Час до часу медіа сповіщають про те, де і коли замироточила ще одна ікона. Трактувань таких явищ, як і трактувальників, чимало. “Пошта” вирішила з’ясувати, що стоїть за цим неприродним фактом і як бути, щоб у бажанні чудес не втратити самої віри.

Ми не прокурори, тож усе, що відбувається в храмі, сприйматимемо через віру. Вважаємо, що в церкві все правда і все святе, просто, як учені, хочемо зрозуміти, чому так є, і навчитися збагнути цей феномен на побутовому рівні. Передовсім дізнаємося думку про явище мироточення ікон у священика. Отець Роман Тереховський, який служить у львівському храмі Пресвятої Євхаристії, свого часу був постулятором  Центру беатифiкацiї та канонiзацiї святих –установі, яка готує процедуру проголошення слуг Божих блаженними чи святими, тож як ніхто інший до див звиклий.

“Факти мироточення ікон можуть бути істинні або помилкові. Помилковими вони є в тому випадку, коли у певний спосіб реагує дошка, на якій намальована ікона, фарби (стається хімічна реакція) або внаслідок певного температурного режиму з’являється сирість, і краплі вологи помилково сприймаються як знаки благодаті Божої. Не виключене й таке, коли певні зацікавлені особи навмисне хочуть подати факт дива там, де його немає. Звичайно, є ще факти справжнього мироточення ікон. У всіх випадках Церква досліджує їх і оприлюднює свої висновки. Якщо, приміром, ікону ізолювали від певних зацікавлених осіб і вона перестає мироточити, виявили певні факти зловживання довірою віруючих, то Церква не мовчатиме. Якщо ж чудесні факти мироточення істинні, синод єпископів вживає певних заходів, як-от оголошення місця, де це сталося, відпустовим, рекомендує паломницькі подорожі до таких місць”, – пояснює  отець Роман. 

Дуже часто скептики апелюють до аргументу, який будується на фізиці, мовляв, уся справа в електростатиці: скло регулярно протирають ганчіркою, тому відбувається електризування. Але зазвичай на склі ікони осідають крапельки, а не кристали, які осідають по контуру. Якщо з образа йде випаровування, а на склі – конденсація, то речовина повинна розсіюватися, а воно чітко повторює малюнок. 

Доки християни вірять, науковці шукають підтвердження. Проте вчених, у поле зору фахових інтере­сів яких входили б подібні дослідження, знайти непросто. До прикладу, фiзик Вiктор Жуков, науковий спiвробiтник Iнституту екологiї людини НАН України, який досліджував терапевтичну дію йорданської води на людський організм, серед інших цікавих питань займався й дослідженням мира на образах. 

“Разом із групою колег-науковців ми досліджували вміст тієї речовини, яка стікає з ікони. І знаєте, що ми з’ясували? Миро – це складна органічна речовина! Крім того, весь час у процесі дослідження нас не покидав чудесний запах, близький до квіткового. З точки зору науки ми не можемо пояснити джерело походження цієї речовини. Жодні дошки-фарби не можуть дати таких результатів. Але те, що миро – це органіка, ми переконані, про це свідчать певні аналізи, – пояснює науковець. – Важко зрозуміти, хто є автором цього дива… Зрештою, Євангеліє написане не буквальною мовою, а мовою метафор і символів, тому, може, варто так само підходити й до розуміння феномену мироточення? Може, не наука має підтвердити певні факти, а саме віра?” 

Отже, покладатися на науку в поясненні феномену мироточення не вдасться.  Сучасні методики дозволяють не пояснити, а лише науково описати ці явища. Очевидно, пояснити цей феномен справді може тільки віра. Адже чудо це чи ні, вирішувати не науці, бо виміряти його у децибелах або в літрах не вийде. Для того, щоб побачити диво, потрібен очевидець – людина, яка молиться. Якщо немає учасника дива – дива теж немає. 

