Татусю, купи нам собачку!
“Пошта” довідалася, чому діти хочуть мати домашніх тварин, як взнати, чи готові ви брати на себе відповідальність за їх утримання та які з них найкраще підходять для життя в помешканні
фото: cairnsvet.com.au
Напевне всі діти хочуть домашню тваринку. А серед батьків навіть побутує думка, що син чи донька, які доглядають хатніх улюбленців, ростуть самостійними й відповідальними. Проте домашні тварини створюють й багато незручностей: не у всіх є відповідні житлові умови для їх утримання, час на годування та вигул (якщо йдеться про собак), гроші на корми, які тепер недешеві… Саме так і пояснюють своє небажання узяти тваринку в сім’ю дорослі. Проте не кожна дитина це розуміє, і часто батьки, аби втихомирити своє чадо, все-таки заводять тваринку. На жаль, деякі діти ставляться до них як до іграшок: погралися тиждень-два і збайдужіли. І тоді перед батьками знову постає вибір: доглядати хатніх улюбленців самим, без допомоги дітей, дарувати знайомим чи… викинути на вулицю.
Не іграшка, а член сім’ї!
Пригадуєте, як Малюк із трилогії Астрід Ліндгрен хотів собаку? Здогадуємося, що Карлсона, який жив на даху, він вигадав, аби реалізувати своє нездійснене бажання. Бо, як стверджують психологи, якщо дитина дуже хоче мати домашню тваринку, то, ймовірно, їй не вистачає спілкування, вона воліє віддавати комусь свою любов, про когось піклуватися, почувається самотньою. “Але іноді дитина хоче, щоби батьки купили їй собачку, котика, хом’ячка тощо як нову іграшку. І коли тато і мама кажуть: “Візьмемо! Побавиться – відвеземо до села”, то таким чином підтримують безвідповідальність своєї дитини. А їй треба пояснити, що тваринка – не забавка, і зрозуміти це самим”, – зазначає “Пошті” Наталія Маркевич, дитячий психолог.
Чи комфортно буде нам утримувати домашніх тварин і чи принесуть вони радість дітям, залежить від того, як ми наших улюбленців сприймаємо. “Не варто брати дитині тваринку як іграшку, щоби побавилася і покинула напризволяще. Тваринка в домі наближує нас до природи. Людина давно одомашнила тварину. Особливо коли живете у великому місті, важливо не втратити цей зв’язок. Діти, котрі виростають з тваринами, ніколи не стануть жорстокими, любитимуть природу. І не треба ставити себе вище цієї природи! Тваринку слід вважати частиною своєї сім’ї, вчити дітей, як правильно з нею поводитись. Навіть якщо плануватимете відпочинок, не глянете на проблему під іншим кутом, бо розглядатимете свого улюбленця як члена сім’ї, а не як непотрібну річ, тягар”, – вважає Олег Мацех, екс-директор ЛКП “Лев”.
З його слів, батьки повинні розуміти, що дитина, яка хоче домашню тваринку, не може повністю узяти на себе відповідальність за неї, навіть якщо щиро це обіцяє. Бо в неї ще не виробилось таке почуття відповідальності, як у дорослого. Дитина може “перегоріти”, і батьки мають це передбачити. Тож якщо вони не готові цю тваринку потім доглядати, то й, мабуть, не варто її брати.
За і проти
Олександр, батько двох дітей, з дитинства мріяв мати багато домашніх тварин, але батьки йому цього не дозволяли. Тож коли уже мав свою сім’ю, часто дарував дітям на дні народження то пару папужок, то щеня, то кота дружині купив. Але з часом у дітей почалася алергія на пір’я, кіт, який “гуляв як собі знав”, приходив додому лише поїсти і переночувати й передати собачці блохи, яких назбирав, а собака вкусила дружину за те, що вона ненароком наступила їй на хвіст. “Тоді настав такий момент, коли довелося телефонувати усім знайомим і пропонувати забрати наших вихованців. Але ніхто не погоджувався… Поки їх позбулися, минув рік. І за той час я зрозумів, що реалізація усіх дитячих бажань не завжди буває успішною”, – визнає чоловік.
