В неділю, 4 жовтня, у Ватикані розпочалася XIV Звичайна асамблея Синоду єпископів Католицької церкви, яка триватиме до 25 жовтня. Її темою стали  “Покликання і місія сім’ї в Церкві та в сучасному світі”..

Треба сказати, що Синод єпископів розпочався у час, коли гендерна ідеологія стала частиною суспільного дискурсу на Заході, а гомо-лобі старається посиленими темпами накинути її країнам-союзникам Заходу, зокрема й Україні. 

Частина клиру симпатизує ідеям, породженим гендерною ідеологією, – жіночому священству, розлученням і “правам” ЛГБТ-осіб. Тому очікування, що жовтневий синод може стати своєрідною точкою неповернення для церковної історії, а відтак і світової, не є такими вже безпідставними. Без сумніву, навіть якщо результатом синоду не стане відхід лібералів від Церкви, тобто церковний розкол, чергове підтвердження синодом вчення Церкви про сім’ю поставить Церкву в ще гострішу опозицію до сучасних ліберальних суспільств, інформує “Католицький оглядач”.

Свою проповідь під час Святої меси з нагоди відкриття Звичайної асамблеї Синоду єпископів Католицької церкви Папа Франциск розпочав словами святого апостола Івана: “Коли ми любимо один одного, то Бог у нас перебуває, і Його любов у нас досконала”. Проповідник наголосив, що біблійні тексти, призначені Римо-католицькою церквою на це недільне богослужіння, зосереджені навколо трьох тем  – драми самотності, любові між чоловіком та жінкою і сім’ї, повідомляє Радіо Ватикану. 

Розкриваючи тему драми самотності, Святіший Отець зазначив, що зараз вона –   реальність для багатьох чоловіків і жінок. Скільки сьогодні похилих віком осіб, яких залишили близькі чи власні діти? Скільки вдів та вдівців? Скільки таких, яких залишив чоловік чи дружина? Скільки мігрантів та біженців, які втікають від війни і переслідування? Скільки молоді, яка стала жертвою консумізму, культури тимчасовості та одноразового вжитку?!

“Сьогодні ми переживаємо парадокс глобалізованого світу, де бачимо багато розкішних помешкань і хмарочосів, але завжди менше домашнього та сімейного тепла; багато амбітних проектів, але мало часу для життя тим, що було здійснено; багато вишуканих засобів розваг, але дедалі більшу порожнечу в серці; багато приємностей, але мало любові, багато свободи, але мало автономії… Щоразу зростає кількість осіб, які почуваються самотніми, і тих, які замикаються у своєму егоїзмі, меланхолії, в руйнівному насильстві, у неволі приємностей та гроша!” – наголосив понтифік.

Переходячи до роздумів над темою любові між чоловіком та жінкою, Папа сказав, що Бог зглянувся над самотністю Адама, бо побачив, що недобре чоловікові бути одному. Вже у момент сотворення жінки Він дає нам змогу усвідомити, що ніщо не може зробити людське серце щасливим, як тільки серце, яке йому подібне, яке йому відповідає, яке його любить, яке вириває його із самотності. Господь не сотворив людину для того, аби вона жила у смуткові, залишалась самотньою, а щоб була щасливою, щоб розділяла свій шлях з іншою особою, яка її доповнює, щоб любила і була любленою, щоб бачила плід своєї любові у дітях.

Ми бачимо багато розкішних помешкань і хмарочосів, але завжди менше домашнього та сімейного тепла

Говорячи про сім’ю, Єпископ Риму вказав на те, що людина не повинна розділяти те, що Бог з’єднав. Це заклик до подолання будь-якої форми індивідуалізму та легалізму, які приховують убогий егоїзм і страх людини перед тим, що в Божому задумі є справжнім значенням подружжя й статевості. Для Бога подружжя не є утопією молодечих років, але мрією, без якої Його творіння буде приречене на самотність! А страх прийняти цей Божий задум паралізує людське серце. На переконання Вселенського Архиєрея, як це не парадоксально, людину нашого часу все ж таки захоплює та притягає справжня, міцна, плідна, вірна любов до смерті. Ми стаємо свідками, як людина сьогодення піддається та йде за тимчасовою любов’ю, однак, незважаючи на це, мріє про ту справжню любов, женеться за тілесними приємностями, але прагне повної самовідданості.

В сучасній сім’ї бачимо дедалі менше серйозності в плеканні плідних і міцних зв’язків любові, у здоров’ї та хворобах, у багатстві та бідності, у щасті та нещасті. Сьогодні найрозвинутіші суспільства є, власне, тими, які мають найвищий показник народжуваності, але й найвищий показник абортів, розлучень, самогубств, забруднення природного й соціального середовища.

Далі Святіший Отець вказав, що у такому соціальному та подружньому контексті Церква покликана захищати вірну любов, сакральність життя, єдність та нероздільність подружнього союзу; не піддаватись впливам домінувальних поглядів, а відстоювати правду про плідну й тривалу любов, тобто любов назавжди; не осуджувати людей, але, як добра матір, намагатися лікувати рани подружніх зв’язків, бути лікарнею з відчиненими дверима, де очікують тих, що просять допомоги і підтримки.