Згідно з церковним переказом, Пресвята Діва Марія народилася в Назареті. Батьками її були праведні Анна та її чоловік Йоаким, які прожили разом понад 50 років, але не мали дітей. У розпачі Йоаким подався в пустелю і там 40 днів постив, плакав і молився, щоби Бог подарував йому дитину. Молилася й Анна. І незабаром явився їй Архангел Гавриїл і сказав, що зачне вона преблагословенну дочку Марію, через котру буде дароване спасіння всьому світові.

Цікаво, що на Заході празник Зачаття Богородиці святою Анною пройшов велику еволюцію. У той час як Схід звертає головну увагу на сам чудесний факт зачаття від старих і неплідних батьків, Захід у цьому празнику наголошує не так на самому факті зачаття, як на його прикметі, пише отець Юліян Катрій у своїй книжці “Пізнай свій обряд”. Згодом народилася ціла наука про непорочне зачаття Божої Матері, яка вчить, що Пречиста Діва Марія від першої хвилини свого зачаття була вільна від первородного гріха. Богослови XIII століття багато дискутували стосовно науки про непорочне зачаття. У пізніших часах загал богословів Заходу підтримав непорочне зачаття. Зокрема, Папа Сикст IV у 1476 році встановив празник Непорочного зачаття в Римі, Папа Климент XI у 1708 році поширив його на всю Католицьку церкву, а вже Папа Пій IX (1846 – 1878 рр.) своєю буллою від 8 грудня 1854 року проголосив непорочне зачаття догмою віри. У ній сказано, що “наука, яка вчить, що Пречиста Діва Марія не заплямована первородним гріхом від першої хвилини свого зачаття через особливу ласку і привілей Всемогутнього Бога з огляду на заслуги Ісуса Христа Спасителя людського роду, є Богом об’явлена, і тому всі вірні мусять сильно й постійно в неї вірити”. 

Натомість східні православні Церкви не приймають догмату про непорочне зачаття. Проте багато українських богословів київської школи XVII – XVIII століть захищали науку про непорочне зачаття. 

Українська католицька Церква в Галичині після проголошення догми про непорочне зачаття празник Зачаття Богородиці святою Анною почала називати Непорочним зачаттям Пресвятої Богородиці. Львівський синод (1891 р.) між богородичними празниками подає празник Непорочного зачаття і наказує святкувати його на спосіб великих богородичних празників. 

І справді, як дивно і чудно Господь Бог приготовляв ту, що мала бути Матір’ю нашого Спасителя. Вона – благодатна, свята, пречиста й непорочна – стала достойним святим кивотом, у якому оселився сам Божий Син. Наш давній слов’янський Пролог на день Зачаття Богородиці святою Анною містить таке повчання: “Возлюблені, сьогодні твориться початок нашому спасенню. І в лоні праведної Анни, після благовіщення ангела, зачинається внучка праведного Єссея, з роду Давида... І знайте, возлюблені, що сьогодні празнуємо зачаття Госпожі нашої Пречистої Владичиці Богородиці. Тож радо біжім до її храму, стіймо зі страхом на молитві, чуванням створім двері небесної світлиці і прикрасім себе молитвами, милостинею і постом. І так побожно проводім, радісно празнуючи святе Зачаття Пречистої Госпожі Богородиці, бо вона безупинно молить за нас свого Сина і Бога нашого”.