Святоюрська гора стала Оливною…

Глава УГКЦ виголосив проповідь у соборі святого Юра з нагоди 70-ої річниці Львівського псевдособору, який “возз’єднав” галицьких греко-католиків зі сталінською РПЦ

фото: photoclub.com.ua
“Ця Святоюрська гора в дивний, містичний спосіб стала горою Оливною. Тут, вдивляючись у майбутнє своєї Церкви та свого народу, обливався кривавим потом та сльозами праведний Митрополит Андрей Шептицький, у молитві перед Отцем стояв наш великий попередник Патріарх Йосиф Сліпий, знаючи, яку гірку чашу мук та страждань має пити його народ та УГКЦ.
Сьогодні ми з вами стоїмо в тому самому храмі, на тому ж місці, де сімдесят років тому відбувся Львівський псевдособор. Скільки людських драм, поцілунків Юди, відречень тут відбулося. Та саме цей псевдособор став моментом, у якому Господь прославив свого Сина, а з ним і Його розіп’яту, а згодом воскреслу Церкву”, – сказав Блаженніший Святослав під час архиєрейської Божественної літургії  в архикатедральному соборі святого Юра, повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
Чому УГКЦ спогадує цей день? “Цього дня ми прагнемо подякувати Богу за  те, що зробив саме нашу Церкву інструментом спасіння і воскресіння українського народу і держави. Дякуємо за те, що саме в УГКЦ було багато учнів Христових, які на заклик нашого Спасителя чували і молилися. Вдячні Богу за мучеників та святих ісповідників Христової віри УГКЦ, які терпіли страждання за близькість із намісником апостола Петра на землі, зокрема в другій половині XX століття після цієї сумної події. Дякуємо сьогодні за те, що можемо свідчити правду про Бога і нашу історію. Ми дякуємо усім тим, які несли тягар мук і страждань Церкви в роки переслідування!” – наголосив глава УГКЦ.
На думку проповідника, Господь і сьогодні прославляє УГКЦ через новітні атаки ворога, щоб ми ставали праведними: “Учора увесь світ сколихнула вістка про те, що велике число священиків-інтелектуалів Православної Церкви скерували до нас листа із перепрошенням за злочин псевдособору. Тому я прагну пригадати жест, який звершив мій попередник – Блаженніший Любомир десять років тому, звертаючись до наших православних братів словами святого Папи Івана Павла II і кажучи, що ми їм прощаємо і просимо прощення. Нехай ця наша протягнута рука примирення і оздоровлення бодай цей раз не залишиться без відповіді”.
Наприкінці богослужіння Патріарх розповів про зустріч Постійного Синоду єпископів УГКЦ із Папою Франциском у Римі, пояснивши, що понтифік уділив УГКЦ апостольське благословення і сам попросив благословення від єпископів УГКЦ: “Він схилив перед нами свою голову, кажучи: “Благословіть мене”. Ми відчули, що понтифік схилив голову перед Церквою-мученицею і багатостраждальним народом”.

Львівський собор 1946 року, або Львівський псевдособор відбувся 8 – 10 березня 1946 року в Святоюрському соборі, але не визнаний Ватиканом і скликаний згідно з планом КДБ СРСР щодо ліквідації УГКЦ ініціативною групою в складі трьох священиків: Гавриїла Костельника (не був ніяким борцем за відновлення православ’я, а звичайнісіньким католицьким модерністом, який не цурався окультних експериментів), Михайла Мельника і Антонія Пельвецького як представників трьох єпархій Галицької митрополії – Львівської, Перемиської та Станіславівської (а насправді російсько-православних єпископів). На Львівському псевдособорі не було ні одного єпископа УГКЦ, тому про жодну його канонічність не може бути й мови. “Делегатів” псевдособору НКВД терором змусило взяти участь у цьому дійстві. Не дивлячись на повоєнний голод і на початок Великого посту, “делегатам” організували розкішне частування і перебування. 
Постанню ініціативної групи і скликанню “собору” передував масовий фізичний і моральний терор органів НКВД у 1944 – 1946 роках над усіма єрархами Греко-католицької церкви в Галичині на чолі з Митрополитом Йосифом Сліпим і засудження їх таємним судом у Києві в березні 1946 року на довгострокове ув’язнення або заслання до таборів примусової праці.
Ініціативна група сформувалася 28 травня 1945 року, оприлюднивши два листи-прохання до Ради народних комісарів УРСР (РНК УРСР) про затвердження її та звернення до “Всечесного греко-католицького духовенства в західних областях України” 18 червня 1945 року.
РНК УРСР через свого “уповноваженого в справах Руської православної церкви” затвердила цю ініціативну групу як “єдиний тимчасовий церковно-адміністративний орган Греко-католицької церкви” з метою об’єднати її з Російською православною церквою. “Собор”, в якому взяли участь 216 представників місцевого духівництва та делегація Московської патріархії, одностайно ухвалив рішення про ліквідацію Берестейської унії (1596 р.) і розриву з Ватиканом та возз’єднання з Російською православною церквою. Псевдособор був підготовлений і керований директивами патріарха Російської православної церкви Алексія I та органів радянської влади.

Президія “собору” (зліва направо): А. Пельвецький, Г. Костельник і М. Мельник
фото: image.zn.ua

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4396 / 1.58MB / SQL:{query_count}