"Пошта" з'ясовувала, як живеться багатодітній родині у нинішніх умовах  

У великій  родині Афанасьєвих зі Львова лише дві донечки - 14-річна Соня, залюблена у фортепіанну музику, і дворічна Соломійка, яка тільки вчиться говорити. Це тендітне жіноче царство разом із мамою Софією оберігає... вісім синів на чолі з батьком Віталієм.  

Зважитися народити десять дітей у сучасній Україні  - до снаги далеко не кожній сім'ї. На тих, хто таки не злякався дати життя багатьом дітям, у суспільстві дивляться здебільшого скоса: мовляв, народжують заради допомоги, яку надає держава, або ж - алкоголіки.  Як і кожний стереотип,  це "заштамповане" уявлення, витворене за часів "совєтів", несе більше шкоди й заздрості, зневаги і слабкості, ніж правди.  І це в той час, як традиційна українська сім'я завше мала багато дітей, а про родину, в якій росли 2-3 малюки, казали: "Щось недобре з козаком чи козачкою".

В Україні є всього 1100 багатодітних сімей, де виховують 10 і більше дітей. Окрім кількох, усі вони перебувають за межею бідності або дуже близько до неї

Роки української незалежності - це час, коли смертність в Україні відчутно перевищує народжуваність. За такої ситуації, здавалося б, багатодітні родини повинні бути максимально соціально захищеними і в глибокій пошані з боку влади та соціуму. В європейських країнах такі сім'ї виховують дітей у продуманій державою системі, яка дозволяє не втрачати сон у постійних пошуках додаткового заробітку. В Україні, на жаль, маємо здебільшого лише заклики до "підвищення демографічного рівня".

Енергетика любові

Цього року, у  травні Софія та Віталій Афанасьєви відсвяткують 25-річчя подружнього життя. Їхньому найстаршому синові - 21 рік, наймолодшій доньці - нема ще й двох.

Віталій виріс у прийомній родині. Трирічним хлопчиком його усиновила бездітна пара. Згодом прийомний батько залишив сім'ю й хлопчика виховували дві жінки - мама та бабуся. "У мене в душі завжди було відчуття, що коли виросту, одружуся, то у мене буде багато дітей. Хотілося віддати їм усю ту любов, якої не було у мене від народження", - розповідає Віталій.

Софія знала про ці мрії чоловіка, але наперед нічого не загадувала. Правда, значно пізніше у її житті стався випадок, який вплинув на її материнство.    

"Першого сина я народила 1987 року, хлопчик дуже хворів. З другою дитинкою була аналогічна ситуація. Ми постійно лежали в лікарнях. Через чотири роки після народження другого сина я знову завагітніла. І знову постійні хвороби. Одного разу я щиро помолилася Богу і дала обітницю: буду народжувати, скільки дасть Бог, але щоб у лікарню потрапляла тільки на пологи. А діти були вдома і ніколи не хворіли. І Бог почув мою молитву: всі наступні діти народжувалися здоровими і майже не мали проблем зі здоров'ям", - згадує пані Софія. 

Згодом у родині стався ще один знаковий випадок: важко захворів один зі синів - Данилко. Через високу температуру в однорічної дитини почалися судоми, і хлопчик раптом перестав дихати. Мати Софія зателефонувала у "швидку" і чоловікові. У неї сталася істерика. Чоловік відразу після дзвінка почав гаряче молитися. Так, що у нього навіть запаморочилося у голові. Але сталося диво - дитина ожила.

Зараз усі старші діти в цій сім'ї - залюблені в музику й задіяні в різних гуртках. Соня вчиться грати на фортепіано у музичній студії при Львівській філармонії. Коли мама хворіє, дівчина стає справжньою господинею. А на кухні треба добряче покрутитися, адже обід, де тільки на перше іде шість літрів супу, зготувати нелегко. 

