Через 30 років після падіння режиму "червоних кхмерів" у Камбоджі нарешті розпочався перший судовий процес над одним із його лідерів

Міжнародний трибунал під егідою ООН звинуватив 66-річного Канг Кек Ієу у воєнних злочинах і навмисних вбивствах щонайменше 15 тисяч осіб. Канг Кек Ієу, відомий ще й як "Датч" ("Голландець") та як S-21. Колишній вчитель математики після захоплення влади "червоними кхмерами" в 1975 році чотири роки очолював сумнозвісну в'язницю "Туол Сленг" у столиці Пномпені. Прикметно, що колишній вчитель мордував людей в школі, адже до того в приміщенні "Туол Сленг" був навчальний заклад.

"Божа воля"

Після падіння режиму "червоних кхмерів" колишній начальник в'язниці 20 років переховувався у джунглях під видуманим іменем Ханг Пін, аж доки у 1999 році його не впізнав британський фотограф. Цікаво, що кат сприйняв появу журналіста як "Божу волю" і... з полегшенням добровільно здався поліції. Після того десять років провів у в'язниці, очікуючи суду. До речі, за час свого поневіряння у джунглях Канг Кек Ієу прийняв християнство, розкаявся у своїх гріхах, побудував церкву та навіть працював волонтером у американській благочинній організації, допомагаючи біженцям.

Зараз він активно співпрацює зі слідством, "зливаючи" важливу інформацію про рішення, які свого часу приймало керівництво "червоних кхмерів". Це мало б допомогти членам трибуналу арештувати й інших винуватців. Наразі відомо, що крім Ієу, перед надзвичайним трибуналом повинні постати ще чотири лідери руху: колишній голова Кампучії  Кхіеу Сампхан, екс-міністр закордонних справ  Ієнг Сарі з дружиною Ієнг Тіріт, а також головний ідеолог режиму Нуон Чеа. Однак, якщо підготовка до суду над ними затягнеться, "Датч" може стати єдиною людиною, яку покарають за злочини "червоних кхмерів", оскільки уся четвірка обвинувачуваних вже досить поважного віку і вони можуть просто не дожити до суду.

Кривавий учень Сартра

Один із найкривавіших режимів ХХ століття за чотири роки забрав життя близько трьох мільйонів людей. "Червоні кхмери" - радикальний комуністичний рух у Камбоджі, що був створений в 1968 році і брав активну участь у громадянській війні. Широка соціальна база у нього з'явилась після вторгнення в 1970 році американців, які винищили не менше 100 тисяч мирних жителів. В основному лави руху поповнювали підлітки 12-15 років, які втратили батьків і зненавиділи міщан, як "американських посібників". Загалом усіх членів руху було близько 30 тисяч.

У 1975 році "червоні" партизани за підтримки Китаю захопили столицю країни Пномпень та оголосили диктаторський режим. Лідером режиму був маоїст Пол Пот (справжнє ім'я Салот Сар), який перейнявся ліворадикальними ідеями під час навчання у паризькому університеті (до речі, він був учнем Жана-Поля Сартра). У перші ж дні свого прав­ління полпотівці перейменували Камбоджу на "Демократичну Кампучію" та майже повністю ізолювали країну від зовнішнього світу, контакти підтримувались тільки з Китаєм та Югославією.

Уся країна перетворилась на велетенську трудову сільськогосподарську комуну з 18-20 годинним робочим днем для міщан. Їх вивозили з міст і розселяли у трудових таборах, нібито "рятуючи від американського наступу". В'язнів змушували  розчищати джунглі під посіви рису. Невиконання норми каралось смертю так само, як і будь-яка інша найменша провина, навіть народження дитини без дозволу керівництва комуни.

Нова влада позакривала школи, лікарні, фабрики, скасувала грошову систему, заборонила релігії та конфіскувала всю приватну власність. Режим "червоних кхмерів" вважається одним з найжахливіших в історії людства, адже було винищено близько третини усього населення країни. Причому страти чинили з особливою жорстокістю: економлячи патрони, солдати часто вбивали людей молотками, сокирами, лопатами або бамбуковими палицями. Чимало людей померло з голоду і через хвороби. У столиці з двох мільйонів залишилося тільки 20 тисяч жителів.

Не дивно, що "Демократична Кампучія" опинилась у занепаді, тому для поповнення бюджету була змушена розв'язати у 1979 році війну проти В'єтнаму. Однак загартовані у війні з американцями в'єт­намські війська легко відбили камбоджійську агресію і самі перейшли у наступ, причому на їх сторону переходили численні угруповання кхмерів. Режим Пол Пота було повалено. Сам учень Сартра довго переховувався у джунглях, аж доки в 1998 році тихо-мирно не помер від старості, уникнувши покарання.

Невеликі формування (до 2-3 тисяч осіб) "червоних кхмерів" продовжували вести партизанську війну до недавньо­го часу, потім новий лідер повстанців Ієнг Сарі підписав перемир'я з урядом Камбоджі, яке визнало його контроль над західними територіями країни. Останній польовий командир "кхмерів" Та Мок був заарештований у березні 2000 року та помер у 80-річному віці в липні 2006 року, очікуючи суду у військовому шпиталі. Залишки ж його загонів продовжують переховуватись у джунглях, заробляючи на життя контрабандою дорогоцінного каміння та лісоматеріалів.