Однокласники – на відпочинок, а я – на роботу
“Пошта” запитала школярів, навіщо їм літній підробіток, батьків – як вони ставляться до цього, довідалася, ким можуть працювати неповнолітні та яких умов праці повинні уникати, а психолог пояснила, як це впливає на підлітків
Літні канікули у школярів – не лише час відпочинку, самовдосконалення, оздоровлення, а й можливість підробітку. Адже багато підлітків, яким уже виповнилося чотирнадцять, шукають собі на цей період роботу – хто через скруту, хто через бажання мати більше кишенькових грошей, а хто, аби показати свою фінансову незалежність від батьків. Попри те, наше суспільство, сприймаючи підлітків як дітей, протидіє захисту їхніх прав, коли вони виконують дорослі обов’язки. Звичайно, кожен старшокласник на бажання може знайти собі роботу на літо, але… чи не надурять його з оплатою праці? Чи заплатять те, що обіцяли! А якщо не заплатять, то куди скаржитися, як довести вину працедавця? На такі питання відповіді, як правило, не шукають, сподіваючись на чесність людей і особисте везіння. Вибір місць праці для школярів невеликий і передбачає переважно фізичну роботу. Проте батьки у більшості не заперечують, аби дитина заробила собі на власні потреби чи хоч трохи поповнила сімейний бюджет. Це все ж таки краще, аніж вештатися цілими днями вулицями або сидіти за комп’ютером, вважають вони.
Заробити на ґаджет чи на хліб?
Мотивація до праці у кожного своя, проте загалом, зважаючи на економічну ситуацію в країні, далеко не кожна сім’я може забезпечити дитину, особливо підліткового віку, всім необхідним. А в такому віці так хочеться самоствердитись у очах ровесників! Як це не прикро, успіху в цьому досягають переважно ті, що мають модний одяг і “крутий” мобільний телефон. Саме заради цього багато школярів жертвують літніми канікулами і наймаються на роботу.
Анастасії восени виповниться шістнадцять. У сім’ї троє дітей, дві старші сестри навчаються у іншому місті, і батьки намагаються їх забезпечувати, бо ж стипендій на все не вистачає. Тому дівчина вже із самого початку канікул щодня шукає собі роботу на кілька годин через інтернет, щоби придбати те, чого їй не в змозі купити батьки. “Я цього року перейшла до дев’ятого класу, але зараз тимчасово працюю промоутером – роздаю рекламні листівки перехожим і збираю гроші на планшет. А ще хочу хоча б раз піти на шопінг до нового торгового центру, – каже вона. – Роботу знаходжу переважно на день-два, а потім шукаю іншу. Торішнього літа також мала підробіток – роздавала листівки у спеку, а мені за це не заплатили, бо я не привела ще кількох працівників за додаткову оплату, а не основну. А основної так і не дали… Одного разу рекламувала фітнес-центр, запитувала номери телефонів перехожих. І коли принесла їх багато, то добре заплатили, а наступного дня, коли назбирала набагато менше, то платити відмовились, хоча оплата була погодинна і не залежала від кількості записаних номерів”.
За роздачу рекламних листівок платять від 13 гривень за годину, за розклеювання рекламних оголошень – в середньому 60-70 гривень за дві-три години
Восьмикласниця Мар’яна заробляє із самого дитинства, щоби купити якіснішу їжу чи кращий одяг. Мама дівчини працює в держустанові за мінімальну платню і виховує її без батька. “Я вже з десяти років працюю. Збираю у лісі суниці, чорниці, гриби, ожину, щавель, а потім несу їх на ринок. Продаю й польові квіти в центрі міста, заходжу до кафе і пропоную їх молодим парам. От, приміром, на Вербну неділю продавала галузки верби, перед святом Божого Тіла – віночки, на Маковія – композиції з головками маку, на Спаса – композиції з яблуками. На свята можна добре заробити! За вторговані гроші купую продукти або сукню собі чи мамі, восени витрачаю зароблене на шкільне приладдя. Ніколи не прошу в мами грошей на обіди в школі”, – запевняє дівчина.
