– Я любив іспити і заліки через те, що взагалі люблю адреналін. Коли наближалася сесія, в мене виникали радше приємні передчуття, аніж неприємні. Психологічних бар’єрів у мене при складанні іспитів не було, бо сприймав це не як терор над своєю особою, не як екстремальну ситуацію, яка мені чимось загрожує, а радше як можливість показати себе. Зрозуміло, що я, як усі студенти, не все встигав, не все у мене було на сто відсотків попри те, що вчився на відмінно. Я б радив усім студентам пам’ятати, що є життя після сесії і що не треба її сприймати як кінець світу, а розуміти, що це робочий момент, коли студент повинен показати свої знання і зробити це якнайкраще не заради когось, а заради себе самого! Крім звітності (бо іспит – це форма звітності), тут присутня складова особистісного самоствердження. Людина, яка долає труднощі, доводить собі, що вона чогось варта. Понад те, будь-який розвиток неможливий без конкуренції, а сесія якраз і є чудовим приводом продемонструвати свою конкурентоздатність. Якщо це чесна гра, то, хто є переможцем, радіє з цього, а кому вдалося гірше, думає: “Я можу краще”, і цей момент порівняння себе з іншими стимулює розвиток. Звичайно, для того, щоб усе вдавалося на сесії, треба, щоби студент працював між сесіями. Цей період повинен бути сповнений і відпочинку, і розваг, і кохання, але все ж таки навчання становить основний зміст студентського життя. І ті, що пам’ятають про те, що вони студенти лише перед і під час сесії, приречені якщо не на абсолютну поразку, то на нервові витрати точно. Треба вміти збалансувати відпочинок і навчання у розумний спосіб: не варто приділяти уваги під час сесії вдень і вночі науці, а потім відсиплятися три доби. Якщо правильно розподілити час, можна встигнути все. По-перше, визначити, який обсяг матеріалу треба вивчити, по-друге, з’ясувати, скільки це потребує часу. Раджу реально оцінювати свої сили, щоби не завершувати підготовку до сесії в стані дикого мандражу. Будьмо відверті: студентські сесії рідко вимірюють життєву і професійну успішність. Далеко не всі успішні на сесіях ставали професійними журналістами, інженерами, філологами, філософами. Більше важить здатність людини до самостійної думки, до її обґрунтування, формулювання нових ідей, а не просто відтворення інформації. Головний іспит – життя, тож бажаю всім його скласти на відмінно!

– Найпростіша порада для студентів – складати все вчасно: готувати письмові робити, писати модулі, приходити на практичні чи семінарські заняття, відповідати й отримувати бали впродовж семестру. Тоді сесія буде для вас підсумком навчання, а не стресовою, панічною ситуацією. Студент завжди знайде розуміння і підтримку викладача, коли завчасу – на початку, а не в кінці семестру – повідомить про заплановане стажування, навчання за кордоном, інші причини своєї відсутності. В такому разі студент і викладач працюють за індивідуальним графіком. Втім усе просте часто стає надто складним. Виконувати усі завдання вчасно вдається не всім. Тоді виникають борги і “хвости”. В цій ситуації дуже ефективною є колективна підготовка до іспиту чи заліку. Спрацьовує феномен соціальної фасилітації (організація в групі процесу колективного розв’язання проблем. – “Пошта”), коли спільна підготовка призводить до збільшення ефективності засвоєння матеріалу. Свого часу ми, студенти, які жили в гуртожитку, досить часто використовували таку практику спільної підготовки. Вона була простою, але результативною. Допомагало й колективне повторення матеріалу за кілька хвилин до іспиту.

– Кращий рецепт успішності – вірити в свої сили, тому що абітурієнти вчаться, хвилюються, багато праці вкладають у те, щоб отримати найкращі результати. Для мене іспит завжди був дуже хвилюючим і відповідальним моментом. І завжди як порядній учениці, так і студентці мені не вистачало ночі, щоби все вивчити якнайкраще. Для мене важливою була підтримка близьких. Так склалося, що родина і друзі завжди за мене переживали, допомагали у навчанні тим, що перевіряли, ставили питання. Іспити тоді були переважно усними. Проте не всі батьки мають час та можливість допомогти у навчанні школярам, але їхня моральна підтримка завжди помічна.