Вона цікава та яскрава особистість, реалізувала себе у родині та професії. Це жінка-енергія та 100% позитиву. Вона з великою теплотою, щирістю та любов'ю розповідає про свою гармонійну сім'ю, сьому річницю створення якої подружжя святкуватиме цього року 1 червня. Співрозмовниця вважає себе цілком щасливою жінкою, свого коханого чоловіка - ідеальним, а сім'ю - затишком. "Пошта" спілкувалася з дружиною львівського боксера Романа Джумана - Наталею Миколаєвич-Джуман. Свою донечку - дворічну Оленку-Марію - батьки називають маленькою перлинкою та сонечком.

Урівноваженість
та емоційність

- Одружилися ми 1 червня 2002 року. Шлюбну подорож провели у Франції. До того ми були знайомі років зо п'ять... Фактично, нас із Романом поєднав його рідний брат Богдан, за що йому дякуємо! Ми були у великій дружній компанії, а згодом познайомилася з Романом. Він мені впав в око, і, як каже мій чоловік, в око впала йому і я. Звісно, тоді ніхто з нас не знав, що це доля і що згодом одружимося. Сьогодні ж тішимося, що ми разом і є подружжям! Хоча ми цілком різні за  характерами...

- ...Недарма ж кажуть, що плюс і мінус притягуються.

- Однозначно, хоча не можу сказати, хто з нас плюс, а хто - мінус. Роман є надзвичайно врівноваженим, послідовним та раціональним чоловіком, а я - вибух емоцій, експресивність. Роман довго приймає рішення, я ж, навпаки, вибухова.

- Чи погоджуєтеся зі ще одним відомим висловом, що чоловік - це голова, а дружина - шия?

- Так, можна погодитися.

Чесність та повага

- Які життєві цінності закладені у підвалини Вашої сім'ї?

- Насамперед чесність та довіра, повага та любов. Уміємо один до одного дослухатися. Якби Роман не поважав те, чим живу я, а я не поважала те, чи він живе, відповідно, ми б не змогли дозволити один одному реалізувати себе. Він себе реалізував у своїй сфері, я - у своїй. Залишаюся активною жінкою у декретній відпустці  і працюю. Окрім цього, повага певних традицій, зокрема ре­лігійних. Роман мав сильнішу релігійну базу виховання, ніж я. Якби доля подарувала мені сина, виховала б його так, як був вихований мій коханий. Велика подяка батькам за виховання Романа, бо він хороший чоловік та помічник. Він може прибрати, попрасувати. На кухні ж господиня лише я (Сміється).

- Вважаєте свого чоловіка ідеальним?

- Можна сказати, що так.

- ...Тоді Ви цілком щаслива жінка!

- Саме так! Щаслива жінка, мама, врешті - людина, яка має ту роботу, яку обожнює.

- ...І чоловіка обожнюєте?

- О, так! Насамперед за духовну доброту, чесність та врівноваженість. Роман - це позитив!

- А чи буває таке, що ревнуєте свого чоловіка?

- Звісно! Я ж Тілець, а цей знак зодіаку є ревнивим. Я, як і Роман, однолюб. Хоча ніхто не зарікається. Ми навіть мали з чоловіком розмову і домовилися: якщо у житті складеться так, що ми закохаємося ще раз, то відверто це скажемо один одному.  

- Скажіть, будь ласка, а що у Вашому розумінні мудра жінка?

- Моя мама була мудрою жінкою... Це жінка, яка вміє змовчати. Цього я ще вчуся, і мені це ще не завжди виходить. Це вміти задовольнитися тим, що тобі дало життя. Якщо тобі життя дало хорошу людину поруч із тобою і Господь Бог подарував чарівний плід кохання, треба це цінувати, що я і роблю. Чомусь часто подружжя бажають все й одразу, але насправді це неможливо.

Про плід кохання - доцю-сонечко

- Наталю, розкажіть про Вашу донечку.

- Наша красуня Оленка-Марія з'явилася на світ 15 січня 2007 року. На пологах були присутні Роман та моя рідна сестра Оксана (зараз вона мені як мама, бо мами вже немає десять років). Ось такі були спільні сімейні пологи! (Сміється ). Я дуже хотіла, аби під час пологів поруч зі мною була й сестра. Доця плекана у нашій любові та очікуванні. Ми її чекали, як сонечка. Врешті, Оленка й означає "сонечко". Це наш промінчик! Наша донька є розвиненою дівчинкою.

