Грецька рапсодія

Запрошуємо разом із “Поштою” поринути в подорож благословенною Елладою

фото: Ірина Бабкіна (10)
У музиці рапсодія – твір довільної побудови, в основі якого закладено декілька народних тем. Така форма виникла у Древній Греції та має тисячолітню історію. Наша подорож до Еллади – ніби рапсодія, бо складалася з різних частин, об’єднаних бажанням торкнутися сторінок величної історії та культури держави, яку вважають колискою Західної цивілізації. 
Наприкінці вересня – на початку жовтня здійснилася моя мрія – я вирушила в туристичну подорож до 
Еллади (саме так греки називають свою країну). Усе, що відбувається в моєму житті, невипадкове. Потрапити на острів Корфу прагнула з весни, однак тоді не вдалося. А восени доля подарувала мені такий шанс, тож я помандрувала разом із групою до Греції.

Ханіоті. Комфортне місце для відпочинку

Здолавши понад дві тисячі кілометрів і перетнувши чимало кордонів, ми опинились у Греції. Спочатку зупинилися на півострові Халкідіки, розташованому на півночі Егейського моря. Його рельєф нагадує три подовгасті пальці – це Кассандра, Ситонія та Агіон-Орос (Афон). 
На першому “пальці”, півострові Кассандра, розташоване курортне містечко Ханіоті. Археологічні розкопки свідчать, що тут у давнину було античне місто Ега. Сучасне поселення утворилося на цій території в 1935 році внаслідок того, що потужний землетрус зруйнував попереднє селище, а його жителі змушені були переміститися ближче до моря та збудувати нові помешкання. 
Мальовниче місце відпочинку материкової Греції приваблює туристів піщаними пляжами та гарними краєвидами. Тут можна досхочу купатись у лагідному Егейському морі, розважатися в різноманітних барах, кафе, нічних клубах, тавернах, а також займатися спортом і просто подорожувати.
Ми погуляли заквітчаними вуличками Ханіоті, поплавали в Егейському морі, позасмагали і наступного дня вирушили далі.
Наш шлях пролягав історичними місцями півострова Халкідіки, пов’язаними з давньою історією країни та її видатними особистостями. Зокрема, ми багато цікавого дізналися про двох величних полководців – царів Філіппа II Македонського та його сина Александра Великого. 

Салоніки. Північна столиця Греції

Коли прибули до Салонік, перше, що нас вразило, це поєднання давнини та сучасності. Місто заснував у 315 році до н.е. македонський цар Кассандр і назвав його на честь своєї дружини Фессалоніки, доньки македонського царя Філіппа II, зведеної сестри Александра Великого.
У різні відтинки своєї історії місто перебувало під владою римлян, у візантійський період мало статус другого за значенням в імперії після Константинополя, було столицею латинського Фессалонікійського королівства, входило до складу Нікейської, а згодом Візантійської імперії. Його двічі захоплювали турки. Після балканських воєн 1912 — 1913 років Салоніки стали територією Греції.
Історія міста пов’язана з величними іменами. Тут жив і творив давньоримський політичний діяч, видатний оратор, філософ, літератор Цицерон, апостол Павло в 40-50-тих роках приніс на ці землі християнську релігію, саме звідси походили просвітителі слов'ян святі рівноапостольні Кирило і Мефодій. 
Ми оглянули залишки стін, що оточували колись місто, Білу башту, Тріумфальну арку палацу імператора Галерія, Римську Агору, а також відвідали базиліку святого мученика Димитрія Солунського, у якій зберігаються його мощі та крипта. Він, до речі, є покровителем Салонік.
Нині це місто – сучасний європейський центр Північної Греції. Тут розташований другий за величиною грецький порт. Університет імені Арістотеля є одним із найпотужніших на Балканах. У місті панує атмосфера культури та мистецтва, тут завжди багато молоді.