Олег свої шістнадцять відсвяткував, як кажуть, на широку ногу – в престижному кафе з друзями. Нещодавно купив собі годинник за тисячу гривень і джинси за дві тисячі. А все тому, що вже рік працює: розклеює рекламні оголошення, роздає листівки, продає стартові пакети мобільних операторів, інколи допомагає заносити меблі до помешкань або виносить із них будівельне сміття. “Я маю амбіції, хочу багато заробляти, чогось у житті досягти. Батьки мене забезпечують необхідним, але я хочу краще виглядати і витрачати більше грошей від однокласників. Можу бути повністю самостійним і незалежним від тата і мами”, – хвалиться хлопець.
Вакансії для неповнолітніх
Видів зайнятості для школярів небагато, але кожен із них цікавий. Підлітки багато спілкуються з людьми, заводять нові знайомства, краще вивчають місто і нарешті починають розуміти, що заробити гроші не так просто, як здається.
З чотирнадцяти років діти можуть працювати лише за згоди одного з батьків. Для них є пропозиції промоутерів, які передбачають участь в різних промо-акціях. За роздачу рекламних листівок платять від 13 гривень за годину, за прогулянку містом із плакатом або в костюмі “шматок піци” – від 25 гривень за годину, за розклеювання рекламних оголошень – в середньому 60-70 гривень за дві-три години або ж пропонують оплату за 100 розданих штук. Деякі працедавці під час прийому на роботу запитують, чи підліткові вже є шістнадцять, але документи перевіряють рідко.
Орієнтуються не на вік, а на зовнішній вигляд підлітка – чи виглядає він справді дорослим
Незалежно від віку можна самореалізуватися за допомоги продажу косметичних засобів: показувати каталоги, оформляти замовлення і заробляти на відсотках. Заробіток залежить від уміння продати, викликати довіру, а також комунікабельності.
Ті, кому виповнилося сімнадцять, можуть влаштуватися в кур’єрську службу розвозити пошту, документи, їжу або інші речі на різні адреси. Платять за кожне замовлення (приблизно по 20 гривень) або раз на місяць залежно від кількості замовлень. Якщо сумлінно виконувати роботу, можна заробити понад дві тисячі гривень на місяць. Однак така робота небезпечна тим, що можуть трапитися недобросовісні люди, які візьмуть замовлення і не заплатять.
За вигул собак дрібних порід господарі готові платити підліткам 50 гривень за дві прогулянки на день, для вигулу собак великих порід шукають хлопців міцної статури, але й платять більше.
Іноді хлопці шукають вакансію різноробочого на будівництві або йдуть на ремонтні роботи, працюють малярами, штукатурами, вантажать сміття. Оплата залежить від виду діяльності. Дають гроші або за годину, або за тиждень чи за місяць. Існує й оплата за, наприклад, наклеювання шпалер –15 гривень за квадратний метр.
Трудові права дійсні лише на папері
Основним документом, який визначає права працюючих неповнолітніх, є Кодекс законів про працю України. У ньому вказано, що без письмового дозволу батьків працювати можна аж із 16 років, а з 14-ти – лише з дозволу тата або мами. Легку роботу, яка не шкодить здоров’ю та не впливає на навчання у школі, можуть виконувати й чотирнадцятирічні. Ті, що влаштувалися на роботу у віці 16–18 років, прирівнюються у правах до повнолітніх, але мають додаткові пільги в сфері охорони праці, робочого часу та відпусток. Підлітки не можуть працювати вночі і у вихідні, їх заборонено залучати до підіймання і переміщення речей, важчих за встановлені норми: у 14 років – не більше 5 кг для хлопця і 2,5 кг для дівчини, у 15 років – 12 і 6 кг відповідно, у 16 років – 14 і 7 кг, у 17 років – 16 і 8 кг.
Для учнів віком від 14 до 15 років, які працюють під час канікул, норма тривалості робочого часу становить 24 години на тиждень
Беручи на роботу підлітка, працедавець повинен укласти з ним трудовий договір у письмовій формі, а перед працевлаштуванням претендент на робоче місце має пройти повне медичне обстеження.
