Не дослухаєтесь – не приїдемо!
Болгарська православна церква пропонує перенести термін проведення Всеправославного собору
Священний синод Болгарської православної церкви розглянув питання, пов’язані зі скликанням Великого і Святого собору Православної церкви 16 – 26 червня на острові Крит.
Після голосування його учасники одностайно висловилися за перенесення на пізніший термін проведення Всеправославного собору та за продовження підготовки до нього.
До такого рішення болгарські єпископи прийшли через низку причин:
1) Відсутність у порядку денному Всеправославного собору особливо важливих для православ’я тем, які мають насущне значення і вимагають своєчасного всеправославного соборного рішення.
2) Офіційно заявлене непогодження з боку Помісних православних церков деяких уже затверджених текстів Собору.
3) Неможливість, згідно з уже ухваленим регламентом проведення Великого і Святого собору Православної церкви, редагування текстів під час роботи Собору.
4) Запропоноване розташування предстоятелів Помісних православних церков у залі, передбачене для проведення засідань Собору, яке порушує принцип рівності предстоятелів Автокефальних православних церков.
5) Невідповідне місце розташування спостерігачів і гостей Собору.
6) Великі й необґрунтовані фінансові витрати у випадку участі БПЦ в Соборі.
“У іншому випадку Священний синод Болгарської православної церкви категорично заявляє про своє рішення не брати участі в роботі запланованого на 16 – 26 червня поточного року Великого і Святого собору Православної церкви”, – заявили єпископи, учасники синоду.
Зрив чи шантаж?
Рішення Болгарської Православної Церкви щодо перенесення дати проведення Всеправославного Собору на своїй сторінці у Facebook прокоментував речник УПЦ КП Євстратій Зоря.
“Синод Болгарської Церкви ухвалив рішення не брати участі у Всеправославному соборі на Криті. За три тижні до Собору в Синоді БПЦ “раптом” зрозуміли, що їх не задовольняє регламент Собору (схвалений наприкінці січня на зустрічі в Шамбезі), не задовольняє розсадка делегацій, місце для спостерігачів. На думку Синоду БПЦ, Собор, який готували понад 50 років, – не приготовлений і його треба далі готувати. У мене напрошуються два висновки:
1. Московська патріархія, яка традиційно має істотний вплив на БПЦ, використовує її як інструмент для зриву Собору. Не бажаючи виставити себе стороною, яка зірвала Собор, МП хоче досягнути своєї мети – не дати Константинополю закріпити його перше місце серед Православних церков.
2. Через БПЦ (а можливо, що дуже скоро подібні заяви зроблять ще кілька залежних від МП Церков), п. Кирил шантажує Константинополь, намагаючись добитися вигідних для РПЦ рішень, в першу чергу – з “українського питання”. І тут вже буде “гра нервів”: чи погодиться Фанар поступитися Даниловому заради самого Собору, чи, навпаки, Патріархія остаточно зрозуміє, що з московськими шулерами не можна грати за нав’язуваними ними правилами? – написав він. – ...Я ще кілька тижнів тому мав інформацію, що в московському відділі зовнішніх церковних зв’язків приготовлений план шантажу Константинополя і що в ньому мають взяти участь низка Церков (але не сама МП відкрито!). З відомих мені за цим планом дотепер не зробили заяв лише Сербська та Польська Церкви, інші вже зробили так, як передбачено.
За своєю давньою звичкою Москва діє, але нібито чужими руками: як у Криму були “зелені чоловічки”, а на Донбасі – “ополченці”.
Мета, якої хоче досягнути МП:
1. Підірвати авторитет Константинополя, показати, що без МП він не може нічого вирішувати і що справжній перший престол православ’я – це МП, на них треба орієнтуватися і з ними домовлятися.
2. Собор знову відкласти – бо і його проведення, і його скасування розв’яжуть руки Константинополю, у першу чергу в “українському питанні”. А так можна робити далі те, що й дотепер, – гратися в обіцянки… Тільки-от на дворі не 2008 рік… Як Путін веде в прірву ізоляції та гниття Росію, так п. Кирил туди ж веде РПЦ. Сучасне православ’я і так слабке перед обличчям нових викликів. Але п. Кирил веде православну Росію до катастрофи, гіршої за наслідками для Церкви, аніж те, що сталося після 1917 року.
Визнання автокефалії УПЦ КП буде болючим пережиттям для православ’я в короткій перспективі, будуть скандали і розриви спілкування. Хоч ми це все і зараз бачимо… Але в довшій перспективі це визнання є одинокий спосіб поховати московське прагнення до гегемонії та диктату. Без України Москва стане лише “однією з Церков”, не буде тим диктатором, який, спираючись на силу, хоче нав’язати свою волю всім. І тому проблеми МП вже не будуть так катастрофічно відбиватися на всьому православ’ї, як це є зараз.
Маю надію, що Бог невдовзі все управить до кращого – бо Він є Глава і Керманич Церкви. А не МП і навіть не Всеправославний собор”.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
