Завтра, 1 червня, святкуватимемо Міжнародний день захисту дітей. Напевно багато батьків запитують себе, чи правильно вони виховують своїх синів і доньок, чи мають вони все, що їм потрібно, чи почуваються їхні діти любленими та щасливими. Відповідь на ці запитання дає Верхов­ний Архиєпископ-емерит Любомир Гузар. 

“Дитина від перших днів свого існування потребує любові батьків: так вона зможе належно розвиватися і закласти тривку основу для всього свого життя. Тому основне завдання батьків – створити належну атмосферу любові”, – вважає Блаженніший, повідомляє news.ugcc.ua, посилаючись на публікацію pravda.com.ua.

“До батьків, які несуть властивий тягар відповідальності за розвиток нащадків, з роками долучаються педагоги різних рівнів – від садочка до вищих навчальних закладів. Окрім вчителів, важливий вплив на той розвиток мають душпастирі, навіть усе суспільство, особливо коли йдеться про формування майбутнього зрілого громадянина. Як треба розуміти поняття “любов до дитини”? Дитина мусить бути люблена, мусить відчути любов своїх батьків.

 Декотрі батьки вважають, що любов до дитини полягає в тому, щоби потурати всім її забаганкам: те, що дитина хоче, треба їй дати, ні в чому дитині не відмовити. Переважно так говорять батьки, у сім’ях яких є тільки одна дитина. Хотів би я запобігти такому, на мою думку і на думку багатьох інших людей, хибному уявленню.

До таких дітей, яким усе дозволяють і ні в чому не відмовляють, ми звичайно застосовуємо назву “розпещена дитина”. Вживаю таке словосполучення не тільки задля того, щоб засудити батьків, які дотримуються такого стилю виховання, а щоб на противагу цьому представити, що вважаю правильним розумінням тої любові, якої дуже потребує дитина.

Безумовно, дитина має відчути, що її люблять, але батьківська любов повинна бути, наважуюся сказати, мудрою. Що маю на думці, вживаючи слово “мудра”? Батько й мати, творячи атмосферу любові, повинні дати відчути дитині її гідність і гідність інших людей – старших і таких самих, як вона, дітей.

Важливим елементом у такому здоровому і творчому підході є дисципліна, або лад. Дисципліні повин­ні підпорядковуватися всі члени сім’ї, передусім батьки: на все є свій час і щодо всього певна позиція.

Ця дисципліна без зайвого нав’язування та шуму є нормальною обставиною сімейного життя. Дитина, виростаючи в умовах такої дисципліни, сприймає її як самозрозумілу обставину і дотримуватиметься її в дальшому житті”, – переконаний Любомир Гузар.

“Наступна важлива річ, яку повинні брати до уваги батьки і педагоги, – кожну дитину належить виховувати в дусі бажання робити добро іншим: чи батькам, чи товаришам, чи братам і сестрам. Одне слово, потрібно плекати любов не тільки до себе, а й до ближніх. На мою думку, тільки в такий спосіб можна виростити щасливу людину, бо розпещена дитина раніше чи пізніше почуватиметься нещасною, тому що не завжди зможе отримувати все так легко, як їй це вдавалося  в дитинстві”, – підсумовує Блаженніший.