Дух зневіри – найважчий - Львівська Поштa

фото: revita.bg

Час до часу стан, який нині модно називати депресією, відчуває майже кожна людина. Комплекс переживань – від апатії до бажання померти – притаманний усім, навіть сильним людям. Медицина пропонує сучасний комплексний підхід до лікування цієї недуги. І підхід цей так міцно укоренився, що останні сто років люди самі собі ставлять діагноз депресія, навіть призначають ліки проти неї. Втім існує інший спосіб лікування депресії, який віддавна практикують християни, – метод духовної боротьби, який чітко окреслили святі отці, що задовго до появи психологів знали, як справлятися з таким станом.

Клініка депресії

Терміном “депресія” в сучасній психотерапії позначається окремий спектр духовних і душевних розладів людини, які супроводжуються почуттям пригніченості, безпорадності, неспроможності радіти з тих приводів, які донедавна були джерелом натхнення. Серед фізичних симптомів – порушення ясності мислення і зниження працездатності. Найпоширеніша спроба врятуватися – замикання у собі, зловживання спиртним і психотропними засобами, які дають тимчасове полегшення.

Депресія з погляду Церкви: зміна акцентів

Проте якщо клінічна практика має свою термінологію, то Церква має свою. І як би скептично не були налаштовані атеїсти, досвід святих отців має за собою цілком реальні факти подолання цієї недуги! Аскети, які жили в пустелі, уклали поради, які допомагають на практиці позбутися як духовних, так і соматичних симптомів депресії.

“Церква має свій термін для позначення стану депресії – “відчай” (старослов’янською “уныние”). Головна причина такого стану – відхід від Бога через втрату віри, бездуховність, відсутність християнського життя”, – пояснює “Пошті” отець Михайло Сивак, проректор Львівської православної богословської академії.

Допоможе позбутися депресії, тобто відчаю, молитва, піст (стримання) та участь у церковних таїнствах (сповідь і причастя)

Церква пропонує не усувати причин депресії (несприятливі життєві обставини, невдачі), а навчитися сприймати їх по-іншому. “Християнин розуміє, що випробування, труднощі – це “таблетки”, які потрібні для зцілення його недоліків. Тому й кажуть у народі: нема зла, щоб на добре не вийшло. У скорботах криються шляхи їх вирішення, тому за них треба дякувати Богові. Тим паче, що християнин переконаний, що волосина не впаде з його голови без волі Отця Небесного, тому навіть якщо й відбуваються певні події, які розчаровують, він пам’ятає, що має почерпнути з них користь для себе. Якщо ж сприймати несприятливі обставини просто як такі, а не як волю Божу щодо себе, то справді легко впасти у відчай. Лукаві сили використовують цей стан”, – пояснює священик.

“Непарний” і найстрашніший гріх

З погляду отців Церкви, причина депресії – гріхи та пристрасті. Пристрасть – це неправильне використання людиною своєї вільної волі, даної їй Творцем. Смертні гріхи з протилежними їм чеснотами (за католицьким списком): гординя – смирення; жадоба – щедрість; похіть – чистота; заздрість –доброзичливість; обжерливість – поміркованість; гнів – лагідність; лінь – працелюбність. У православному списку їх є вісім: гординя; марнославство (в католицькому списку об’єднане з гординею); сріблолюбство (або грошолюбство, відповідає жадібності, користолюбству); гнів; блуд (відповідає похоті); черевоугодництво (відповідає обжерливості); зневіра; сум (в католицькому списку – заздрість).

Як бачимо, до всіх смертних гріхів є протилежні чесноти, а до відчаю (зневіри) немає. А “з-поміж усіх восьми владик зла дух зневіри є найважчий”, пише святий Іван Ліствичник.

“Так, протилежної чесноти до відчаю немає, але можемо назвати як протилежну чесноту надію на Бога. Це такий стан, коли людина каже: “Нехай не моя буде воля”, – говорить отець Михайло.

Ліки проти депресії – посилення молитов

Святий Єфрем Сирін пише: “Молитва є найкращі ліки від печалі та зневіри”. Здавалося б, як усе просто, але як нелегко молитися, коли на душі коти шкребуть! З цього приводу знаходимо докладніші вказівки святого Ніла Синайського: “Терпеливість лікує від зневіри. Тому молитися потрібно навіть змушуючи себе, через страх Божий”. А це вже передбачає певні зусилля над собою, причому зусилля ці повинні бути послідовними й регулярними. “Допоможе позбутися депресії, тобто відчаю, постійна боротьба з цією пристрастю, яка включає: молитву, піст (стримання), участь у церковних таїнствах (сповідь і причастя), бо тільки Бог може довершити людські страждання в особливий спосіб”, – веде далі священик.