Однак на практиці працедавці нехтують ці вимоги: беруть на роботу, не укладаючи жодних договорів, орієнтуються не на вік, а на зовнішній вигляд підлітка – чи виглядає він справді дорослим, та й медичну довідку вимагають рідко. Роздавати листівки пропонують частіше у вихідні або у вечірній час. А на вакансію різноробочого, яка передбачає підіймання вантажів, беруть підлітків, які можуть піднімати вантажі різної ваги.
За порушення правил працевлаштування неповнолітніх працедавцям загрожує кримінальна відповідальність, але тільки за умови, якщо працівник офіційно влаштований, а таке трапляється нечасто.
Нічого тинятися вулицями!
Батьки п’ятнадцятирічних близнючок Олени і Наталі мають свою точку продажу на одному з львівських ринків. Продають аксесуари та комплектуючі до мобільних телефонів. Своїх дітей після школи теж залучають до роботи, доки самі закуповують товар чи вирішують інші справи. “Нехай знають, що легкого хліба не буває. Ми купуємо їм усе, що вони хочуть. Але нехай не звикають, що так буде завжди! Ми мали набагато менше за них у дитинстві, потім важко працювали, щоби чогось досягти. Нехай хоч по кілька годин продають на базарі, аніж тиняються вулицями з пивом чи сигаретами, які мають за що купити. Вчитися вони не дуже хочуть, тож нехай якусь копійку зароблять”, – стверджує батько Назар.
Двадцятирічну Оксану мама виховувала без чоловіка і працювала на трьох роботах, щоб забезпечити доньку. Зараз дівчина вчиться у виші, здобуває фах філолога. “Моя Оксанка хотіла йти на роботу, але я постійно заперечувала: “Ще встигнеш наробитися!”. Хотіла, щоб у неї було дитинство. Вона добре вчилася, любила читати книжки, а якби пішла на роботу, то на науку залишалося б менше часу”, – каже мама дівчини.
Теперішні батьки зі шкури пнуться, аби дати дітям усе, що їм самим було недоступне в дитинстві. Але чи це на користь? Все дуже індивідуально, вважає дитячий психолог Галина Кравчишин. “Та й діти зараз здебільшого егоїстичні. Мало хто з них шукає роботу, щоби покращити матеріальне становище сім’ї. А якщо і йде працювати, то частіше задля задоволення власних матеріальних потреб. Проте якщо дитина все ж виявила бажання до праці, таке рішення потрібно підтримувати, бо таким чином гартується характер, підлітки стають наполегливішими і більш стійкими до стресів. Батьки інколи переймаються, що фізична робота в такому віці може негативно вплинути на подальший інтелектуальний розвиток дитини як особистості. А дарма, бо син чи донька, навпаки, переконуються, що без відповідної освіти великих заробітків не матимеш, що праця буде важкою. До того ж у підлітків буде менше часу на гулянки чи комп’ютерні ігри. Частіше працювати воліють діти, батьки яких успішні, працьовиті. У неблагополучних сім’ях ситуація виглядає інакше: якщо діти й працюють, то все одно, як правило, потрапляють у погану компанію і покидають навчання. Тобто якщо праця не є виснажлива, то це тільки на користь. Я не вважаю, що працювати мають тільки ті, кого змушує до цього життя”, – резюмує психолог.
“Діти хочуть бути корисними і самостійними”
Зорислава Ромовська, автор Сімейного кодексу України, доктор юридичних наук, – про те, чи варто неповнолітнім іти працювати та якою має бути робота для них
– Зориславо Василівно, поясніть, будь ласка, чому, на вашу думку, деякі підлітки хочуть працювати?
– Часто навіть багаті батьки спонукають своїх дітей до праці. Не для заробітку, а для утвердження самостійності, розуміння, що досягти успіху можна лише доклавши зусиль. Хоча є різні мотиви: дитина хоче працювати, тому що голодує або тому, що в неї важко хворі батьки і вона хоче їм допомогти, або для самоствердження чи задоволення якогось свого матеріального бажання, наприклад, купівлі велосипеда. Незалежно від того, якими мотивами керується підліток, його бажання працювати треба тільки вітати!