Перед тим, як узяти домашню тваринку на прохання дітей, найперше треба впевнитися у тому, що вона буде для них безпечною. Як уже писала “Пошта”, довгошерсті породи котів і собак у декого викликають алергію, крім того, вони можуть заразити гельмінтами. Черепахи – носії сальмонельозу, тому треба уважно стежити, щоби дитина не брала пальці до рота після контакту з ними. Птахи з тропічних країн небезпечні через пситакоз – гостре інфекційне захворювання, яке виникає після контакту із зараженим послідом. Мишей, морських свинок і хом’яків не варто тримати через лімфоцитарний хоріоменінгіт.
“Щодо алергії, то, як я знаю з власного життєвого досвіду, якщо у вашому домі тварини з’явилися в той час, коли народилися діти, або раніше, то алергії діти не матимуть, бо з народження контактуватимуть із тваринами, їхній організм адаптується. Інша річ, якщо берете тваринку, коли дитині уже виповнилося років п’ять”, – пояснює Олег Мацех.
Часто батьки відмовляють дитині, якщо вона хоче собаку чи кота, пояснюючи це тим, що в квартирі немає місця й умов. “Ми не можемо оцінити, добре тварині чи ні, залежно від того, як ми до неї ставимось – як до члена сім’ї чи як до непотребу, який нам заважає. Знаю не одну родину, що живе у маленькій квартирі, маючи по двоє-троє дітей і… собаку”, – веде далі Олег Мацех.
А дитячий психолог Галина Кравчишин стверджує, що найкраще, коли у сім’ї є цілковита згода щодо того, брати домашню тваринку чи не брати. “І справді, діти стають відповідальнішими, коли мають собаку, кота чи папужку, краще усвідомлюють свої обов’язки, реалізують своє прагнення про когось піклуватися. Але радити батькам обов’язково брати тваринку не можна. Все залежить від ситуації кожної сім’ї. Бо коли дитина любить свою кішку, а батьки тільки й думають, як її спекатися, або жінка обожнює свого собаку, а чоловік його не терпить, то ця тварина стане причиною суперечок, і тоді щасливим не почуватиметься ніхто”, – застерігає вона.
Мати трьох дітей Христина також запевняє, що догляд домашніх тварин є хорошим способом виховання в дитини почуття обов’язку й відповідальності. “Але якщо наразі немає можливості узяти тваринку, то краще пояснити це дитині і нічого не вигадувати. Мовляв, тваринці має в нас бути комфортно і зручно, і коли у нас така можливість з’явиться, то ми повернемося до цієї розмови. У мене троє дітей, які кілька разів приносили додому всіляких котиків-песиків з вулиці, але я говорила все так як є, і діти розуміли причину моєї відмови”, – каже жінка.
Варто узгодити, хто доглядатиме тваринку. Звісно, коли ваш син чи донька просить купити собаку, то обіцяє вигулювати її, прибирати за нею, годувати. Зазвичай, зі слів Галини Кравчишин, так і є, коли дитина має мотивацію, якщо знає, що коли вона це робитиме, то її улюбленець залишиться з нею. “Але спершу, щоби упевнитися, наскільки ваша дитина впорається з цим завданням, можна перевірити її за допомоги електронної гри. Зараз багато є таких, де треба вчасно “годувати” котика чи песика, бавитися з ним, інакше він засумує. Можливо, цією грою вона повністю задовольнить своє бажання мати домашнього улюбленця”, – радить Галина Кравчишин.