Математика побуту

 

З побутом і справді непросто. Мішка картоплі родині вистачає на два тижні. Цибуля, крупи, олія - усе з магазину, а не зі села. Щомісяця за світло Афанасьєви сплачують майже 80 грн, за воду - до 100 грн, пічне опалення - 250 грн. А со­ціальна допомога на дітей  становить 2,5 тис грн на місяць. Плюс зарплата батька - 1000 грн. І все.  

Минулого року обласна рада виділила цій родині 7 тис грн допомоги, міська - 500 грн, але в цей час родина вирішила встановити систему автономного опалення, щоб самостійно керувати витратами. Задум коштував їм 14 тис грн.

"До початку літа минулого року ми не відчували неста­більності. Але зараз нам стало відчутно бракувати фінансів. Я починаю все частіше нервувати, дружина хворіє, і деколи просто лежить, бо не може встати. Дітям немає де робити уроки, бо в цих двох кімнатах  - лише ліжка. Їхня успішність падає", - розповідає пан Ві­талій.

Тоді як кожна дитина, окрім харчування, щодня потребує і фізичного та духовного розвитку.

"Наша сім'я - не є винятковою. Переважна більшість родин, які виховують багато дітей, замість стабільності та внутрішнього спокою, перебувають у постійному стресі, -вважає пан Віталій. - На таких сім'ях лежить велика місія і відповідальність. Вони виховують нове покоління українців. Але чи можуть вони забезпечити повноцінне виховання, якщо постійно думають про те, як нагодувати дітей? Важливо, щоби багатодітній родині надали статусу, скажімо, такого, який мають "чорнобильці" чи "афганці", який би гарантував їй повноцінний соціальний захист. Бо в Німеччині, до прикладу, батьки можуть не працювати доти, доки дитині не виповниться 14 років, і це нормально, бо весь цей час  вони можуть присвятити тільки вихованню дитини". 

Проте найгостріша ситуація у сім'ї Афанасьєвих - з квартирою. Дві невеличкі кімнатки для 12 людей - неймовірно мало. За словами батька, тричі з міської ради приходила від­мова щодо виділення нового помешкання. На квартирній черзі вони перебувають відносно недовго, раніше їх просто не ставили, через "достатню" кількість квадратних метрів. Крім того, сусіди по комуналь­ній квартирі відкрили у своїй частині житла офіс і намагаються всіма силами вижити родину з їхнього помешкання...

P. S. Коли цей номер готувався до друку, начальник відділу зарахування на облік, обліку і закріплення житла та відселення Львівської міської ради Галина Мазур повідомила "Пошті", що комісія з житлових питань вирішила виділити родині Афанасьєвих 4-кімнатну квартиру двох рівнів (на 9 та 10 поверхах) у новому будинку на вул. Плуговій, 2, загальною площею 194,3 кв. м. Але за однієї умови - коли помешкання, в якому родина проживає зараз, буде здано. Остаточної відповіді Афанасьєви поки що не дали.

Пані Софія розповіла "Пош­ті", що вони зараз думають над тим, погоджуватися на таку пропозицію чи ні. Адже житлова площа у новій квартирі - 101 кв. м, отже, на одного члена сім'ї припадає 8 кв. м, що дуже мало. Якщо родина переселиться у нову квартиру, то розуміє, що іншої - більшої - їй уже не бачити. І житлова проблема вирішена не буде. А міська рада зможе відрапортувати, що долучилася до програми Президента "Зігрій любов'ю дитину" й розв'язує проблеми багатодітних родин. А, за словами глави держави, стосовно 1100 сімей, що мають десять і більше дітей, має здійснюватися окрема політика. Зокрема, до жовтня 2008 року мала бути вирішена для них проблема із житлом. "Якби за нами залишили і стару квартиру, це для нас дійсно була б допомога у розв'язанні житлової проблеми, адже тоді на одного члена родини припадало б 12 кв. м", - підсумувала мати багатодітного сімейства.