– Розкажіть про ризики такого підробітку і про те, як їх уникнути?
– Коли мовиться про працю неповнолітніх, тоді загострюється проблема експлуатації. Така праця не повинна бути виснажливою, суспільство має вберегти дітей від такої праці. У підлітковому віці повинні чергуватися праця (до якої входить і навчання) та відпочинок. Коли підлітки йдуть на роботу, то стають соціально незахищеними – ніяких договорів, які б гарантували їм їхні права, з ними не укладають. А хто відповідатиме, якщо дитина, наприклад, травмується? Має бути контроль з боку громадськості, але бачимо, що він малоефективний. Очевидно, тут медіа повинні тримати руку на пульсі. Але хто ж у наш час читає газети, книги, слухає радіо? Навряд чи недобросовісні працедавці або неблагополучні сім’ї, які дозволяють дитині працювати на важкій роботі. Як колись казали, вирішити таку проблему – це як побудувати соціалізм у окремому куточку держави. З одного боку, діти щасливі, що заробляють гроші, а з іншого – цим користуються роботодавці, які платять мізерну зарплату, а належних умов праці не гарантують.
– Хто є відповідальним за те, що дитина важко працює, а її трудові права утискають?
– Можна сказати, батьки. Але що робити, якщо батьки перебувають у складній життєвій ситуації, коли, до прикладу, мати-одиначка отримує невелику зарплатню, а батько платить триста гривень аліментів або ж батька взагалі немає? Коли більшість зарплати мати мусить віддати на оплату комунальних послуг. Шукати крайніх в такій ситуації важко. Проте в першу чергу звинувачують саме батьків. І якщо мама закриває очі на те, що дитина працює в складних умовах, то можемо звинувачувати маму, але як їй бути в такій ситуації? Буває, що діти цілими днями збирають ягоди в лісі. Це, звичайно, нелегко, але вони щасливі, що можуть заробити гроші та здійснити якусь свою мрію.
– Як вважаєте, з якого віку людина повинна працювати?
– З того віку, коли стала на ноги. Дайте можливість дітям всіляко вам допомагати! Є таке поняття, як природна потреба працювати. Вона виникає відтоді, відколи дитина починає усвідомлювати навколишній світ, хоче бути корисною через працю. Працю варто розділяти на домашню і ту, що поза межами дому. Напевне кожна повинна оплачуватися. Найперше добрим словом. Але й матеріальна винагорода мусить бути, і не тому, що дитині чогось бракує і вона мусить це купити. Таким чином вона готується до дорослого життя, навчається розпоряджатися грішми змалку. Коли дитина працює за межами дому, не варто допускати, щоб вони переходили межі її можливостей. Інколи дивлюся на чотирнадцятирічних: вони багато вміють, багато розуміють, Цивільний кодекс надає їм неповну цивільну дієздатність. Думаю, їм варто давати більше можливостей працювати, але треба офіційно встановити робочий день, наприклад, не більше п’яти годин, забезпечити соціальні гарантії, в тому числі й відпустку, трудовий стаж. Однак це має бути винятково добровільна ініціатива з дозволу батьків або органу опіки й піклування. Якщо дитина хоче бути самостійною – нехай буде. В той же час я засуджую нічну, понаднормову і виснажливу дитячу працю.
– Вакансії, на які запрошують неповнолітніх, – це переважно фізична праця. Чи не зашкодить вона подальшому інтелектуальному розвитку?
– Погляньмо на сучасних підлітків: вони щодня сидять за комп’ютерами, псують поставу, зір. Можливо, фізична праця їм не зашкодить. У час прогресивного розвитку, з одного боку – інформаційних технологій, а з іншого – гіподинамії, думаю, фізична праця стала б навіть порятунком від багатьох хвороб. Прибрати вдома, попрацювати в саду, відкинути сніг – три години такої роботи не зашкодять школяреві. Розносити газети, піцу та ще й отримувати за це платню також непогано. Діти хочуть бути корисними і самостійними.
