Великий  піст – це спосіб духовної боротьби, який охоплює всю людину: тіло – через стриманість у їжі та питті, душу – через стриманість від пристрастей. Монахи вважають, що піст – це засіб осягнення чистоти серця.

Церква встановила піст, бо прагне навчити вірних володіти собою та спонукає виховувати в собі сильну волю. Піст корисний, бо покращує здоров’я, просвітлює розум та зміцнює дух. Коли ми постимо, то заслуговуємо на відпущення гріхів, вислухання молитов, надзвичайні ласки та вічну нагороду.

Перші християни постили справді строго: їли лише раз у день (ввечері), не пили вина і не споживали смачних страв, постійно молились на самоті. Тепер у нас немає таких строгих зобов’язань до посту – маємо обов’язок стримуватись від споживання м’ясних страв і лише у дні строгого посту – від набілу (молока, сиру, яєць). Посту дотримуємось у встановлені Церквою періоди, а протягом року зобов’язані не їсти м’яса у п’ятницю, повідомляє umh.org.ua (ЛМГО “Українська молодь – Христові”).

Християнинові дуже важливо постити. “Піст – це захорона від чуттєвості, викорінення злих думок, звільнення від снів, чистота молитви, світло душі, сторож розуму, визволення від сліпоти, двері покаяння, покірне зітхання, радісний жаль, притишення в розмові, засіб мовчання, сторож послуху, здоров’я тіла, відпущення гріхів, райські двері й радість”, – писав святий Іван Ліствичник (Слово 14).

Але важливо не постити занадто, адже надмірний піст шкідливий. Деякі святі під час посту втрачали чуття міри і потім шкодували про це, бо, виснажені від недоїдання, хворіли і не могли виконувати своїх обов’язків.

Святий Василій Великий писав, що суть посту – не у стримуванні від їжі: “Справжній піст – це віддалення від себе злого, здержливість язика, стримання себе від гніву, здавлення в собі лихих пожадань, обмови, брехні, кривоприсяги. Бути вільним від цих речей – це справжній піст. І саме в цьому лежить добро посту” (Про піст 2).

А й справді, що з того, що людина не їсть м’яса кілька тижнів, але лихословить, обмовляє, грішить, відкладає тайну Покаяння на останній тиждень? Адже піст – не так стримування від вживання м’ясного, як насамперед поправа свого життя: викорінювати гріх, який найчастіше робимо і який стає звичкою, а ще – присвятити більше свого часу для молитви, реколекцій, добрих вчинків, не відкладати примирення з Христом у сповіді на потім. Головне у пості – очистити свою душу і стримуватись від гріхів, знайти більше часу для спілкування з Богом.

Іван Золотоустий писав: “У пості перебуває страх Божий, а плоди його – святість, непорочність, довір’я до Бога, Небесне Царство, життя вічне” (На початок святого Посту). І справді, якщо ми будемо по-справжньому постити – робити добрі діла, викорінювати у собі лихе, примирюватися з Богом, тобто сповідатися, знаходити для Нього час, щоб молитися і духовно оновитися, то станемо святими.

Піст – це час очищення нашої безсмертної душі та благодаті. Святий Іван Золотоустий звертався до вірних: “Приймімо піст як дорогоцінний дар, святий скарб, зображення істини, начало благочестя, основу духовної науки, умертвіння пристрастей, прогнання гріха, бич пророків, сподвижника дівоцтва, губителя демонів” (На початок Чотиридесятниці).