“За знавцями іноземних мов майбутнє!” – таке твердження підхопило чимало сучасних батьків, які записують своїх дітей у розвивальні центри тоді, коли їм ще й року не виповнилося. Мовляв, і до садочка підготуються, і англійською говоритимуть змалечку. 

Іноземні фахівці доводять, що сучасні діти набагато швидше розвиваються, дозрівають не лише фізично і статево, а й засвоюють у кілька разів більше інформації. І завдання батьків – сприяти їм у цьому. 

Крім того, збільшується кількість двомовних сімей. Іноземну (найчастіше англійську) включають до навчальної програми дитсадків. Розширюється асортимент мультиків, адаптованих до навчання. Безумовно, всі батьки хочуть для своїх дітей найкращого, а проте, як правильно навчити їх нового, інколи їм бракує досвіду і знань. 

Одні батьки підтримують природний розвиток дитини і чекають, поки вона піде у садочок чи школу й сама всього навчиться, інші намагаються зробити все для того, аби вона у майбутньому вирізнялася рівнем інтелекту та примножувала свої здібності. 

“Кожна дитина індивідуальна, тож помилково думати: я краще знаю, що потрібно і що в майбутньому згодиться моїй дитині, коли вона підросте. Не змушуйте дитину вчити ту ж англійську, якщо бачите, що їй це нецікаво, не вдається. Іншій дитині у ті ж два чи три рочки можуть бути цілком під силу одне чи два заняття з іноземної на тиждень, які проводять у ігровій формі. Як лікар, раджу прислухатися, коли дитина матиме мінімальний запас українських слів, щоб навчання іноземної не заплутало її. У двомовних сім’ях зазвичай діти обирають з кожної мови слова, які найбільше їм подобаються, і спілкуються своєрідним суржиком. Згодом у деяких це минає, а деякі потребують більше пояснень батьків того, як діти мають спілкуватися, або занять із педагогами”, – каже педіатр Мирослава Скорина. 

“Вважаю, що перед тим, як дитина піде у садочок, її можна всього навчити удома: мультики англійською включати, вчити розрізняти кольори за допомоги розвивальних іграшок, рахувати хоча б до десяти. Мама найкраще відчуває свою дитину, її самопочуття, настрій, і думаю, що такі заняття не мають вікових обмежень. Часто малюків віддають у всілякі центри розвитку, аби просто похвалитися своїм фінансовим становищем. А вчителі, своєю чергою, “відробляють” гроші навіть тоді, коли бачать, що малюк втомився”, – каже Вікторія, мати дворічного малюка.

Гірше, коли батьки усю відповідальність за розвиток своєї дитини покладають на садочок, потім – на школу. Нерідко ті, що проти навчання дітей у центрах раннього розвитку, пам’ятають лиш про те, що малюка потрібно умити, вкласти спати, нагодувати – і хай собі бавиться, а самі у вільний час займаються тільки своїми справами. 

Що не кажіть, навчання у розвивальних центрах найменших діток – задоволення недешеве! Мінімум 400 гривень на місяць за два заняття на тиждень. Зокрема, у Львові 500-600 гривень за два заняття на тиждень для найменших. Майже як навчання на загальних курсах дорослих (в середньому від 600 до 1000 гривень). Для діток від трьох років можна знайти курси  й за 175 гривень на місяць, які включають 8-9 занять двічі на тиждень. Тривалість уроку – 45 хвилин. Витрачати менше або більше часу на навчання вчителі не радять, бо що рідше приводитимете дитину на заняття, то частіше вона забуватиме пройдений матеріал, відвикне від середовища, більше втомлюватиметься. “Найчастіше батьки приводять дворічних малюків, хоча проводимо заняття і для ще молодших. В нас працюють учителі, що мають не лише філологічну або перекладацьку освіту. Найчастіше беруть на роботу тих, що вчилися ще й на психологів, корекційних педагогів, працювали вихователями в садочках або ж нянями, щоби розуміли діток якнайкраще. Адже для нас важливо не лише чогось навчити, а насамперед спонукати вчитися, зацікавити пізнавати щось нове, спілкуватися з іншими дітьми”, – розповідає Олександра Стахів, учитель одного з найбільш популярних львівських центрів дитячого розвитку. – Навчаючи діток, бавимося з ними. В нас нема парт чи чогось подібного на класичні шкільні уроки. Діти не відчувають тиску і думають, що роблять саме те, що їм у той час хочеться. Проводимо пізнавальні заняття з акторської майстерності та граматики. Використовуємо багато іграшок, кольорових карток, музичних композицій тощо. Вивчаємо пісеньки та віршики. В процесі навчання діти вчаться говорити англійською, ставити запитання і давати відповіді на них, розповідати міні-історії. Навчальні класи регулярно провітрюються. У них лише екологічно чисті меблі без гострих кутів та надто яскравих кольорів. Матері можуть бути з дітьми. Чекають на них. Тож якщо малюк чогось потребує, можна в будь-який час його забрати із заняття, щоби, до прикладу, нагодувати”. Зі слів учителя, найлегше вчити дітей, які постійно або час до часу перебувають у мовному середовищі. Майже у всіх таких центрах є проб­ний безкоштовний урок, а також знижки на наступну дитину, якщо на пораду одної сім’ї прийде ще одна.

Для тих, що пізнають світ, нова цікава інформація і позитивні враження ніколи не заберуть дитинства, а лише доповнять спогади про нього – такої думки деякі батьки. Багато хто з них вважає, що довірити дитину можна тільки фахівцям. А якщо немає такої можливості, то обов’язково вчити її самому. Психолог радить відчувати межу між тим, чого дитина потребує, і тим, що їй буде не під силу.

“Зараз батьки надто захоплені тим, щоб у голову своєї маленької дитини вкласти все і ще трохи. Треба пам’ятати, що як би ми травичку не тягнули, вона скоріше не виросте! Через те надміру навантажувати дитину змалечку не варто. Коли вона починає говорити, їй цікаво усе. Але батьки повинні обрати щось одне. Якщо це англійська мова чи якась інша, треба зважати на те, чи дитині це справді вдається, чи взагалі подобається. Тривалість мовних занять у ігровій формі не повинна перевищувати півгодини, бо мала дитина більше просто не висидить. Якщо ж із раннього дитинства навантажувати її різноманітними гуртками, то вона, звісно, буде розумнішою, але тут є так званий підводний камінь: їй буде важко в майбутньому соціалізуватися, знайти друзів серед менш інтелектуально розвинутих ровесників. Все залежить від того, чого хочуть батьки для своєї дитини. Твердження “що раніше розпочне, то краще знатиме” спрацьовує не завжди, тому треба вміти відчувати свого малюка, прислухатися до його потреб і зацікавлень”, – пояснює  дитячий психолог Галина Кравчишин.

---

Як опанувати англійську в старшому віці?