Словаки вважають Татри найдешевшими серед найкращих місць для відпочинку в Європі

Невеличка Словаччина, яка до нас зовсім близько - одразу ж за західним кордоном, для більшості українців залишається невідомою. Поміж туристичними містами Краковом, Прагою та Будапештом розташований цей мальовничий край із засніженими скелястими горами та кількома сотнями фортець, замків і палаців.

Фотогенічний шлях

Якщо виїхати зі Львова рано-вранці, то вже після обіду можна кататися на лижах у казкових Татрах. Словаччина була б справді поряд, якби не одна прикра дрібничка - потрапити у цю сусідню країну можна лише із шенгенською візою. Тож якщо маєте можливість її отримати,  гріх не скористатися з цього і дременути на кілька днів у цю недорогу і цікаву країну.

Милуватися Словаччиною можна вже з вікна автомобіля, адже все у цій країні розташоване компактно, одразу ж біля траси. Пологі серпантини Бескидів, симпатичне містечко Прешів, велетенський замок Спішські-Град, а одразу ж за ним неймовірне містечко Левоча. У Словаччині дороги всюди петляють поміж гірською місцевістю, тож на подорож іноді доводиться витратити більше часу, аніж це видавалося напередодні. Проте кілька років тому словаки почали будувати на центральній магістралі тунелі крізь гори. Тепер подорож перетворилася на атракціон: виїхавши із тунелю, із захопленням спостерігаєш, як щоразу з'являються зовсім інші краєвиди. А за кілька кілометрів перед курортом Попрад відкривається казкова панорама, звідки можна оглянути усі Татри.

У Словаччині близько 30 гір­сь­колижних курортів. Екстремали обирають собі Високі Татри, оскільки там стрімкі схили, можна піти у місця, де немає підйомників і пухкий, невтоптаний сніг. А звичайні туристи віддають перевагу курортам із більш пологими схилами, які неподалік. Найбільша перевага словацьких курортів у  тому, що гірськолижні схили не перенасичені туристами, як в Україні чи навіть Польщі. До того ж гідний сервіс за пристойні гроші. Прокат лиж у пік сезону коштує 10-16 євро за добу. Денний абонемент на підйомники - від 12 до 28 євро, хоча можна купувати  виїзди на кілька годин, тоді це зовсім недорого.

"Мені подобається те, що можна не переживати за дітей, - розповідає український турист Володимир Мишко. - Навіть якщо набридне кататися на лижах, тут можна самому помандрувати. У горах скрізь вказівники, у небезпечних місцях - поручні, тож навіть із дітьми можна спуститися до водоспаду або ж піднятися в гори".

Найменші серед найбільших

Татри всього на півкілометра вищі за наші Карпати, проте вони зовсім інші. Словаки кажуть, що це найменші серед найвищих гір світу. Візуально вони нагадують Альпи і навіть Гімалаї, проте їхні вершини доступні не тільки професійним альпіністам. На схилах Татрів чимало дітей, жінок і навіть пенсіонерів, які піднімаються вгору. Стежка втоптана, вздовж підйому стоять три притулки - кам'яні будиночки, в яких можна відпочити. Найвищий із них стоїть майже на самому гребені, на висоті нашої Говерли, часто вище за хмари. У цьому будинку, який ззовні нагадує оборонне укріплення, можна не лише сховатися в разі негоди. Всередині є кафе та готель. Ніч у такому неймовірному місці коштує 10 євро. Із цього будиночка можна прогулятися найвищим гребенем Татрів в один бік, повернутися на обід, а згодом піти в інший. А краєвиди відкриваються  аж на обидві країни: з одного боку гір - Словаччина, з іншого - Польща.

Хто не любить гір, то може не гірше провести час, прогулюючись словацькими містечками. Столиця Братислава виглядає відносно скромно, у ній немає тої помпезності, притаманної для сусідніх Відня та Будапешта. Проте по-своєму приваблива: вузенькі вулички, в яких не гамірно і якими можна блукати і відкривати для себе будинки, храми, фонтани, палаци найрізноманітніших стилів архітектури. А на найвищій точці міста височіє замок, з якого відкривається краєвид на долину Дунаю.

В іншому кінці Словаччини, недалеко від українського кордону, розташоване інше цікаве місто - Кошице (посідає перше місце у Словаччині за кількістю пам'ятників архітектури).  Найбільша його пам'ятка - велетенський готичний собор св. Єлизавети ще з XIV сторіччя, який стоїть у центрі міста і до якого ведуть усі вулички. А сам центр міста, схоже, не змінився за останні кілька століть.  Та в яку частину Словаччини не потрапиш, всюди можна відвідати замки та фортеці, бо у цій маленькій країні їх аж 180 (колись було 300).

Лише євро

Ще донедавна Словаччина вважалася провінційною країною. Угорці, поляки, а особливо чехи часто кепкували зі словаків. Тут, поміж чарівними горами, важко було заробити гроші, тож словаки їздили на заробітки на захід. Проте після входження до Євросоюзу життя різко змінилося: великі автомобільні компанії  "КіА", "Фольксваген", "Пежо-Сітроєн" перенесли своє виробництво у цю країну із відносно недорогою робочою силою. Тепер словаки пишаються тим, що у їхній країні в розрахунку на кожного жителя виробляється найбільше у Європі автомобілів.

Місяць тому Словаччина відмовилася від своєї валюти - крони і першою серед сусідів перейшла на євро.  Водночас ціни у країні залишаються не набагато вищими за україн­ські.

"Відпочивати до нас зазвичай приїжджають українці, поляки, оскільки у їхніх горах надто людно, і угорці, які не мають своїх гір, - розповідає програміст із міста Кошице Роман Юркех. - Але тепер усе частіше прилітають англійці, голландці, французи, німці. Адже зараз чимало дешевих авіакомпаній, тому відпочити у Татрах для них дешевше, аніж посидіти у їхньому пабі".

Особливою насолодою для українців є спілкування зі словаками. Наші мови дуже схожі, хоч і різняться. Слова часто подібні за звучанням, але різні за значенням. Тому нерідко трапляються казуси. Від словаків можна почути ностальгійні розповіді про те, що частина наших Карпат колись входила до території  їхньої країни. Проте ці згадки толерантні, без претензій. Словаки зазвичай додають, що скоро й Україну приймуть до ЄС і їм не треба буде перетинати жодних кордонів, аби поїхати у Карпати.