Чотирирічна Софійка із Сокальського району Львівщини не може пізнати світ  звуків без нашої допомоги. Найбільше бажання її 72-річної бабусі, Софії Поліхи, - почути голос онуки

Біда  в родину Зеновія та Со­фії Поліхи, що мешкають на Сокальщині, прийшла разом зі щастям: у сім'ї  після двох си­нів нарешті народилася довгоочікувана донечка, яку нарекли Марією. Але доля послала подружжю нелегке випробування - дівчинка мала важкі вроджені вади хребта. Щоб поставити на ноги Марійку, мати, яка у сільській амбулаторії працювала фельдшером-акушером, змушена була залишити роботу і возити доньку до Києва на лікування та численні операції. Батько Зеновій, який працював начальником місцевого поштового відділення, крім основної роботи, під­робляв майструванням, аби заробити  доньці на ліки. 

Надії молодої пари на одужання маленької Марічки справдилися: донечка видужала, і її стрункій поставі, раніше спотвореній горбом,  заздрили навіть визнані сільські красуні. Але тут, як грім  серед ясного неба, новий діагноз лікарів: перенесені запальні процеси дали ускладнення і дівчинка повністю втратила слух. Час для відновлення слуху було безна­дійно втрачено, й батьки змирилися зі суворим вироком долі: красуня Марійка залишиться глухонімою на все життя.

Реквізити для перерахування коштів:

Одержувач: Возняк М. З. Код одержувача(ЄДРПОУ): 02762731.     Рахунок одержувача: 3739890004. Банк одержувача: Сокаль­ське відділення Ощадбанку №6333.    МФО: 385145.                         Призначення платежу: на лікування Софійки для зарахування на поточний рахунок №129013 Возняк М.З. Контактна особа: Поліха Софія Йосипівна. Львівська область, Сокальський район, село Тудорковичі. Тел.: 8-032-57-51-429.

Спливали роки, Марійка успішно закінчила Бродівську спеціалізовану школу-інтернат на Львівщині  і після навчання залишилася працювати на Бродівському меблевому комбінаті. Там познайомилася з майбутнім чоловіком  - Миколою Возняком. Молодята побралися  і переїхали жити до Марійчиних батьків у Тудорковичі. У жовтні 2005 року в молодого подружжя народилася донечка, яку назвали на честь Марійчиної матері  - Софійкою. 

І знову до обійстя родини Поліхи завітала біда: помер Зеновій Петрович, а лікарі маленькій Софійці поставили грізний діагноз - глухота ІV ступеня (майже повна глухота). Народився ще й хлопчик. Батько, злякавшись труднощів, кудись зник, так і не побачивши новонародженого сина. Дівчинка з вадами слуху і хлопчик залишилися на руках глухонімої матері. Розуміючи, що вона не може самотужки зарадити горю, бабуся, 72-річ­на Софія  Йосипівна, взялася рятувати маленьку онуку, аби не втратити такий дорогоцінний час. Чотирирічній Софій­ці потрібна термінова операція з кохлеарної імплантації (вживлення штучного вуха), яка  дасть дівчинці шанс навчитися говорити, чути і в майбутньому  стати повноцінною людиною.  Таку операцію можна зробити в Києві, в Інс­титуті отоларингології ім. проф. О. С. Коломійченка, АМН України. Але на її проведення потрібно 24 тис. євро.

За підтримки громадськості села Тудорковичі, місцевого сільського голови Івана Чернієвського та редактора Сокальської  районної газети "Голос з-над Бугу" Василя Сорочука - спільними зусиллями  вже вдалося зібрали  понад 17 тисяч гривень. Найбільша мрія Софії Поліхи, яка  ніколи не чула голосу  доньки,  - почути голос  кароокої красуні-онуки.

P. S. "Пошта" вже долучалася до збору коштів на таку операцію для хлопчика зі Львова Григорія Вікторова. Спільними зусиллями потрібні гроші було зібрано. Дитину успішно прооперували в Києві, вона зараз вчиться у звичайній школі, чує, говорить і пізнає світ. Може, разом зробимо добру справу ще раз (і не раз!), бо робити добрі справи - це так приємно. А добро воздасться вам сторицею.