Cвятитель Тихон Задонський порівняв людину, яка страждає через депресію, з лінивим конем. Людина повинна змушувати себе до молитви і боротьби! А далі, споглядаючи наші старання на цьому шляху, Господь подасть нам полегшення і поверне радість буття.

Зі слів отця Михайла, боротьбу з депресією не варто відкладати на потім через те, що вона дуже небезпечна. “Відчай може прогресувати аж до суїциду. Алкоголік, який нічого не робить зі своєю звичкою напиватися, на очах деградує, людина, яка потроху починає курити, починає викурювати щораз більше цигарок на день. Якщо відчуваєте перші ознаки відчаю, починайте молитися! Найкраще підійде молитва “Отче наш”, бо в ній маємо все найнеобхідніше для духовної боротьби”, – підсумовує священик.

Святі отці стверджують: якщо людина потуратиме будь-якій своїй пристрасті, вона не буде щасливою, а якщо боротиметься – наблизиться до Бога. Тож, може, не завжди треба спішити ковтати пігулки, може, простіше розібратися в собі і посилити молитви?

Як вийти з депресії: п’ять способів

1. Будь активним – займись спортом. Часто в стані депресії зникає бажання до будь-якої діяльності, бракує сили волі, тому варто прислухатись до поради святого Єфрема Сиріна: “Не будь слабким духом, бо ж не жити нам вічно на цьому світі. Якщо хочеш перемогти нудьгу (“уныние”), берись, хоч ненадовго, до якої-небудь фізичної праці, читай або багато молися”, повідомляє dyvensvit.org.

2. Пам’ятай про цінність кожної миті твого життя – хандра краде твій час! Львівський єпископ УГКЦ Венедикт Алексійчук дає чудову пораду тому, хто дозволяє собі багато плакати: “Наше життя – єдине і неповторне. А ми живемо так, немовби писали чернетку, а життя одне, і на чернетку його не перепишеш. Час нам подарований. Якби ми приймали кожну мить як унікальну, як могло б змінитись наше життя?”.

3. Почни думати про труднощі інших людей! Одного старця запитали: “Отче, а що таке смуток?”. “Бути сумним – це постійно думати про себе”, – відповів він. Зацикленість на собі робить депресивні хвилини безкінечними. Хоч багато людей мають серйозніші проблеми і потребують твоєї підтримки. Слова з вірша польського священика Яна Твардовського особливо влучні: “Безвиходей просто немає на землі, хоч Бог замкне двері, та вікно відчинить. Спинися. Поглянь: спадають із хмар менші й більші нещастя, так потрібні для щастя. У звичайних речей спокою навчайся. І забудь, що ти є, коли кажеш, що любиш”.

4. Перестань порівнювати себе з іншими! Часом людина, посидівши у соцмережах, починає думати, що всі надзвичайно красиві, успішні, талановиті, щасливі – всі, окрім неї. Навалюються комплекси, самооцінка знижується, втрачається бажання щось робити, бо все одно не вийде бути кращим. Про такий стан чимало пише грецький святий Паїсій Святогорець: “Багато з нас не бачать власних дарів, бачать тільки дари інших, і їх охоплює заздрість. Вважають себе обділеними, ущемленими. Мучаться і перетворюють своє життя на кошмар. “Чому в нього є ці дари, а в мене нема?” – кажуть вони. У тебе є одні дари, у іншого – інші. Можливо, Каїн мав дари більші, ніж Авель? Коли людина навчиться радіти успіхам інших, то Бог їй подарує набагато більше”.

5. Не чекай, щоб тебе любили, – люби сам! Буває, що ми почуваємося самотніми, обділеними любов’ю. Хочеться, щоб нас розуміли, щоби підтримували, та інколи доводиться залишатися у своїй проблемі самотнім. “Пігулками” в цій ситуації стане порада Матері Терези з Калькутти: “Гордий шукає особливої любові до себе. Смиренний любить сам, нічого не чекаючи взамін”.

Молитва святого Єфрема Сиріна

Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, безнадійності, владолюбства і пустослів’я не дай мені (земний поклін). Духа чистоти, смиренності, терпеливості і любові даруй мені, рабу Твоєму (земний поклін). Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо Ти благословенний на віки віків. Амінь (земний поклін).

Після цього – дванадцять малих поклонів, промовляючи: “Боже, очисти мене грішного”, і знову молитва святого Єфрема та один земний поклін.

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти