Зрівнятися з Богом?

Десять тез німецького професора морального богослов’я Алоїса Буха, гостя Школи біоетики Українського католицького університету, – про експерименти над людськими ембріонами і “дизайн” людського життя

Днями у Львові, в Школі біоетики Українського католицького університету, розпочалися гостьові відкриті лекції “Сучасні біоетичні проблеми та дискусії: досвід західноєвропейського суспільства” Алоїса Буха – професора морального богослов’я Між’єпархіальної вищої семінарії та навчального центру міста Лянтерсгофе (Німеччина), гостьового професора УКУ. 
Його наукові інтереси становлять питання взаємовпливів релігії та суспільства, фундаментального морального богослов’я, християнської антропології і духовності, етики чеснот, біоетики і сучасних етичних проблем. Ось тези з його виступу:
1. Управління із запліднення і ембріології людини Великобританії дозволило вченим з лондонського Інституту Френсіса Кріка генетично модифікувати людські ембріони. 1 лютого 2016 року  науковці отримали цей історичний дозвіл. Ще буде погодження однієї комісії, але головна згода вже є. 
Після семиденних досліджень у Великобританії зародок мають… убити. З етичної точки зору – це фатальне рішення
Основна мета дослідження під керівництвом доктора Кеті Ніакан – зрозуміти, які потрібні гени ембріонам для успішного розвитку. Вчені вивчать перші сім днів життя яйцеклітини після запліднення. За цей час вона ділиться від однієї клітини до близько 250-ти. В цей період клітини вже організовуються для виконання певних функцій. І вже від генів залежить, виживе клітина чи ні. Очікується, що отримані дані допоможуть, зокрема, поліпшити процес розвитку ембріона при екстракорпоральному заплідненні. Ця робота, імовірно, допоможе в лікуванні непліддя, запобіганні викиднів, а також різних патологій у дітей. В дослідженні будуть використані тільки віддані для цих цілей ембріони. Вчені не зможуть пересаджувати ембріони, які брали участь в дослідах, жінкам. Це така собі проектна медицина, коли людина сама вирішує, яке генетичне “устаткування” повинна отримати її дитина чи її онук, яке генетичне “покращення” вона одержить. Ці питання небезпечні тим, що якщо комусь із нас доведеться вирішувати, як бути, то поруч не буде всієї цієї аудиторії, професора з Німеччини, мудрих підручників – питання життя і смерті треба буде вирішувати вже і зараз. Але чи в стані ми вирішувати такі питання? Чи можемо приймати добрі, тобто відповідальні рішення?.
Чи можемо ми приймати рішення за індивіда, коли він ще не може сказати сам за себе?
2. Зародок – це повністю сформоване людське життя на ранній стадії. Науковці пропонують скористатися методами біохімічної хірургії, щоб зробити можливим урізання, корекцію генетичної інформації. Мотив – “поремонтувати” гени, які дали збій і стали причиною важких недуг чи вроджених вад. У Німеччині та Європі на такі втручання діє однозначна і чітка заборона, причому навіть тоді, якщо б ішлося про можливість подолання онконедуг. Проте тут не все так просто. Приміром, дослідження стовбурових клітин в Німеччині тривають, щоправда, ці клітини імпортують з інших країн, де їх отримання з людських зародків дозволене. Така-от дволика позиція… А щодо позиції вчених із Великобританії, то їм дуже залежить бути першими в цьому дослідженні.  
3. Проте є ряд етичних проблем, які доведеться вирішувати однаково урядам всіх країн, які зіткнуться з проблемою ембріональних досліджень, і людству в цілому: 
– Використання ембріонів, над якими велися дослідження, для імплантації жінкам (хоча цього не повин­но бути). Фокус полягає у тому, що та служба, яка дає дозвіл на такі дослідження, у подальшому має забезпечити план дій на такий випадок. Зрештою, чи можна застосовувати цей метод, якщо не знаємо наслідків експерименту і невідомо, хто народиться після високотехнологічних маніпуляцій у геномі.
– Чи можемо ми приймати рішення за індивіда, коли він ще не може сказати сам за себе? Адже це життя окремої особи, її право розпоряджатися своїми рішеннями.

