Насправді під Крутами здобули перемогу

300 проти 6000

29 січня 1918 року під залізничною станцією Крути між Бахмачем і Ніжином на Чернігівщині майже 300 вояків-добровольців Української Народної Республіки із Помічного студентського куреня (учні Кирило-Мефодіївської гімназії й студенти Українського народного університету та Київського університету імені святого Володимира) на п'ять годин перегородили шлях шести тисячам петроградських і московських червоногвардійців та матросів Балтійського флоту. Лише гімназисти й студенти протистояли їм тому, що соціалісти у керівництві Центральної Ради, сповідуючи інтернаціоналізм, розпустили укомплектовані українцями частини російської армії, які добровільно зголосилися обороняти УНР.

Тому на її захист, окрім Помічного студентського куреня, стали тоді тільки січові стрільці - буковинці й галичани з австрійської армії, які, потрапивши до російського полону, утекли з нього, а також очолювані Симоном Петлюрою гайдамаки - патріоти України з Наддніпрянщини. Однак, по-перше, 29 січня 1918 року вони були на інших ділянках антибільшовицького фронту. А по-друге, їх фатально забракло. Бо більшість українців були тоді наївними селянами, чиїй освіті Ро­сійська імперія завбачливо перешкоджала упродовж усієї своєї історії.

Тому ці гречкосії розцінили каральну експедицію петроградських і московських червоногвардійців та матросів Балтійського флоту в Україну як "розбірки" між соціалістами з Центральною Радою, які замало пообіцяли селянам різноманітних благ, і російськими більшовиками, котрі хіба що про манну небесну не згадували. Натомість київським гімназистам і студентам навіть незакінчених, відповідно, середньої й вищої освіти вистачило, аби усвідомлювати, що через залізничну станцію Крути на Київ прямують із Петрограда й Москви банальні бандити.

І хоч Герої Крут, не встигнувши пройти навіть мінімального військового вишколу, не могли відтак не зазнати поразки у бою з ворогами, у більшості з яких була Перша світова, однак водночас це була також їхня... перемога.

Оптимістична трагедія

Бо, по-перше, затримавши ціною свого життя агресорів, вони виграли дорогоцінний час, аби керівництво УНР проголосило нарешті її незалежність. А тому саме з нею Німеччина та Австро-Угорщина уклали тоді мир, а не з Росією, чий народний комісар зовнішніх справ Лейба Троцький запевняв, що у Києві уже засідає уряд Української Радянської Со­ціалістичної Республіки.

Тож саме завдяки самопожертві Героїв Крут війська УНР, Німеччини та Австро-Угорської імперії прогнали невдовзі більшовиків з України. І хоч ці загарбники повернулися до неї уже через рік, однак українці, які встигли за цей час усвідомити потребу у власній державі, остаточно склали тоді зброю щойно після того, як більшовики знову змушені були проголосити УРСР, чия Верховна Рада й проголосила 1991року нашу незалежність.

По-друге, греки, поляки й росіяни і не думають зрікатися, відповідно, спартанців, захисників Вестерплятте й панфіловців, що відчайдушно протистояли ворогам, які переважали їх за кількістю. Бо тільки пам'ять про таких героїв лікує від безхребетності.

Тож не дивно, що майбутні вояки Української повстанської армії свій перший гурток пластунів, організований у Галичині після її анексії Польщею, назвали саме на честь Героїв Крут. А з 1931-го студенти-галичани щороку в день бою під Крутами голодували, аби віддавати заощаджені ними на їжі гроші українським політв'язням.

Цю традицію зберегли й в ОУН та на еміграції, де саме 29 січня - в пам'ять про Героїв Крут - відзначали День української молоді. Поет і публіцист Євген Маланюк писав із приводу цього в есе "Крути. Народини нового українця": "...нарід, творячи з якоїсь події легенду, - а Крути, без сумніву, є й будуть однією з найвеличніших легенд нашої нації, - знає, що він робить. Народна мудрість і національний геній - ця найвища земна справедливість - творячи свої легенди і міти, цебто підносячи да­ну історичну подію до височин надісторичних, ніколи - щодо вибору тієї події - не помиляються. Не помилилися вони й у випадку Крут...

Саме цей, а не інший воєнний епізод піднісся над цілою країною, як заграва кривавого, але многонадійного світанку, як болюче-нещасний початок, але цілком уже нової  - в історії Батьківщини - доби, як надто суворе збудження по століттях національного летаргу. Саме від Крут - не тільки психологічно, а й хронологічно - починається в нашім житті тип новітнього українця, тип, що намагається надавати проявам українськості ціни справжнього, вже національного стилю.

Крути - це воскресіння, по довгих століттях, обірваної Полтавою Визвольної Війни, війни народу з народом, країни з країною, віч-на-віч. Доперва дата Крут становить початок нашої визвольної революції, а не ті численні формальні дати, що їх зв'язують чи зі скликанням Центральної Ради, чи то з віддрукуванням того чи іншого документа".