Ми можемо довго роздумувати, як по-Божому мислити про ситуації з нашого життя, як у них поводитися тощо. Проте  існують кілька основоположних елементів, що створюють рамки, всередині яких християнин зможе правильніше оцінювати дійсність, пише old.dyvensvit.org, посилаючись на credo-ua.org.

Світ належить Богові, причому Богові єдиному. То Він створив цілий Всесвіт і з огляду на це має виключне право ним володіти. А оскільки людство створене на образ і подобу Божу, то ми маємо особливий привілей і відповідальність перед світом. Ми – понад усіма створіннями і маємо щодо них обов’язок турботи. Факт, що Всесвіт створений єдиним Богом, а не, як у міфологіях, унаслідок боротьби між богами, має принципове значення. Він означає, що світ є цілісною системою, істинною для всіх людей у всі часи.

Всесвіт – це не хаотична мішанина не поєднаних між собою елементів, не океан однорідності. Світ збудований з різних, але взаємопроникних частин. Ця правда наявна навіть у самому джерелі існування. Наша віра каже нам, що Бог – це Трійця, що і в Ньому є відносини. Три Особи, один Бог. Ця істина свідчить про те, в який спосіб Бог поєднаний зі Всесвітом: не за принципом єдності, а через зв’язки, що єднають Творця із сотвореним. Тому в біблійній оповіді такими важливими є заповіді, що творять формальний зв’язок, започаткований Богом зі своїми людьми.

Так само ніхто з нас не є самотнім островом – ми всі включені в мережу справжніх і важливих стосунків, залишаючись водночас індивідуальними, окремими одиницями.

Наш світ спотворений гріхом, і не тільки ми, люди, зранені ним. Гріх зачепив усе сотворене. Внаслідок цього і людина, і решта створінь піддані марноті. Коли на світі діються страшні речі, християни не повинні дивуватися ані залишатися байдужими. Кожна трагедія є для християн джерелом додаткового страждання, оскільки ми знаємо, яким повинен був бути світ, – вільним від гріха, страждань і смерті.

Цілий Всесвіт орієнтований на Христа. Він – джерело вирішення всіх проблем, перший і останній, який усе підтримує в існуванні. Йому дана всяка влада, Його авторитетом ми можемо проголошувати Добру Новину всім народам. Все, що ми робимо, підлягає Його владі. Його влада поширювалася й на те, що люди могли і чого не могли споживати у райському саду.

Християнство дивиться вперед, на часи, коли всі речі набудуть своєї істинної форми, коли Ісус повернеться і зробить усе новим. Як християни, ми очікуємо часу, коли воскреснемо до нового життя. То буде час поверненого раю, в якому вже не буде ані зла, ані страждань.

Думати як християнин у кінцевому підсумку означає волати всім собою і своїми справами: прийди, Господи Ісусе!