Відомий реконструктивний і пластичний хірург, кандидат медичних наук Ростислав Валіхновський у ефірі провідних телеканалів творить справжні дива – в цьому мала змогу переконатися вся Україна. Він брався за надскладних пацієнтів, коли інші лікарі відмовлялися від них. 

Він лікує політичний бомонд і зірок шоу-бізнесу, у нього власна клініка, яка функціонує з 1998-го. Що ще, крім точності скальпеля та інноваційних методів, допомагає йому? Зі слів самого пластичного хірурга, намагання побачити у кожному пацієнтові образ Христа. Ця настанова святого Луки Войно-Ясенецького – своєрідне кредо у династії хірургів Валіхновських.

Співрозмовник “Пошти” зазначає, що робить не всі операції, про які його просять, якщо це суперечить його моральним принципам.

 – Майже два роки я вчився у США і Канаді, складав усі іспити для нострифікації диплома в Штатах. Усю теоретичну базу поглинув завдяки американському досвіду і привіз ці технології сюди. Знаю, як не помилитися, звести ризики до нуля. А практична база – у державній і приватній медицині в Україні, зокрема інтернатура в Інституті клінічної хірургії академіка Шалімова є добрим досвідом для будь-якого українського хірурга. Вже на третьому курсі мав стипендію Джорджа Сороса, був бронзовим призером олімпіади з біохімії. Це дало мені можливість пройти відбір і стати учасником команди фахівців, яка лікувала у 2004-ому президента Ющенка (я відповідав за сферу хірургії): 27 загальних і шість реконструктивних втручань на обличчі! 

Окремий досвід – телепроекти. Телевізійники тестують через десять сит, адже випадки знаходять серйозні, надскладні, за які не кожен хірург візьметься. Всі ці моменти є синтезом Божої ласки, Його промислу, виховання в сім’ї та доброї освіти. Крім того, завжди має місце самоосвіта. Наука не стоїть на місці, все дуже швидко змінюється.

Коли я стартував, ринок був нелегітимізований, таке собі Чикаго 20 років. Але бачите, як Бог управляє? Все, що я робив, вкладав у себе, обернулося успіхом. Дуже важливо не зупинятися на досягнутому – і все прийде. Коли людина зупиняється, тоді все, кінець! 

– Ми з колегами давно зауважили таку тенденцію: якщо справа добра, тоді вона повинна бути благословенна Богом, а якщо вона благословенна, то все проходить нормально. Тому ця справа, як і будь-яка інша, має бути угодна і Богові, і людям. Порівняно з іншими пластичними хірургами я займаю унікальну, може, навіть екстраординарну позицію: по-перше, не здійс­нюю хірургічних втручань без благословення духівника, по-друге, не роблю незатребуваних, так званих іміджевих операцій, коли люди хочуть щось змінити, а воно їм не потрібне. 

Я спеціалізований і віддаю  перевагу реконструктивній, а не омолоджувальній хірургії. Бо задля збільшення грудей або губ витрачати ресурси організму, ризикувати здоров’ям неправильно! Зрештою, про це говорить і Паїсій Святогорець: якщо є вроджені дефекти чи каліцтва, то пластична хірургія потрібна, а якщо гонитва за красою, то ні. Люди забувають, що завжди є ризик наркозу, адже дуже часто буває, що фатальною є не так помилка хірурга, як анестезіолога. Тому все потрібно робити за стандартами і протоколами. Ставлюся до хірургії дуже відповідально, до своєї галузі – пластичної хірургії – архивідповідально. 

Якщо все робиться за алгоритмом, давно відкритим у світі протоколом, то в підсумку все добре виходить. Якщо є чітко прописаний спосіб приготування гамбургера, є чіткий протокол роботи двигуна, є чітке коло руху Сонця у Сонячній системі, то в медицині протоколи лікування також мають колосальне значення. З медичних протоколів повинно бути усунене право на помилку, ми його просто не маємо, бо за нашою помилкою – якщо не людське життя, то його якість. Це неправильно щодо ближнього. Можна понести адміністративну відповідальність, але перед Богом не відкупишся! Відповідальності перед Богом боюся найбільше…

Якщо підходити до всього з інтелектом та вмінням, багато чого можна уникнути. Не кажу, що на всі сто відсотків можна уникнути смертей під час пластичних операцій, але звести ризики майже до нуля – так. Світова статистика смертельних випадків у пластичній хірургії – 0,005 відсотка, а ризик ускладнень – 0,3-0,5 відсотка. 

