Ніж… проти громовиці, мотузка… проти відьми

Богослужіння Страсного тижня кличуть нас до храму, а в повітрі вже витають аромати свіжоспечених пасок і запашних вуджених ковбасок. Готуємося до світлого свята Пасхи, яке християни східного обряду цього року починають відзначати 1 травня. Саме сьогодні, у Чистий четвер, за давньою традицією господині печуть паски та фарбують яйця – головні символи святкового столу. Всі приготування треба закінчити до вечора! П’ятниця – день строгого посту. Вклонившись плащаниці та повернувшись із храму, в суботу господині закінчують приготування святкових страв, наводять лад у помешканні та прасують святковий одяг.

Одним із передсвяткових ритуалів є збирання кошика, до якого традиційно кладуть паску, яйця, сир, масло, ковбасу, шинку, буряк, хрін, сіль. Як уже писала “Пошта”, великодній кошик повинен бути свідченням не соціального статусу, а побожності, тому варто освячувати лише те, що символізує наші потреби, нашу віру і покору перед Богом.

У наших предків традиції дохристиянського періоду поєднувалися з новими, запропонованими Церквою, тому нині святкуємо Великдень, дотримуючись усталених звичаїв. Це стосується й пасхального кошика. Як розповідає “Пошті” етнолог, кандидат історичних наук, науковий співробітник Інституту народознавства НАНУ Леся Горошко, у давнину до святкового кошика входили ті ж продукти, що й тепер, проте дещо відрізнялося розуміння їх символічного значення.

“Українці здавна дотримувались неписаного правила – у кошику мають бути плоди їхньої діяльності та способу життя (землеробства і скотарства). Освячували те, що бажали, аби велось у господарстві”, – розповідає вона. Зі слів етнолога, молочні та м’ясні страви у різних регіонах відрізнялися лише способом приготування. Наприклад, у Галичині святили свіжий кисломолочний сир, на Гуцульщині переважно бринзу, будз, а на Покутті робили сирну запіканку з маслом та яйцями. Заможніші запікали маленьке порося і несли до церкви для освячення. Обов’язково освячували сіль, яку господиня насипала в полотняний мішечок. Цією сіллю посипали страви, а також підмішували в корм худобі. Наші предки вірили, що вона мала захисні властивості, пише інформагенція “Форум”.

“Поряд із релігійними віруваннями дізнаємося про певні язичницькі обряди. Наприклад, іноді на Великдень освячували… ножі для відвернення громовиці чи… шматок мотузки, щоби потім виявити, хто в селі відьма. Вірили й у те, що десь за морем живе народ – брахмани, який святкує Великдень у Світлу середу. Тому й пускали шкаралупки з освячених яєць або тих, які використали при випіканні паски, по річці чи струмку, вірячи, що вони неодмінно припливуть до брахманів і що це буде сповіщенням для них про Воскресіння Христове”, – веде далі етнолог.

Як розповідає Леся Горошко, не завжди пасхальні продукти освячували в кошику, тому що паски пекли колись набагато більші, аніж тепер. Бувало, навіть не могли з печі витягнути – такі були великі. Паска визначала рівень достатку в родині і майстерність господині. Тому освячувати таку паску господар ніс у плахті, а решту продуктів клали у кошик, прикрашений вічнозеленими рослинами і накритий вишитим рушником. Подекуди був звичай святити усе, що приготували до святкового столу. Тоді господар із сім’єю сідав на воза і їхав у неділю до церкви. На початку минулого століття на Гуцульщині посудину для освячення великодніх дарів називали “дорінник”. Робили її із сосни, вона мала циліндричну форму і дещо розширювалася доверху. Ця назва пішла від слова “дора” – давня назва великоднього ритуального хліба.

Після недільної літургії родина приходила додому і сідала до святкової трапези. Спершу брали, як і тепер, свячене яйце і розподіляли його між усіма членами родини, а вже потім куштували інші страви. В деяких селах ще був звичай надрізати свячену паску з чотирьох боків і зберігати ці шматочки для худоби, якщо раптом занедужає. Після застілля відвідували родичів та вирушали на церковне подвір’я водити гаївки.

Але, незважаючи на походження певних обрядів і значення символів, яке не завжди було християнським, українці в усі часи вірили, що свято Пасхи – дар божої благодаті, коли серця наповнюються любов’ю, дім – достатком, а душа – спокоєм.

Давні рецепти фарбування крашанок

* Щоб отримати багряний колір, треба варити півгодини лушпиння цибулі, потім відставити і дати відвару настоятися, покласти туди сирі яйця і зварити, інформує korysne.ostriv.in.ua.

* Якщо зварити сирі яйця зі шпинатом або кропивою, вони стануть зеленого кольору, залежно від кількості трави.

* Крашанки будуть жовтими, якщо зварити яйця з додаванням порошку куркуми.

* Для фарбування їх у фіолетовий колір треба залити квіти фіалки гарячою водою, дати розчину настоятися і занурити в нього яйця на ніч.

* Якщо додати у воду трохи лимонного соку, вони набудуть лавандового відтінку.

* Якщо варити яйця зі шкаралупою волоського горіха, то крашанки матимуть світло-бежевий або коричневий колір.

* Рожевого кольору крашанкам надасть вичавлений журавлиновий сік, у якому треба зварити яйця.

* Якщо натерти шкаралупу вже зварених яєць листям червоної капусти, вони стануть синіми.

“Основне – не класти до кошика гріха!”

Отець Михайло Димид, доктор канонічного права і богослов’я, – про те, які продукти мають бути в пасхальному кошику та що кожен із них символізує

– Отче, розкажіть, будь ласка, що має бути в пасхальному кошику і чому?