Розмовляла Ірина Левицька
Павло Лихач, старший інспектор сектору ювенальної превенції Головного управління Національної поліції у Львівській області:
– До питання праці неповнолітніх ми підходимо через перевірку на факт бродяжництва, жебрацтва. Обов’язково дізнаємося причину того, чому дитина заробляє, перевіряємо її сім’ю. Якщо сім’я не перебуває на обліку соціальних служб, на обліку в районній адміністрації як така, що опинилася в складних життєвих умовах, то дії підлітка розцінюємо як бажання заробити кишенькові гроші. Важливо також визначити, чи це дійсно підробіток, а не основна діяльність як спосіб прогодувати сім’ю. Якось ми перевіряли хлопчину, якому ще нема десяти років. Він грає на скрипці на площі Ринок. Виявилося, що в нього цілком благополучна сім’я, а він у вільний час просто заробляє собі кишенькові.
З власного досвіду можу сказати, що роботу на кшталт роздавання листівок, розклеювання оголошень знаходять підлітки, яким уже виповнилося 16 років і більше. Молодші можуть продавати ягоди, гриби, квіти. З чотирнадцятирічними підприємці не дуже хочуть мати справу, бо потім можуть виникнути проблеми з батьками чи правоохоронними органами. Коли дитині вже є 16 років, то їй Кодексом про працю дозволено працювати на власне бажання без погодження з батьками. Не заперечую, що такі випадки, коли п’ятнадцятирічних офіційно влаштовують, бувають, але це радше винятки. Для укладання трудового договору їм потрібно принести документ, що засвідчує особу, медичну довідку, що дитина може виконувати ту чи ту роботу, і дозвіл одного з батьків. Трудового договору частіше із ними не укладають тому, що підприємець потім не може без проблем розірвати його, навіть якщо працівник погано виконує свої обов’язки. Це потрібно узгоджувати із соціальними службами, не кажучи вже про сплату податку з цієї особи. Крім того, робота, яку пропонують підліткам, є переважно сезонною або й узагалі одно- чи дводенною.
Існує відповідальність за те, що особа працює нелегально. Штраф становить приблизно тридцять оподатковуваних мінімумів. Але це ще потрібно довести, що знижує доказову вірогідність майже до нуля. Підприємці оперують поняттями “практика”, “пробний день”, “стажування” тощо.
Ми, звісно, перевіряємо, чи дитина в такий спосіб не утримує батьків-пияків, але, на мою думку, якщо це просто бажання у вільний час заробити додаткові гроші, то чому б ні? Аби тільки не крали, не випивали у дворі! Водночас, якщо підлітки працюють неофіційно, ніхто не гарантує додержання їхніх прав, тобто їм можуть і не заплатити за виконану роботу. І те, що підприємець не правий, довести буде дуже важко. Про це свідчить той факт, що жодного звернення про неоплату праці неповнолітнього до правоохоронних органів не надходило.
Все-таки підліткам варто бути обережними при пошуку підробітку. Як відомо, багато оголошень про роботу містять різноманітні умови праці, наприклад, шукають високу симпатичну дівчину для роздавання листівок. Такі пропозиції перевіряє служба протидії торгівлі людьми. Проте раджу не реагувати на такі оголошення.
Олег Мицик, адвокат:
– Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час після досягнення ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
Для учнів віком від 14 до 15 років, які працюють під час канікул, норма тривалості робочого часу становить 24 години на тиждень. Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати 12 годин на тиждень для осіб віком від 15 до 16 років, а для осіб віком від 16 до 18 років – 18 годин на тиждень.
Відповідно до законодавства, забороняється застосування праці до осіб, які ще не досягли вісімнадцятирічного віку, на важких роботах, на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється також залучати працівників, яким ще немає вісімнадцяти років, до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.
Оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, проводиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.
Якщо за виконану роботу не заплатили, будь-які претензії можна висувати тільки в тому разі, якщо працівник був належним чином прийнятий на роботу із оформленням трудової книжки і отриманням відповідного дозволу одного з батьків. Тобто потрібні докази, що цей працівник працював на підприємстві певний період часу.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