Кавос. Оксамитовий сезон

Ми прибули в Ігуменіцу (прибережне місто в північно-західній частині Греції), звідти паромом дісталися з материкової частини на острів Корфу й зупинились у курортному містечку Кавос у затишному комфортному готелі.
Влітку у цьому місці полюбляє відпочивати європейська молодь. Утім слово “відпочивати” не відображає того способу проведення часу, який обирають юнаки та дівчата, потрапивши в Кавос. Тут зазвичай дуже гамірно і весело, гучно грає музика, працюють численні дискотеки, клуби та бари. Це справжній центр молодіжного туризму. 
Наприкінці вересня – на початку жовтня настає оксамитовий сезон: море ще тепле, на пляжах і в готелях майже нікого нема, дискотеки закриті. Можна насолоджуватися тишею, спокоєм і комфортом, купатися в Іонічному морі й засмагати досхочу, адже сонце вже не пекуче, а лагідне. Тож ми віддали данину “оксамитовому” відпочинку. Тишу порушували лише запальна грецька вечірка, яку організували власники готелю, та українські вечорниці, з якими приїхали ми.
Однак нам хотілося не лише відпочити на морі, а й дізнатися якомога більше про історію і традиції цього краю. Саме тому ми вирушили на екскурсію островом Корфу.

Корфу. Смарагдовий острів

У Греції налічується понад тисяча островів. Корфу – найпівнічніший із семи, розташованих в Іонічному морі. Його площа – 570 кв. км. 
Корфу омивають три моря: Іонічне – на сході, Адріатичне – на заході, а Середземне – на півночі. Острів надзвичайно мальовничий, потопає в зелені густих лісів, оливкових гаїв та апельсинових садів, завдяки чому називається Смарагдовим.
Традиційно ця місцевість має назву Керкіра, що пов’язана з грецькою міфологією. За одним із давніх міфів, бог морів Посейдон закохався у прекрасну доньку Асопа та річкової німфи Метопи Керкіру, викрав красуню та переніс її на мальовничий острів, який нарік на її честь. У них народився син Феак, ім’я якого носив народ, що оселився тут. Назва острова Корфу походить із візантійського періоду історії краю та утворилася від слова “корифи” – “вершина”. 
Під час екскурсії ми їхали місцями, оспіваними великим Гомером в “Одіссеї”. Острів Схерія, на якому жив народ феаки, і є Корфу, а острівець Понтиконіссі, що нагадує формою мишу, за однією з версій, є залишками судна Одіссея, на якому він плив до Ітаки. Але розгніваний Посейдон перетворив корабель на камінь. Згідно з давньогрецьким міфом, на острові знайшли прихисток Ясон та аргонавти, коли поверталися із Золотим руном з Колхіди.
Сучасна історія Корфу розпочалася в 734 році до н.е., коли на цих землях оселилися коринфяни. За античних часів Керкіра була сильною морською державою, що брала участь у греко-персидських битвах і Пелопонесській війні. Сутички поступово виснажували острів, він потерпав від нападів піратів, його захоплювали готи і нормани. Візантійський імператор разом із венеційським флотом у 1147 році звільнили Керкіру від норманів. У візантійський період на острові поширилося християнство. 
Упродовж чотирьох століть Корфу належав Венеції. У цей період він зміцнився, там будували споруди у венеційському стилі, розвивалися культура та мистецтво. Венеційське правління захистило острів від турецьких нападів у той час, як решта Греції потерпала від них. 
Військо Наполеона Бонапарта в 1797 році завоювало Іонічні острови. Від французів Керкіру звільнив у 1799 році російсько-турецький флот під командуванням адмірала Ушакова. Тоді ж була створена Держава семи островів, яка проіснувала сім років. Однак унаслідок підписання Тільзітського договору на острові знову запанували французи. За їх правління виникли Іонічна академія та Інститут наук, розвивалися освіта й економіка. 
Після того, як армія Наполеона програла війну, в Парижі уклали угоду про створення Республіки Союзу Іонічних островів. Відтоді Керкірою правили британці. Втім місцеве населення чинило спротив владі англійців, тож ті в 1864 році покинули Іонічні острови. Республіка стала символом свободи й об’єдналася з вільною Грецією. Так розпочався новий період її розвитку. Світові війни ХХ століття спричинили острову, як і всій Греції, значної руйнівної дії, після чого країну довелося відновлювати.
Краса природи, численні історичні та архітектурні пам’ятки різних періодів приваблюють на Корфу численних туристів. Зокрема, популярним місцем є Ахілліон – палац імператриці Єлизавети Австрійської, який після її вбивства належав германському імператорові Вільгельму II. Ми оглянули чудову споруду, згадали про трагічну долю прекрасної Сіссі.
Завітали також до Палеокастриці, щоби помилуватися її надзвичайно гарною природою: скелями, вкритими густими лісами, бухтами з бірюзовою водою. Ми скористалися можливістю скупатись у Адріатичному морі, торкнутися таємниць підводного світу під час прогулянки катером зі скляними стінами. 