– Символом Воскресіння Христового є яйце як джерело нового життя. Якщо хтось несе освячувати тільки одне яйце, а потім поділиться ним із членами своєї родини, то цього достатньо. Паска – це ангельський хліб, яким став для нас Ісус Христос, символ Воскресіння. Це хліб вічного життя, який зійшов з неба, нагодувавши людей духовною поживою. Тому яйце і паска є основними стравами. А якщо говорити про обрядову символіку інших страв, то сир і масло – молочні дари, а молоко є первотвором, сировиною, яка не походить з діяльності рук людських, а є даром природи. Ці продукти – символи жертовності та ніжності Бога. Божої благодаті маємо прагнути, як немовля прагне материнського молока. Шинка-ковбаса вказують на годоване теля, яке звелів заколоти добрий батько після повернення блудного сина додому. Це символ душевної радості, що приходить від сповнення людиною Божої волі. Хрін робить людину міцнішою, оскільки християнин, який приймає таїнство Сповіді під час пасхального періоду, душевно оздоровлюється. Сіль означає якість зв’язку, оскільки союз між Богом і людьми відновлений через хрест і Воскресіння. Віруючий має зберігати чистоту свого серця, щоби наслідувати Христа, який сказав: “Ви – сіль землі”. Вічнозелена рослина (букшпан або мирт) – символ безсмертя і вічного життя. Рушничок – це багатство ниток, сплетених любов’ю і розумом. Нитка символізує життя. Плетіння нитки є й символом вічності, бо це процес, який можна продовжувати безконечно. Свічка є світлом, яке виноситься назовні – між людей. Вміст пасхального кошика можна зрозуміти і спожити правильно лише тоді, коли думати про його духовне наповнення, а не матеріальне!

– А яка роль їжі, яку освячуємо, в святкуванні Великодня?

– Ця їжа є продовженням євхаристійного “столу”. Для когось одні страви мають символічне значення, а для когось інші. Але на Воскресіння Господь благословляє всі земні дари. Вміст кошика може змінюватися відповідно до традицій, але коли надаємо цьому вмісту великого значення, то це вже стає альтернативною релігією! Продукти з пасхального кошика не є символами Воскресіння, ним є Пресвята Євхаристія! Багато людей цього не розуміють. Коли напередодні Воскресіння Христового, в суботу, у Львові святять паски і всі страви, які поклали до святкового кошика, то до храмів приходить дуже багато людей, тоді як у неділю на літургії їх набагато менше. Очевидно, для людей зовнішні елементи стали важливішими… Якщо навести приклад такої людини із сучасності, то вона буде схожа на мобільний телефон, який розрядився, і коли замість того, щоб його зарядити, ми намагаємось додати у нього ще більше програм. Додатки допомагають, якщо є заряд енергією, внутрішня динаміка, за відсутності якої зовнішнє не приносить тієї радості, що полягає у позитивному баченні світу, натхненні для добрих вчинків, дає сили долати труднощі.

– Чи є гріхом класти до великоднього кошика інші продукти, окрім традиційних, наприклад, спиртне?

– Основне – не класти до кошика гріха! Якщо маєш гріх, бо не приступав до сповіді й Святого причастя, то немає сенсу в освяченні пасхального кошика. Їжа освятитись не допоможе, натомість внутрішнє роздвоєння поглибиться ще більше. Благословення залежить від самого наміру людини. Воскресіння Христове приводить не тільки до духовної, а й до тілесної насолоди в прославлянні Ісуса, який поборов смерть і приніс людству нову перспективу Царства небесного. Думаю, якби на таке запитання відповідав Ісус, то сказав би, що благословенне все, не вдаючись до формальностей, бо основним є суть. Навіть якщо це вино, яке допомагає людині веселитися, то гріха в цьому немає. Спиртне не є злом, але можна згрішити, зловживаючи ним, так само як зловживати будь-якою їжею чи звичкою.

– Порадьте, будь ласка, що робити зі свяченими продуктами, які не спожили за свята?

– Ними можна нагодувати тварин або віддати землі. Головне, щоб це відбувалося в чистий спосіб, не через сміттєзвалище, бо кожна страва є благословенною. Такі ситуації нагадують нам про те, що треба бути скромними в їжі, не купувати великої кількості продуктів, бо вони не є показником вашої духовності чи розуміння свята. Люди, які зустрічали Великдень у тюрмах, концентраційних таборах в радянські часи, дотепер згадують величність цього свята. Вони, бувало, мали лиш окраєць хліба, але через нього розуміли справжній зміст цього свята. Такі емоції не завжди можна пережити, маючи пишний кошик. Перші християни, які святкувати Пасху, збиралися на літургію, потім за столом споживали хліб і вино, як Тіло і Кров Ісуса Христа. Тоді свято було ще позбавлене обрядовості. Коли промовляємо слова молитви “Отче наш” і говоримо: “Хліб наш насущний дай нам сьогодні”, то маємо на увазі не лише той хліб, який їмо щодня, а й духовний хліб, який дає нам свободу і блаженство душі. Відзначаємо Пасху кожної неділі, коли серцем доторкаємося до Христа, тобто причащаємося. Якщо приходимо до храму, але не причащаємося, то можна сказати, що й не святкували. Це як прийти на весілля, привітати молодих, але не присісти на місце, яке для нас приготували, і піти, не взявши участі в святкуванні. Відбути не означає відсвяткувати! Заповідь Божа “день святий святкувати” означає кожного разу на свято відзначати Воскресіння, єднатися з Сином Божим, беручи участь у Пресвятій Євхаристії.

Розмовляла Ірина Левицька

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти