Туніська Республіка знаходиться на півночі Африканського континенту, омивається з одного боку Середземним морем, а іншим врізається у пустелю Сахара. Її благодатний клімат із давніх-давен приваблював охочих жити на цій землі і володіти нею. Тут правили і величний Карфаген, і Римська імперія, і султанат османів, який змінився на протекторат Франції – усі залишили по собі пам’ять чи то у вигляді унікальних артефактів, чи  у модернізації життя.

Сьогодні у цій арабській країні ще відчутний французький вплив. По-перше, майже всі, включно із погоничами верблюдів, говорять французькою (вона є другою обов’язковою мовою країни). По-друге, як це не дивно, мусульманська країна славиться своїм так званим сірим вином – це явно французькі технології виробництва  сухих вин, ну і, звичайно, готельна інфраструктура розрахована на європейських туристів, що залюбки відпочивають у Тунісі. Та що там туристи, у цій країні селяться пенсіонери із Швейцарії, Ліхтенштейну, Франції тому, що заробивши собі на старість, вони уподобали  життя в сонячному краї, яке відповідає їх пенсійному гаманцю, а до родичів можна і за півтори години льоту дістатися.

Демократія, якою так пишаються тунісці, мабуть, почалася з приходом до влади “батька нації” Хабіба Бургіби, який боровся за незалежність від французів. Він поставив (і слід зазначити, виконав) завдання: розвинути економіку, вести нейтральну зовнішню політику (на відміну від інших арабських лідерів), реформувати освіту, заборонив багатоженство, прагнучи статевого рівноправ’я.

Сьогодні Туніс – аграрно-індустріальна країна. Тут видобувають лише 5 відсотків нафти, але вона надзвичайно високої якості, тому її експортують, а до країни завозять  дешевшу. Тунісцям  цього вистачає. Добре розвинена текстильна промисловість; за рівнем видобутку фосфатів Туніс посідає четверте місце у світі. Відомі за межами країни  їх пшениця,  фініки з апельсинами, а оливкова олія складає високу конкуренцію іспанській.

Коли їдеш дорогами північної частини Тунісу, з обох боків бачиш суцільні оливкові гаї. Вони приватні, у країні – 70 мільйонів таких дерев, їх плоди збирають вручну, як за часів Римської імперії. Правда, тоді на пальці вдягали роги газелі і так “розчісували” дерева, щоб оливки падали на розстелену тканину. Сьогодні на багатьох маслозаводах використовують сучасну техніку, проте принципи римлян збереглися: яма, жорна (які колись обертав  верблюд) сьогодні крутить мотор, в результаті  чого отримують пасту. Її наносять на натуральну мішковину і вичавлюють олію. Золота рідина найвищого ґатунку йде на харчування, другого – використовують у термах для масажу, третій – для релігійних церемоній. Раніше оливкова олія була тотожна банківському рахунку, адже наявність її  в домі найкраще свідчила про статки, сьогодні це теж  дохідний вид бізнесу, особливо для тих фермерів, що виробляють високоякісну олію із кислотністю у діапазоні від  0,2 до 0,8.

Неможливо не помітити насаджені між оливами  кактусові хащі. Виявляється,  що це такий собі місцевий паркан між фермерськими угіддями. Дешево й сердито: не треба витрачатися на будматеріали та й через кактуси легко не пройдеш – колючки боляче впиваються у шкіру, а ще із плодів цих кактусів-опунцій варення можна зварити, вино зробити чи просто з’їсти на сніданок…

Третина населення Тунісу зайнята у туристичному бізнесі, який приносить чималі гроші до бюджету країни. Готелі – приватні, як правило, модернові, різного рівня сервісу, і в кожного з них є свій шарм. П’яти-чотиризіркові зустрічають туристичні групи танцями, співами, фрешами та солодощами, надаючи повний перелік послуг, включаючи кілька басейнів, ідеально чисті пляжі, спа- та фітнес-центри, спортивні майданчики чи то для гольфу, чи то для баскетболу і тенісу. Скромніші  готелі шукають свої родзинки, але намагаються також чимось виділитися. Кухня у всіх смачна, із різноманітним меню. 

Але якщо у Сусі  усі готелі вишикувались удовж узбережжя, то у Хаммаметі вони розкидані по кількох лініях. Ще, залежно від міста, можна забезпечити собі відпочинок із нічними енергійними  відвідинами дискотек (м. Сус) або тихий медовий місяць з молодою дружиною (наприклад, у Магдії), чи приїхати великою родиною із дітьми, для яких тут все продумано до дрібниць. Туніські готелі славляться своєю таласотерапією (лікування теплою морською водою), яка включає великий перелік усіляких процедур, спрямованих на схуднення та розгладження зморшок, особливо широкий вибір подібних послуг у місті Монастір.

Пустеля Сахара у Тунісі займає майже третину території, тому використовують  її  особливості для екзотичного туризму спов­на. Екскурсії до Сахари розробляють із особливим пієтетом, їх організовують дводенними і навіть на кілька тижнів для особливих екстрималів. Окрім того, що у пустелі знайомлять із різноманітними природними явищами, наприклад, солоними озерами,  піщаними, гірськими та морськими оазами, показують печери і побут троглодитів (печерних людей), тут ще влаштовують шоу не для слабаків.

…На кількох джипах групу везуть по бездоріжжю у  піщаний океан. Коли, готуючись взяти висоту бархана у п’ять метрів, автомобіль стоїть сторчма, і пасажири уже моляться Богу, його із ревом випереджає інший позашляховик, подолавши бархан першим…  Та араби-водії знають свою справу – юзом котяться по пісках, щоб знову підняти адреналін туристам… і так до безкінечності.