фото: ic.pics.livejournal.com
– Яке ми маємо право займатися “дизайном” людського життя – робити те, що хочемо: на свій розсуд обирати, хто має народитися та які ознаки (біляве волосся, блакитні очі) повинен мати. Ті технології, які мають сьогодні в своєму розпорядження науковці, дозволяють вибирати майбутнє потомство і його ознаки – така собі бебі-дизайнерська робота. Цей сценарій дуже реальний, адже завжди знайдуться люди, готові платити гроші за те, що вони хочуть. Але треба задуматися: хто має встановлювати, яким повинен бути кожен окремий індивід? 
– Тривалий вплив генетичного оснащення – не знаємо, як це вплине на людство взагалі, на майбутні покоління, адже індивід, над яким проводили генетичний експеримент, в подальшому народжуватиме дітей, і невідомо, які наслідки для людства це матиме. А потяг, як кажуть, уже пішов… Чи сучасна бебі-дизайнерська позиція виправдана? Зміни вже не управляються нами! 
4. ...Нам може здаватися, яке відношення до нас мають ці вузькі медичні питання, проте це питання до нас усіх – тих, що платять податки в усьому світі: чи ми всі хочемо далі йти цим привабливим креативним шляхом? Голова австрійської комісії біоетики Ганс Шулер нещодавно заявив: “Ми ще навіть не знаємо вартості таких досліджень!”. 
5. Це стереотип, що проти досліджень над людськими ембріонами виступали виключно християни. Проти були й філософи: Юрген Габермас (нехристиянський), Конрад Паулісман і Ганс Йонас.
Яке ми маємо право займатися “дизайном” людського життя – робити те, що хочемо: на свій розсуд обирати, хто має народитися та які ознаки (біляве волосся, блакитні очі) повинен мати
6. Парадокс у тому, що в процесі досліджень над людськими ембріонами ми маємо таку ситуацію, що людське життя розвивається і використовується для потреб науки. Після семиденних досліджень у Великобританії зародок мають… убити. З етичної точки зору – це фатальне рішення. Як це можна пов’язати з повагою до людського життя, про яку стільки говориться з різних сторін і в різних інстанціях? 
7. Саме для християн цей аспект є проблемою, адже вони бачать волю Божу у виникненні, зародженні життя. В Німеччині Церква і держава відокремлені, тобто церковна спільнота не може впливати на прийняття рішень. Проте ми читаємо у Конституції США і Німеччини, що Бог є найвищою інстанцією. Так секулярна держава наповнюється християнським змістом. Наприклад, у Німеччині всі вироки суду в подібних справах виносять із розумінням, що життя людини починається з моменту злиття батьківських статевих клітин. Відчувається вплив християн, але ще дуже багато треба змінювати в самому законодавстві. 
8. Я католик, проте Католицька церква сьогодні сприймається у Європі як дуже консервативна. Взагалі релігія впливає на економічну та публічну сфери життя. У наші дні виходить чимало спеціалізованих видань і статей, присвячених релігії. Дехто з дослідників говорить про перевинайдення, ренесанс релігії. Попри такі процеси вплив християнської етики зменшується. У відкритому світі не сприймається аргумент “ми – віруючі”. Свої аргументи треба формулювати так: ми віруючі і ми маємо такі аргументи чи контраргументи для медиків, суддів і всього суспільства в цілому і ми свідомі того, що перемогти має той, хто має сильніші аргументи. 
Церква завжди схиляється до безпеки, інший шлях поки що відхиляє
9. Церква виходить з того, що ми в це віримо, і так є. Вона усуває всі ризики, які можуть бути пов’язані з життям і здоров’ям, каже своє однозначне “ні”. Церква завжди схиляється до безпеки, інший шлях поки що відхиляє. Але це вже відбувається не так, як раніше, в середньовіччі: якщо знайдуться належні аргументи на користь експериментів, вона їх вислухає. Тепер Церква протистоїть підозрі, що вона гальмує розвиток усього нового.   
10. З цієї ідентичності, ідентичності постембріональних експериментів, немає виходу – це мають пам’ятати донори, лікарі, дослідники, урядовці. Бо залишається невирішеним питання: чому саме такий, а не інший “дизайн” ми прийняли? Люди важко дають собі раду, коли ростуть без одного з батьків, коли виростають у сиротинцях. Це стає для них травмою на все подальше життя. Маємо ще одну важку ідентичність – дітей, яких народили, щоб вилікувати від лейкемії брата чи сестру (коли немає донора кісткового мозку, є дуже велика ймовірність, що саме брат чи сестра може найкраще підійти за всіма показниками для пересадки). Уряди різних країн витрачають чимало грошей на психологів, адвокатів, медиків, щоб упоратися з цим. Готуйтеся! Такого проблемного досвіду буде ще більше після можливостей експериментів з людськими ембріонами!
Записала
Ірина Березовська
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.7554 / 1.62MB / SQL:{query_count}