У народній релігійності, особливо серед жінок, поширеною є думка, що ікони в такий спосіб плачуть. Але якщо проаналізувати факти мироточення ікон і численні коментарі священиків з тих місць, то ця версія не завжди правильна.  В цілому щодо пояснення такого феномену існує низка гіпотез, однак точного пояснення ще не озвучила жодна конфесія. Чи не тому, що уніфікованого, єдиного пояснення просто немає?..

“Якщо людина шукає Бога, це вже добре. Але треба зрозуміти, що останнє слово завжди за Ним. Ми просимо в Бога благодаті для себе, а як вона себе проявить у нашому житті – справа неважлива, другорядна. Він нам її дає у різний спосіб, не завжди так, як ми собі уявляли, не завжди через дива і феномени”, – веде далі отець Роман Тереховський.

Бог проявляє свою милість так, щоб у час біди людей підтримати, зміцнити у вірі. Кволим розумом ми це припускаємо, але на все Божа воля! Трактуючи черговий факт мироточення ікони, слід бути обережним. Зазвичай це добрий знак. Проте є випадки, коли ікони мироточили перед потрясіннями і нещастями. Наприклад, чимало образів на теренах СНД  плакали перед розпадом Радянського Союзу або перед російською агресією, яка розпочалася в 2014-ому. Випадковість це чи ні, нам не дано знати… Зрештою, ніхто точно не знає – тільки Бог.

Протоєрей Назарій Лозинський, викладач Львівської богословської академії УПЦ КП, благочинний академічного храму Святителя Івана Золотоустого, минулого року, коментуючи “Пошті” феномен кровоточивості образа в селі Суботів на Черкащині у Святоiллінській церкві (Богдановій), зокрема, сказав таке: “Будь-які знамення, знаки, не тільки ікони, мають нас чогось навчити, змусити задуматися. Значить, у тому місці, де стався факт мироточення чи кровоточивості, особливо моляться. Мироточення – ознака особливої благодаті. Причин може бути багато, ми не можемо з певністю стверджувати, що якась версія єдино правильна. Знаємо, що в цих краях люди не дуже ревно відвіду­вали церкву в останні десятиліття, а останнім часом спостерігаємо відродження церковного життя. У країні війна, люди стали більше молитися. Можливо, ікона “віддячує” нам за молитву кров’ю. Хоча факт цей може бути і застереженням, передвісником певних подій. Але навіть якщо ці події і будуть сумними, я б не радив впадати у паніку і, як то кажуть, не провокувати через колективне несвідоме цих сумних подій, бо, звичайно, своєю панікою ми їх тільки притягуємо. А може, Бог плаче кривавими сльозами разом із нами за нашими синами і доньками, загиблими і покаліченими в цій війні?.. Можливо, криваві сльози на іконі Спасителя в Суботові, на малій батьківщині гетьмана Хмельницького – це знак повного і остаточного розриву з Росією… Саме тут укладалася сумнозвісна Переяславська угода... В будь-якому випадку не маємо ворожити на цьому факті, бо ніхто не може стовідсотково стверджувати про причину. Не треба нагнітати паніки, маємо продовжувати жити молитвою і Євангелієм, як це робили досі. Бо якщо Бог попереджає, то і рятує від скорбот”.

“Віра в дива – небезпечна, я б сказав, що це марновірство навіть у середовищі християн. За всіма неймовірними феноменами стоїть Бог”, – пояснює отець Роман Тереховський.

Дива нам даються не для того, щоб ми дивувалися, і не для того, щоб зцілитися, а для того, щоб ми увірували ще більше. Якщо я скажу, що люди розповідали мені про випадки зцілення, хтось може не повірити. Але ми не ставимо перед собою мети розрекламувати ікону. Не ікона, а щира молитва до Того, Хто стоїть за іконою, щире каяття і зміна способу життя, способу мислення цих молільників “запускали” чудо, а ікони були тільки посередниками. 

Бог подарував нам не лише етичні, але й природні закони, і порушувати їх просто так він не буде. Християни повинні завжди пам’ятати найбільше чудо – переосутнення Святих Дарів, коли після молитви звичайні хліб і вино перетворюються на Тіло і Кров Господа. Все інше не має значення.