Поміж богородичними празниками церковного року особливої уваги заслуговує свято Покрови Пресвятої Богородиці. Культ Божої Матері як покровительки українського народу тягнеться ще від княжих часів. Секрет цього, мабуть, у тому, що тут ідеться не про земне і людське, а про небесне й могутнє заступництво, якого хоче кожна людина, родина і народ. 

Від самого початку існування нашої держави ми постійно мали великих і сильних ворогів. Тож нічого дивного, що наш народ шукав такої допомоги й опіки, проти якої не може встояти жодна людська сила. І тією поміччю був якраз покров Пречистої Діви Марії. Тому празник Покрови завжди був і є для українського народу днем великого вияву любові та вдячності Пресвятій Богородиці, днем радісної прослави і звеличення її покрову та заступництва. 

Головним мотивом, який причинився до встановлення цього празника, стало видіння святого Андрія Юродивого, коли Царгород, столицю Візантії, взяли у облогу араби. В храмі Пресвятої Богородиці на Влахернах, де зберігалася її риза, правилася всеношна. І ось наприкінці відправи святий Андрій побачив, як від царських дверей ішла світлом осяяна Пресвята Богородиця у супроводі святих Івана Хрестителя та Івана Богослова. Пречиста підійшла до престолу, стала навколішки, довго і слізно молилася, відтак піднялася, зняла з голови хустку-покров і широко простерла її над народом у церкві. Видіння зникло… А святий Андрій, який бачив його, зрозумів, що Пресвята Богоматір прийшла рятувати Царгород. Звістка про чудо блискавкою облетіла усе місто, і вороги відступили!

Від тієї хустки-покрову дістав свою назву цей празник. Покров-омофор є символом опіки і заступництва Пречистої Діви Марії, пише отець Юліян Катрій у своїй  книзі “Пізнай свій обряд”.

Східна Церква наголошує на трьох найбільших привілеях Пресвятої Богородиці – богоматеринстві, вседівицтві та заступництві за нас перед Богом. І якраз цей третій привілей Божої Матері найбільше припав до серця українському народові. Наші князі, королі, військо, козаки і гетьмани радо обирали Пречисту Діву Марію своєю покровителькою й опікункою.

Наші князі, королі, військо, козаки і гетьмани радо обирали Пречисту Діву Марію своєю покровителькою й опікункою

Князь Володимир Мономах у своїх споминах пише, що перемогу над половцями завдячує Богові та Пречистій Діві Марії і навіть укладає окрему молитву на її честь. Наші князі та їхнє військо, йдучи в похід проти половців у 1103 pоці, складали обіти Богові та Пречистій Діві Марії і вщент розбили ворога. Князь Ігор Святославович (“Слово о полку Ігоревім”) після втечі з неволі пішов із поклоном до чудотворної ікони Божої Матері Пирогощі, аби подякувати їй за допомогу і порятунок. Галицький король Данило після успішного походу на Чехію поспішив із подякою до ікони Пречистої Діви Марії в Холмі та склав їй багаті дари… 

Для козаків свято Покрови було найбільш значущим. Саме в цей день відбувалися вибори отамана. Козаки вірили, що Свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. На Запоріжжі була церква Святої Покрови. Після зруйнування Січі в 1775 році козаки, які пішли за Дунай, взяли зі собою образ Покрови Пресвятої Богородиці. Вони так щиро й урочисто відзначали це свято, що воно отримало другу назву – Козацька Покрова. А з недавніх пір вiдзначається ще й як День українського козацтва.

Українська повстанська армія теж обрала собі свято Покрови за День зброї, віддавшись під опіку Богородиці. А ще 14 жовтня стало віднедавна Днем захисника України. 

Отож, беручи прилад зі своїх провідників, наш народ плекав і плекає глибоку набожність до Пресвятої Богоматері як своєї Опікунки, Покровительки і Заступниці. Завжди з великою довірою звертається до неї і благає допомоги в різних справах – особистих, родинних або в часи всенародного лихоліття.