У Бангкоку судять російського "збройового барона", а в Нью-Йорку за спробу контрабанди зброї посадили вірменина
Учора в національному кримінальному суді Таїланду відбулися чергові слухання у справі про незаконний арешт і утримання під вартою 42-літнього росіянина Віктора Бута, затриманого за підозрою в торгівлі зброєю. Бута арештували 6 березня 2008 року за запитом Сполучених Штатів. Федеральна прокуратура південного округу Нью-Йорка висунула проти нього обвинувачення за чотирма пунктами, серед яких, зокрема, намір постачати озброєння бойовикам Революційних збройних сил Колумбії, які захоплювали в заручники та вбивали, у тому числі, й американських громадян.
У випадку екстрадиції у США Віктору Буту загрожує довічний термін. Проте наразі неповоротка тайська Феміда загрузла в юридичних хащах, адже для екстрадиції іноземного громадянина потрібні докази, а США вперто відмовляються їх надавати, посилаючись на засекреченість справи.
Крім того, спритні адвокати наполягають на існуванні двох ідентичних ордерів на арешт. Захисник Бута Лак Нітіват Вітчарн звернув увагу суду на ту обставину, що коли його підзахисного через місяць після першого арешту звільнили за відсутністю складу злочину, то відразу знову затримали на підставі іншого ордера, виданого іншим суддею. Лінія захисту будується на тому, що обидва ордери абсолютно ідентичні, тож другий "був виданий помилково" й повинен бути анульований. У цьому випадку Бута потрібно випускати.
Так і не дійшовши якогось висновку, суд призначив наступні слухання на 17 і 18 березня. Хоча й тоді доля російського "збройового барона" навряд чи буде остаточно вирішена.
Віктор Бут народився в 1967 році в Душанбе, закінчив московський Військовий інститут іноземних мов. Після навчання відмінника Бута скерували до Вітебська перекладачем в елітний 339-й полк військово-транспортної авіації. Знавець португальської та французької неодноразово бував у службових відрядженнях в дружніх СРСР Анголі та Мозамбіку, де набув чималих зв'язків. Після розпаду СРСР Бут створив справжню авіаційну імперію - він володів 160 транспортними літаками, що літали десятками країн. Однак, як виявилося, вантажі лайнери перевозили специфічні.
Цитата |
"Свої перші великі гроші я заробив на початку 1990-х на доставці живих квітів у країни Перської затоки: південноафриканський гладіолус, куплений у Йоганнесбурзі за два долари, у Дубаї продавався за сто. Одним рейсом я привозив 20 тонн квітів. У 1996 році мій авіапарк налічував 160 машин, штат компаній - тисячу осіб". |
З інтерв'ю Віктора Бута |
Поступово ЦРУ зібрало колекцію фотографій, де зафіксовані вантажні АНи та ІЛи на таємних злітно-посадкових смугах в африканських джунглях. На одному із знімків є зображення й самого Віктора Анатолійовича Бута на тлі одного зі своїх літаків з вантажем зброї.
Далі - більше. ЦРУ з'ясувало, що Бут робив бізнес не лише в Африці. Він обвинувачується, зокрема, й у поставках зброї "Талібану", а також в участі в евакуації з Афганістану в Іран і Судан цінностей, що належали "Аль-Каїді" та особисто Осамі бін Ладену.
Сьогодні Віктор Бут не заперечує, що перевозив зброю. Однак він наполягає, що перевізник не несе відповідальності за вміст ящиків, завантажених на борт. І не вважає свій бізнес протизаконним. Чи допоможе це йому уникнути відповідальності - побачимо. Думається, що навряд.
Тим часом 6 березня у Нью-Йорку іммігрант з Вірменії був засуджений до 22-х років тюрми за спробу контрабанди зброї у США. За даними агентства Reuters,
30-літній Артур Соломонян в 2003 році ввійшов у контакт з інформатором ФБР і домовився про поставку кількох одиниць вогнепальної зброї, які потім провіз у США. За даними слідства, вірмен і його спільники мали намір також продати кілька ПЗРК (переносні зенітно-ракетні комплекси), протитанкові ракети, гранатомети та іншу зброю радянського виробництва, а також партію збагаченого урану, однак ці угоди не відбулися. Доповіді інформатора для ФБР про контакти з контрабандистами займають сотні сторінок, відзначає агентство.
І на останок - про спільників Соломоняна. За даними Reuters, у його групу входили троє грузинів і українець. Щоправда, ні прізвищ, ні вироків не наводиться. Однак, погодьтеся, прикро, що наш співвітчизник укотре виявивився причетний до брудної оборудки на території іншої держави.