Керкіра. Історичний і духовний центр Корфу

Головне місто острова Керкіра вразило нас красою архітектури й історичних пам’яток різних епох і культур. Тут візантійські колони можна побачити поряд із англійськими спорудами, центральна вулиця Лістон нагадує паризьку Рю де Ріволі, а острівні будинки гармонійно поєднуються з грецькими храмами. Голов­на святиня міста й острова – храм святого Спиридона Триміфунтського (Спиридона Саламінського), ранньо­християнського кіпрського святого та чудотворця, єпископа міста Триміфунт, якого шанують у Православній і Римо-католицькій церквах.
Святитель із великою любов'ю піклувався про свою паству. За його молитвою засуху змінював рясний животворящий дощ, а безперервні зливи – вітер, зцілювалися хворі та виганялися демони. Після молитви Спиридона сліпі прозрівали, кульгаві кидали милиці, а ті, що перебували на смертнім одрі, поверталися до життя.
Одного разу до нього прийшла жінка, несучи на руках потонулу дитину. Вона просила заступництва чудотворця. Помолившись, він повернув маля до життя. Жінка від хвилювання померла, однак святий Спиридон воскресив і її. 
Близько 348 року під час молитви святитель Спиридон представився до Господа. Його тіло знайшли нетлінним. Поховали святителя у храмі на честь святих апостолів у Триміфунті. В середині VII ст. нетлінні мощі Спиридона перенесли в Константинополь, а в 1453 році — у місто Керкіра. Мощі святого помістили у спеціальну раку. Незважаючи на те, що минуло понад 15 століть, тіло чудотворця має постійну температуру 36,6 градуса, у нього росте волосся і нігті.
Святитель продовжує творити чудеса і допомагати людям. Багато паломників, помолившись перед ракою і доторкнувшись до мощей Спиридона, отримали зцілення. Святий допомагає подолати фінансові труднощі, житлові та інші проблеми. У храмі святого Спиридона є багато табличок із подякою від тих, кому він подав допомогу.
Коли ключ не може відкрити замок на раці, священики знають: святого там нема – він ходить островом і допомагає нужденним. Його одяг зношується, а оксамитові черевички міняють двічі на рік. Святий Спиридон є покровителем острова Корфу. 

Метеора. Восьме чудо світу

На завершення нашої подорожі Грецією ми також відвідали православну святиню – Метеору на вершинах скель Фессалії.
Скелі Метеори з'явилися близько 60 млн років тому, коли замість рівнини в цій місцині було прадавнє море. Під дією геологічної сили води, вітру, під впливом перепадів температур утворилися кремезні кам'яні стовпи заввишки 600 м, що ніби зависли в повітрі. 
Силою духа та християнської віри люди звели на вершинах скель монастирі. Колись на Метеорі було більше 20 монастирів, більшість яких виникла у XIV столітті. Донині збереглося лише шість. Завдяки поєднанню феноменального природного явища і творіння людей Метеору вважають восьмим чудом світу. 
Ми вклонилися православним святиням у монастирях і поїхали на батьківщину. Майже кожен учасник нашої подорожі повертався додому з величезним бажанням знову потрапити в цей благословенний край і поринути в надзвичайну атмосферу Еллади.
У нашій групі була туристка Людмила Кожевникова з міста корабелів Миколаєва. У свої 72 роки вона дуже любить подорожувати, а цим маршрутом помандрувала двічі: на відкриття сезону і наприкінці. “Враження від відвідин цих місць надзвичайні, – каже вона. – Це змога скупатись у трьох морях, гарно відпочити, дізнатися багато цікавого з історії Греції, а також звернутися з молитвою до православних святих”.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.5609 / 1.7MB / SQL:{query_count}