За деякими даними, серед заручників були один росіянин і один громадянин Уганди.