Узяти відповідальність за чиюсь безвідповідальність
“Змішані породи собак зараз не в моді!”, “Я шукаю “лисого” кота, як у тому фільмі”, “А у вас є золота рибка?” – часто чують продавці у зоомагазинах. Але, як каже екс-директор ЛКП “Лев”, саме такі забаганки сприяють виникненню проблеми бездомних тварин. Адже коли ми обираємо домашню тваринку для розваги, естетичного задоволення, то є велика вірогідність того, що частинкою нашої сім’ї вона так і не стане: згодом знову шукатимемо “моднішу”, молодшу, здоровішу. “Я колись теж полюбляв мисливські породи собак, шукав ексклюзивні. А тепер вважаю, що найкраща собака – “двортер’єр”. Найбільша доброта – це узяти на себе відповідальність за чиюсь безвідповідальність. Зараз беру тільки собак із вулиці, вони теж віддані, красиві. Так, у них вже сформувався характер. Деякі з них скалічені тілом і душею. Ось зараз доглядаємо вдома собаку з притулку. Два роки тому тварина потрапила в аварію, а кілька днів тому їй ампутували лапку. Але це так зворушливо, коли собака плаче від болю, а ти кладеш йому руку на голову, і він одразу ж перестає. Розумієш, що ти йому потрібен, – запевняє Олег Мацех. – Бо собака – це єдина тварина, яка не може існувати без людей, тому раджу її всім. Кіт, черепаха, рибка – частини дикої природи, вони можуть виживати без людей, багатьом їхнім видам від цього навіть краще, бо людина жорстока, вона експериментує над тваринами, виводить нові породи, які роблять тварину зовні красивішою, а насправді вона хворіє, ледве ходить на вкорочених лапах, погано пережовує їжу, бо в неї неправильний прикус унаслідок генних мутацій. У дитинстві мені теж не дозволяли тримати домашніх тварин. А я постійно приносив дворових собак. Мама змушувала кудись їх прилаштовувати, але одного разу приніс Кнопку, і вона настільки сподобалась мамі, що та вирішила залишити її. Так Кнопка стала членом нашої сім’ї. Я своїм дітям ніколи не забороняв домашніх тварин. Зараз маємо, окрім Цигана (того, що без лапки), ще й черепаху та рибок”.
Як стверджує Олег Мацех, у Львові дуже змінилося ставлення людей до тварин, яке можна перевірити за рівнем агресії бездомних. Воно віддзеркалює рівень агресії людей, тобто що добріші люди, то добріші тварини, то менше серед них бездомних. Бо тварина, якою спершу погралися, а потім викинули, стає нещасною, озлобленою. Невелика кількість таких тварин виживають на вулиці і виявляють агресію до людей. Вони мають такі ж емоції, як ми, люди, відчувають, як до них ставляться. А діти переймають наше ставлення до тварин і пізніше так само починають ставитись до людей.
Ігор Антахович, директор Львівського міського дитячого еколого-натуралістичного центру:
– Перш ніж обрати для себе чи для дітей хатнього улюбленця, раджу обов’язково здобути знання про спосіб його життя, харчування, умови утримання і підготувати такі умови. Якщо батьки спершу купують дитині тваринку, а потім цікавляться, що вона їсть, яка клітка їй потрібна, які щеплення тощо, то від цього страждає тваринка, це створює проблеми для сім’ї. До нашого еколого-натуралістичного центру звертаються, щоб отримати необхідні знання про тварин, навіть щоб усунути потребу – взяти домашню тваринку. Наша екологічна виставка налічує понад 200 тварин. Серед них дві мавпи, тридцять видів плазунів, крокодил, декоративні птахи, лами, лисиці. Більшість із них є недоступними для тримання в хатніх умовах, але діти різного віку можуть обрати свій напрямок спілкування з тваринами – взяти участь, до прикладу, в годівлі чи в догляді. Це абсолютно безкоштовно і доступно в будь-який день тижня! Відвідувати гурток рекомендовано двічі на тиждень.
Для школярів від шести років діє 27 гуртків різного профілю, 13 із них – зоологічного. Для дітей із чотирьох років – екосадок “Зернятко”, де з 9 до 11 ранку вони мають змогу опановувати напрямки природничих наук, які їм подобаються. І для найменших, дітей (два з половиною роки) є гурток, де їх навчають анімалістики. Діти малюють тварин з натури.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
