Місто ста веж

“Пошта” побувала у столиці Чехії – чим зустрічає українців Прага?

Вид на Празький град через р. Влтава фото: Альона Шестопалова (8)
Прага – одне із міст, яке одночасно і “по-домашньому”, і “за кордоном”. Добиратися не дуже далеко, архітектура віддалено нагадує доглянутий Львів. Сімейної атмосфери додає і те, що з чеської мови неважко вихопити знайомі українському слуху слова, а розплачуватися в магазині краще не євро, а чеськими кронами, курс яких майже ідентичний до наших гривень. 
Водночас Прага – європейська столиця, шосте за відвідуваністю місто у Європі, яке дивує шедеврами світової архітектури та культури. Саме тут знаходиться найбільший середньовічний замок у світі – Празький град та один із найвідоміших у світі соборів – Празький собор святого Віта.  “Пошта” пропонує вам свій власний набір вражень із Праги – “міста ста веж”.
 
 Собор святого Віта
Перед тим, як збиратися у подорож, ми вирішили добряче підготуватися. Після купівлі квитків остаточно прийшло розуміння, що ми не так вже й багато знаємо про Чехію та її столицю. Найголовніші асоціації перед поїздкою хіба: Празька весна, чеське пиво і те, що чехів чомусь називають найбільшими атеїстами Європи. 
Тож за тиждень до відльоту розпочалася домашня робота з самоосвіти у різних напрямках: історичному, релігійному, фінансовому… пізніше все прочитане та побачене перевіряли на місці. 

“Як ти човен назвеш, так він і попливе”

Виявилося, що назва міста походить від чеського prah – поріг. На думку частини експертів, давні чехи мали на увазі пороги на річці Влтава (по обидва береги якої розташоване місто). За легендою, місце для будівництва Праги вказала провидиця, яка передбачила велику славу міста. Не зважаючи на пороги, човни у Влтаві ходять, щоправда пражанам довелося попрацювати над системою шлюзів.
 
  Утопєнєц
фото: anomagazin.sk
Щоправда, з чеськими назвами треба бути обережними. Українцям подібність слов’янських мов робить іноді ведмежу послугу, до цього треба морально готуватися, інакше легко заплутатися. Українські “продукти” чеською – “потравіни”; “фрукти” – “овоче”; “овочі” – “зелєніна”, список можна продовжувати. 

“Насильно милий не будеш”

Ми знали, що чехи вважають себе атеїстичною нацією, але не знали чому. Кілька років тому Чеське статистичне управління заявляло, що лише 14% чехів є віруючими. Польський чехофіл Маріуш Щигел вважає причиною те, що після перемоги католицької церкви у війні з чеськими протестантами-гуситами, церква популяризувала серед чехів католицизм. Щигел навіть проводить паралелі з марксизмом, який нав’язувався Радянським Союзом. Наслідки цього – “в 1989 помітили, що дедалі більше людей не мають ані марксистського, ані релігійного світогляду”.

Празька кухня

Про кухню будь-якого народу світу можна писати багатотомні праці. Всього не перерахуєш і точно не скуштуєш за одні відвідини. Так сталося і з нами. Тож ми пишемо лише про те, що скуштували самі. 
Утопєнєц (до речі, ще одне наcторожуюче чеське слово). Це звичайні сардельки у холодному маринаді з овочами та спеціями. Ідеальний варіант для любителів сардельок і маринаду. Хоча у чеській кухні взагалі багато кислого і м’ясного. 

Печена качка
Печена качка. Чехи полюбляють готувати качине м’ясо, традиційно його запікають, виходить дуже смачно. Щоправда, будьте обережні з розмірами страв. Ми замовили, уточнили в офіціанта величину порції, чоловік відповів, що це на одну людину. Після цього приніс половину величезної запеченої качки з кількома видами капусти, хлібом і кнедликами, впоратися з цим усім було важкувато.
Кнедлики. Це традиційний додаток до страв чеської кухні, щось середнє між галушками і варениками, подібне до розпареного хліба. Ми чули, що деякі туристи через кнедлики жартівливо називають Чехію “країною вареного хліба”.
 
 Трдельник
фото: t-mironova.com
Трдельник / трдло.
Переважно вулична їжа – солодка випічка з дріжджового тіста, яка намотується на дерев’яний чи металевий циліндр та запікається. Трдельники присипають цукром, тертим мигдалем. Всередину можна покласти морозиво, збиті вершки, намастити нутелою, або і їсти без нічого, тож варіантів купа. До того ж, трдельники продаються чи не на кожному кроці.
Крім того, чехи готують свинину, до прикладу, “печене вепреве коліно”, люблять гусятину, грибні юшки, супи часто подають у хлібі, до багатьох страв додають капусту та кнедлики. 
Хоч середня заробітна платня пражан – трохи менша за 30 тис. чеських крон (крона майже рівна українській гривні), однак ціни на їжу у Празі не надвисокі. Середня ціна на основну страву варіюється близько 300 крон, трдельник можна купити за 50, півлітрова пляшка води – 10 крон (що взагалі майже як вдома). Європа Європою, а ціни у Празі значно нижчі від, скажімо, німецьких. З не їстівного найбільша увага туристів прикута, певно, до богемського кришталю та ляльок-маріонеток, і те, і інше можна купити у вуличних магазинчиках. 

