Більшість студентів, готуючись до іспитів, лягають спати далеко за північ, а то й узагалі вранці, але відпочивати їм залишається недовго, бо в них екзамени і треба мобілізувати всі свої сили, аби скласти їх успішно. Звісно, не всі готуються останньої ночі, але саме такий стереотип виринає у нашій уяві, бо для того, щоб “вивчити все”, завжди бракує часу. Тоді пригадуємо Шевченкове: “Якби ми вчились так, як треба…”.
Насправді ми вчимося усе життя, а іспити складаємо для того, щоб на певному етапі перевірити знання і засвідчити свою компетентність відповідною оцінкою. Саме тому до іспитів потрібно ставитись відповідально, але не так, ніби вони у житті вирішальні, щоб не трапилось, як у відомому студентському анекдоті, коли дівчина бідкається: “Ти у мене всю молодість забрав, кращі роки життя тобі віддала!”. А мати їй на те: “Донечко, перестань розмовляти з дипломом!”.
Найкращий спосіб зберегти нерви і здоров’я – вчитися впродовж року
У травні – червні показувати свої знання на різноманітних формах контролю доводиться і студентам, і абітурієнтам, і школярам. Деякі з них сумлінно вчаться, чергуючи розумову працю з відпочинком, деякі відкладають навчання до останнього, а потім сідають за книжки вночі перед іспитом, а деякі напередодні пишуть шпаргалки. Та все ж усі хвилюються, втомлюються, нерідко заробляючи серйозні проблеми зі здоров’ям, бо перенервували й не змогли самоорганізуватися.
Приміром, для третьокурсника Андрія, який вчиться на механіка, одна з його минулих сесій завершилася госпіталізацією до міської лікарні. “Навіть якщо впродовж семестру я міг пропустити кілька занять і дещо недовчити, то під час сесії викладався на повну: вдень і вночі зубрив формули, активізуючи мозок енергетиками і кавою, при цьому майже нічого не їв, бо коли хвилююся, не маю апетиту, – розповідає студент. – Так тривало доти, доки одного разу перед останнім іспитом мене не забрали в лікарню і не поставили діагноз виразка шлунка. Хоча я вважав себе здоровим, не мав шкідливих звичок. Окрім того, після цієї сесії ще півроку страждав через безсоння”.

Однак цей випадок радше виняток, аніж правило, бо кожен має можливість визначати пріоритети як у житті, так і в навчанні. Оля, яка вже п’ятий рік вчиться на юридичному факультеті, не з чуток знає, як іноді студентові буває важко і як діяти в такій ситуації. “Найкращий спосіб зберегти нерви і здоров’я – вчитися впродовж року. Важливо не хвилюватися через оцінки, бути впевненим у собі. Мені під час підготовки допомагають навіть деякі ритуали – наприклад, аркуші з відповідями, покладені під подушку. Можливо, це й не дуже помічне у вивченні матеріалу, зате додає впевненості, що є чи не головною складовою успіху. В нас багато іспитів проводять у тестовій формі. І поки ми ці завдання розв’язуємо, запам’ятовуємо, якщо іспит усний чи письмовий, то під час проміжних форм контролю впродовж семестру до нього теж можна підготуватися. Головне вчасно розпочати підготовку – не за день, а хоча б за три-чотири. Не можна відмовляти собі у відпочинку між іспитами, бо якщо не відпочивати, то все вивчене переплутається у голові. ЗНО перед навчанням на юридичному факультеті видалося мені “легкою прогулянкою”, бо до зовнішнього оцінювання готувалася з двох предметів цілий рік. А на сесії у виші складаємо іспити приблизно з десяти предметів за короткий проміжок часу. Найважче було у період закінчення бакалаврату – вступу до магістратури, але впоралася. Після сесії найкращим відпочинком для мене є туристичні мандрівки, під час яких можна повністю відволіктися від навчання і відновити сили”, – переконана студентка Оля.
У підготовці абітурієнтів, які зараз проходять зовнішнє незалежне оцінювання, почасти важливу роль відіграють батьки, оскільки випускникам іноді важко мотивувати себе і вдало завершити один освітній етап у житті та розпочати інший. “Мій син Арсен, одинадцятикласник, має здібності до навчання, але перед ЗНО трохи розслабився. Його однолітки активно готуються до випускного, часто гуляють і після закінчення занять із репетиторами перед самим тестом навіть не знаходять часу на повторення, – бідкається мати. – Тому я до кінця ЗНО, яке син проходитиме ще й наприкінці червня, бо хворів, заборонила йому бачитися з друзями. Тепер головне для нього вступити до вишу”.
Найважливіше під час сесії організувати собі збалансований режим праці та відпочинку
А от психолог Лариса Дідковська, яка до того ж є доцентом кафедри психології Львівського нацуніверситету ім. І. Франка, запевняє, що підтримка абітурієнта батьками не означає надмірну вимогливість чи претензії з їхнього боку. З її слів, треба приймати сина чи доньку з усіма їх проблемами, переживаннями, виявляти співчуття до них.
“Найважливіше під час сесії організувати собі збалансований режим праці та відпочинку, уникати прокрастинації (схильність людини до постійного відкладання важливих або неприємних справ. – “Пошта”). У результаті справи накопичуються, а способу вирішити всі завдання одразу не існує! І хоч така ситуація мобілізує до виконання цих справ, але водночас виснажує. Не треба ставити собі надважких завдань, не варто працювати тільки на результат. Будь-який професійний тренер знає, що найкращі результати спортсмени показують на тренуваннях і що вони є кращими навіть від світових рекордів – просто не фіксуються. Тому кожен абітурієнт чи студент повинен сказати собі: “Я зроблю якнайкраще те, що від мене залежить”. Не ставити собі за мету отримати конкретну оцінку. Займатися тим, що дійсно вдається, бо коли ми складаємо іспити з тих дисциплін, які нам не цікаві, результати завжди будуть гірші. І навпаки, коли вчимо те, що нам подобається, спрацьовує ресурс “хочу”, а не спротив на “треба”. Відпочивати також важливо. Для когось – це слухання музики, для когось – прогулянки на природі, для когось – читання книги чи перегляд телепрограм, бо, як кажуть, з порожнього дзбана не наллєш. Якщо ми вичерпалися, то повинні наповнювати і емоційну, і фізичну складові, де фізична означає відпочинок, а емоційна – те, що дає задоволення”, – підсумовує “Пошті” Лариса Дідковська.