Мені здається, що зовнішнє незалежне оцінювання є більш наболілою проблемою для сучасного українця, ніж газова чи інформаційна війна. Від ЗНО залежить життя школярів-випускників, їхнє майбутнє. Але чи можливо пережити це випробування "вогнем і мечем"?
Мені здається, що зовнішнє незалежне оцінювання є більш наболілою проблемою для сучасного українця, ніж газова чи інформаційна війна. Від ЗНО залежить життя школярів-випускників, їхнє майбутнє. Але чи можливо пережити це випробування "вогнем і мечем"?
Зараз найважче тим випускникам, які не мають міцної основи знань, залежать від своїх батьків, не знають, що їх чекає за три місяці. А, крім того, нас лякають тим, що ми не здамо ЗНО і не вступимо до омріяного навчального закладу. Правда, ніяк не можу зрозуміти, з якою ж метою намагаються викликати у нас страх? Звичайно, потрібно якось змусити випускників сісти за підручники, але чи варто постійно нагнітати таку нездорову атмосферу?
Ми розуміємо всю небезпеку ЗНО і готові перевірити рівень своїх знань! Більшість з нас свідома того, що лише ми можемо побудувати життя за планом, складеним ще у дитинстві за допомогою батьків чи без неї. Я уже бачу, як випускники ходять з опухлими очима і на ходу вчать дати чи формули. Але чому ці дії не є внутрішньо вмотивовані?
Я звертаюсь передусім до випускників-2009. Чому б не стати гідними і гордими громадянами хай ще корумпованої України. Все у наших руках! Не бійтесь страхітливих передбачень дорослих і вчителів, але зрозумійте, що саме від цих переконань і передбачень залежить ваша доля, бо уже завтра ви самі прийматимете рішення...
Мабуть, серед абітурієнтів є ще такі, які надіються на те, що тести можна купити за кошти батьків. І таке навіть будуть пробувати робити. Але чи все в житті вони будуть купувати? А раптом настане час, коли грошей не буде?! Не можна завжди сподіватися на допомогу батьків. І чи варто початок свого життєвого шляху робити підкупним, хитрим, корумпованим, адже це все рано чи пізно обернеться проти нас самих...
Мені важко спрогнозувати, що з нами буде через три місяці, але я впевнена, що кожен з нас досягне своєї мети і стане тим, ким мріяв стати.
Ми доведемо батькам, що гідні носити їхнє прізвище, доведемо суспільству, що ми - рушійна сила, майбутнє нації, доведемо Україні, що ми - фундамент, на якому міцно стоятиме наша хата.
Ірина Мокрицька, випускниця