Ти не бачив Праги, якщо…

Різні люди мають різні “стратегії” подорожей. Можна гуляти містом, іти в музеї та на виставки, плавати на кораблях, йти в театр, пити пиво, відвідувати нічні клуби. У Празі є все і на всі смаки. 
Який шлях обрали ми? Якщо перед поїздкою ми ще вагалися, то після першого погляду на Прагу всі сумніви відпали. Вирішили: ходити і дивитися допоки стане сил. Ми не зайшли до жодного музею, за чотири доби встигли хіба подивитися найвідоміше і “найпопсовіше”. За результатом можна сказати: це однозначно того вартує.
У мережі є величезна кількість туристичних сайтів, які пропонують список най-найвизначнішого у Празі. Ми перечитали ті сайти і обійшли більшість місць. Найбільше нам запам’яталися три з них.
Собор святого Віта. Ми вже згадували про нього, це один із найвідоміших соборів у світі. Сьогодні це найголовніша католицька святиня міста. Храм будувався близько шести століть, був закінчений лише у 30-х роках ХХ століття. 
Собор стоїть майже на березі Влтави, навіть здалеку виглядає дуже велично. Перед самим храмом немає оглядових майданчиків. З сусідньої вулички ти виходиш прямо до собору, і стаєш за кілька метрів від величезної готичної будівлі, яка врізається у небо. Одна з туристок, яка стояла поруч, сказала: “Якби я жила у XV столітті і побачила “таке”, я однозначно повірила б у Бога”.
 
 Католицький святий на Карловому мості
Карлів міст.
Це найстаріший міст через річку Влтаву в Празі, його довжина більше півкілометра. Часто саме Карлів міст називають найвизначнішою пам’яткою міста. Мабуть тому він буквально забитий натовпами туристів. Ніде у Празі ми не бачили стільки людей, як на Карловому мосту. 
На мосту стоять тридцять скульптур католицьких святих. Нам здалося, що це іде врозріз із чеською атеїстичністю, вирішили дізнатися. Виявилося, що скульптури встановлювали не чехи, а австрійська династія Габсбургів. Монархи намагалися викорінити у чехів протестантські погляди – підтримку ідей чеського проповідника Яна Гуса, які загрожували національним відродженням. Тож на Карловому мосту скульптури місіонерів – проповідників католицької віри. Після здобуття незалежності чехи вирішили залишити скульптури на місці, бо вони теж стали частиною їх історії. 
Площа святого Вацлава. Одна з найбільших та найвідоміших у світі, площа простягається на 750 метрів. На початку площі – покровитель Чехії – святий Вацлав на коні. 
 
 Вацлавська площа. В далині пам’ятник св. Вацлаву та будівля Народного музею
Сьогодні це місце для відпочинку пражан, торговельний центр міста. Площа виглядає дуже спокійною, незважаючи на велику кількість перехожих, по центру висаджені довжелезні клумби з квітами. 
Саме на цій площі після Другої світової війни було оголошено про встановлення правління трудящих та прихід до влади Комуністичної партії. Тут у 1968 пройшли радянські танки, які подавили “Празьку весну” – політичну лібералізацію у Чехословаччині і повернули цю країну під контроль Кремлю. Говорять, що танки трохи пошкодили будівлю національного музею, яка знаходиться позаду святого Вацлава. Щоправда, ми цього не побачили, адже музей на плановій реконструкції, ніяк пов’язаній із трагедією 1968-го. 
За спиною святого Вацлава ми натрапили на майже непомітний пам’ятник – кам’яний хрест, що буквально лежить на асфальті. Пам’ятник встановлено на пам’ять про двох чеських студентів, які здійснили акт самоспалення на знак протесту проти введення радянських військ. Якщо вас зацікавив період радянської окупації, вам варто відвідати пам’ятник жертвам комунізму. Скульптор атмосферно зобразив те, як комунізм руйнує особистість і її життя. Перша скульптура – ціла людина, на наступній сходинці – половина і так далі… 

Ляльки-маріонетки
Як бачимо, чеська душа у Празі говорить до туристів через храми, мости, пам’ятники. Не дарма Прага зветься “містом ста веж”, очевидно, що кожна з них має свою історію. 
Є, щоправда, і “прибульці”. У Празі живе близько 1,3 млн осіб, а от туристів сюди щороку приїжджає більше 5 млн. Starbucks coffee радо зустрічає не лише американців, хоча American English тут почуєш частіше, ніж будь-де у Празі. Вулицями ходить багато туристів із Німеччини, Італії, азійських країн, помітні і російські туристи. Щоправда, пражани говорять, що до початку війни на сході України росіян було у рази більше. Чи то фінансові причини, чи зміна геотуристичних орієнтирів, а факт лишається фактом.

Легендарний танцюючий дім
Окремо хочемо звернути увагу на…тайські масажні салони. Як не дивно/неочікувано/незвично, а вони у центрі Праги чомусь майже на кожному куті. Комусь розминають шию, а хтось сидить на високій підставці з ногами в “акваріумі”. Такий собі рибний пілінг у салонах тайського масажу, серед столітніх чеських будинків…  
Львів – Прага – Львів
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.5226 / 1.65MB / SQL:{query_count}