- Чи має родина Джуманів няньку для донечки?

- Ні, не маємо і ніколи не мали. Намагаємося, як то кажуть, передавати естафету, бо знаємо, що за нас краще ніхто не зробить. До обіду я з доцею, потім - тато. Коли ж немає Романа, то насамперед допомагає моя сестра. Інколи з'являються дідусі. Згодом Оленка піде до дитячого садочка.

- Оленка-Марія знає, що її татусь боксер?

- Так, знає. Може навіть рукавиці боксерські натягти і показувати, як треба боксувати (Сміється). Маємо фото, на якому Роман зі своїм товаришем боксером Андрієм Котельником. Донька знає, де тато, а де її хресний, себто А. Котельник. Вона називає його Котя - саме так його всі кличуть. Андрій є дуже доброю та справедливою людиною.

- Даруйте, а поповнення не плануєте?

- Ми не проти. Готові не на одну, а на більше дітей. Хочемо бути численними. В родині у мого батька було шестеро дітей, у маминій сім'ї - четверо. Як це прекрасно виглядає, коли моя 83-річна бабуся (мама моєї покійної мами) йде, а за нею - її правнучка Оленка, 17-та кровинка!

Активна професійно

- Як ставитеся до твердження, що жінка може себе цілковито реалізувати в чомусь одному -  або в родині, або в роботі? Наскільки розумію, Вам вдається поєднувати як перше, так і друге. В чому секрет ус­піху?

- Не знаю, чи це успіх. Зі студентами працювала над темою: чи можна поєднувати особисте і професійне життя на всі 100%. Не можна! Моя натура така, що не можу почувати себе відверто повноцінною, якщо буду вдома. Маю бути в динаміці, в русі. Тілець ж бо! Не думаю, що настільки матеріальна сторона мене приваблювала завжди, щоби бути у постійному русі. Це такий характер. Ще у студентські роки (Наталя закінчила факультет іноземних мов ЛНУ ім. І. Франка, вона викладач французької мови) починала їздити до Франції. Тричі стажувалася у Франції...

Коли Оленочка трохи підросла, почала давати уроки французької вдома. Погодувавши дитину (донечка на грудному годуванні була до року), встигала провести урок, зробити переклад, книжку почитати... Зараз на 0,25 ставки викладаю в університеті ім. І.Франка на факультеті іноземних мов і також є директором курсів французької мови. Це громадська організація "Французький альянс міста Львова". У нас є понад сто слухачів - це люди, які цікавляться французькою мовою та культурою. Також організовуємо низку заходів, як-от "Французька весна в Україні". Себто, ми підтримуємо заходи на місці, які проводить посольство Франції в Україні.

Життєвий курйоз

- Які курйозні випадки були в житті родини Джуманів?

- ...Напевне, найкурйознішим випадком можна вважати той, що був напередодні одруження. Роман сказав, що я маю змінити прізвище.

Пояснила коханому, що до 27 років (до одруження) я мала кусень прожитого життя, старалася, багато чого зробила, як і Роман. У РАЦСі, коли понесли заяву, Роман дізнався, що я не буду змінювати прізвища. Тоді побачила, що у такий відповідальний момент він незадоволений... Ситуацію одразу виправила, сказавши, а нехай буде подвійне прізвище. Роман, звісно, погодився.  Отож, маю подвійне прізвище - я Миколаєвич-Джуман.

Про романтику
та відпочинок

- Чи можете сказати, що Роман є романтиком? Квіти часто дарує коханій дружині?

- Є такий вислів серед жінок: романтики до одруження, а після - стираються. Мій чоловік є романтиком, але не у подарунках. Але він знає, наскільки надаю цьому увагу. І чоловік старається! Ба навіть, презент може бути подарований заздалегідь. Квітами не завалює. Це може бути рідко, але влучно, і тоді приголомшує.

- Як відпочиває Ваша сім'я? Це закордонний чи український відпочинок?

- Наразі відпочиваємо в Україні. Підтримуємо вітчизняне! Відпочиваємо дуже традиційно. Це можуть бути Карпати, зокрема Славськ. Винаймаємо будиночок у господарів. Це  може бути й відпочинок на Шацьких озерах. Також і фестиваль у центрі нашого рідного міста. У цирк з донечкою ходили вже у 1,5 рочку. Також полюбляємо КВК. Посміятися ми дуже любимо! Тут із Романом сходимося на всі 100%.