– Зараз на часі створення цієї професії. Займаюся цим як віце-президент Всеукраїнської асоціації українських пластичних, реконструктивних та естетичних хірургів. Дуже скоро все має змінитися. Стараюся зробити усе, щоби професія пластичного хірурга мала повний статус-кво, щоб ні пацієнти, ні лікарі не ризикували.

– За 20 років ми накопичили грандіозний досвід у втручаннях після вогнепальних поранень, опікових травм, реконструкціях після різноманітних травм. А це саме те, що потрібно в часі війни! Тому зараз у нас з’явилася ще одна ініціатива – благодійний фонд Valikhnovski MD Foundation. Допомагатимемо не тільки учасникам АТО, а й важкохворим, які не можуть заплатити за операцію. Грошей на складні втручання у них немає, а собівартість таких втручань висока. Можемо здешевити деякі складові лікування, які від нас залежать, але на ціну провайдерів і виробників обладнання, витратних матеріалів, на жаль, вплинути не можемо. Тоді й подумали про благодійний фонд. 

 – Так, я закінчив духов­ну семінарію. Так склалося, що мій дідусь був священиком. У нього 61 рік священичого “стажу”! Він прожив 96 років, у Івано-Франківську 46 років був настоятелем храму. Дев’ята дитина в сім’ї, напівсирота, він щодня ходив пішки до семінарії – 30 кілометрів туди і назад. Виживав завдяки тому, що вчив слабших бурсаків (хтось салом віддячував, хтось грушкою, хтось ковбасою). А в якийсь момент він став таким шанованим, що навіть у Почаєві служив. Знав шість мов, перфектно спілкувався грецькою, польською, німецькою. У мене також є духівник, стараюся працювати над собою.

– Аякже! Без цього ніяк! Перед операцією – спеціальна молитва лікаря. В процесі операції – молитва “Господи, помилуй”. Напередодні прошу благословення у духівника. Якщо це втручання на животі, то “хрестимо” операційне поле йодом.

– Так, цей досвід я запозичив у нього. Маю дві ікони цього святого – одну в особистому кабінеті, ще одну –  в операційній, поруч з іконою Матері Божої. У нашій родині цей святий дуже шанований.

– Операцій зі зміни статі. Цього не можна робити, бо на це не благословляє Церква. За кордоном такі операції дуже дорогі, але річ не в грошах, не в моїй кваліфікації, а в етиці. Євангеліє це забороняє!

– В цілому це дуже важлива тема, бо коли комісія з біоетики Православної церкви почала вивчати біоінженерію, трансплантологію, то з’ясувалося, що дуже багато методик у медицині застосовувати не можна, бо вони йдуть урозріз із християнством. Церква благословляє, наприклад, донацію парних органів, адже “нема нічого більшого, як покласти своє життя за своїх друзів”.  Але коли людина перебуває в термінальній стадії хвороби, у неї затьмарена свідомість, а до неї приходять лікарі, юристи і пропонують їй підписати письмову згоду на відключення від апаратів життєзабезпечення, то це вже інше. Йдеться ніби не про самовбивство, але це фактична згода на нього. Евтаназія – це, по суті, делеговане самовбивство. Ми забираємо в людини життя, якого не давали, забираємо шанс на покаяння. У Голландії легалізована марихуана, евтаназія, але нам треба, як то кажуть, тримати броню і не допускати всього цього тут, в Україні, бо воно нам чуже. У православних країнах з цим інакше. Євангеліє – це основа основ! Це наша матриця, наш код, який успадковуватимуть наші діти. 

– Наївся вже того! (Сміється). Знаю чимало перших осіб країни, але сам не хочу в політику. Не заздрю політикам – то великий і тяжкий хрест...

– Відсутність шкідливих звичок і фізичне навантаження дві години на день: зранку – спортзал, ввечері – біг. Збалансовано харчуюся, бо це важливо для хірурга.

– Значить не всі хірурги курять (усміхається). Знаю інші способи зняття стресів – передовсім церква (сповідь, причастя, молитва), здорові стосунки у сім’ї, спорт, якісна інформація і самоосвіта.