На нещодавній лютневій конференції репродуктологів у Донецьку прозвучало: згідно з нормативами Всесвітньої організації охорони здоров'я - через те, що без­плідною є кожна п'ята пара - потреба у допоміжних репродуктивних технологіях (передовсім у заплідненні in vitro) у Європі на
1 мільйон населення становить нині приблизно 800-1000 відповідних процедур на рік. Ця потреба стосується й України, де близько 20 відсотків сімей - безплідні. Однак мільйон наших співгромадян, за даними МОЗ України, на жаль, ділить між собою у рік тільки 140 допоміжних шансів стати батьками.

Чому так і чим це загрожує для держави - тема окремої розмови. А наразі мова про те, як ці шанси ростуть, попри те, що в окремих осіб усе ж меншає і сил, і надії. Говоримо про це саме зараз, бо 9 березня чимало (тепер уже щасливих) подружжів із вдячністю згадуватимуть людину, з іменем якої в розвитку репродуктології на заході України пов'язана ціла епоха, - Тетяну Сергіївну Мороз. Лікаря, науковця, особистість, жінку, яку передчасно три роки тому (коли їй виповнився лише 51 рік) було покликано в інші  - вищі - світи. Завжди привітну, усміхнену, уважну, готову вислухати і знайти ті слова, які утримають людину від стрибка в безнадію - з більшості ситуацій таки є вихід.

Саме Тетяна Мороз (доцент кафедри гінекології № 2 Львівського національного університету імені Данила Галицького, авторка понад 60 наукових праць та підручників для студентів) свого часу зініціювала, організувала і як медичний директор очолила першу на західноукраїнських теренах клініку, що займається високими репродуктивними технологіями (у тому числі заплідненням in vitro) - Львівський медичний центр репродуктології "Інтерсоно". Саме вона серед численних львів­ських медиків не побоялася поставити на розробку та впровадження нові підходи до діагностики та лікування безпліддя.

І не помилилась. Сьогодні справу Тетяни Мороз активно продовжують її близькі та однодумці. Як розповіла "Пошті"  її донька, керівник згаданого медичного закладу Олена Мороз, львів'янам у рамках держави насправді є чим похвалитись. Так, до тих новітніх репродуктивних технологій (які цей центр упроваджував та з успіхом практикує упродовж  восьми років) якийсь час тому додалося ще дещо. Зокрема, у цій клініці вже півроку визначають ген, який відповідає за несприйняття вагітності жіночим організмом. До слова, такі аналізи у нашій державі роблять лише у двох столичних репродуктивних центрах. І, що важливо, результат дозволяє убезпечити жінку від психологічних травм і пошукати інших методів виходу із ситуації - скажімо, шляхом регулярних відповідних внутрішньовенних ін'єкцій, залученням донорів чи зверненням по допомогу до сурогатної мами. 

Уже без Тетяни Сергіївни "Інтерсоно" запровадило культивування "ембріончиків" до перенесення в організм мами не три доби, як зазвичай, а п'ять, що підвищує до 80 відсотків (порівняно зі звичними 30) ефективність того, що навіть одна "особина" приживеться. Інша річ, що цей метод не всім підходить (наприклад, через важке чоловіче безпліддя, малу кількість яйцеклітин тощо). Однак те, що він є, багатьом дає надію.

Уже за рік тут впровадять до­імплантаційну діагностику, коли ще до моменту перенесення "ембріона"  в організм жінки можна буде з'ясувати, чи матиме він вади розвитку (що особливо показано при спадкових захворюваннях) і якої буде його стать. Але й це ще не все.

"І для мене, і для батька (Сергій Мороз є президентом фонду "Хай нас буде більше", робота якого спрямована на розвиток програм підтримування народжуваності - "Пошта") завдання №1 - аби справа, на яку мама поклала  життя, не тільки не занепала, а перебувала на вістрі часу, - каже Олена Мороз. - Певний період ми завдячували нашими успіхами новітньому обладнанню. Але зараз думаю, що рух уперед пов'язаний з іншим: на місці наших пацієнтів ми намагаємось уявити навіть не себе, а своїх дітей, які завтра також із народжуваністю можуть мати  проблеми. Мама говорила: "Треба максимально працювати на те, аби діти народжувалися, а не щоб їх ставало менше". Її життєве кредо для нас священне".